"Трамп не є катастрофою. На початку його позиція щодо України може бути негативною, але її можна змінити."
Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США стала шокуючою новиною для багатьох українців. Це зумовлено, насамперед, ймовірними наслідками для війни, ситуації на фронті та занепокоєннями щодо того, що нова адміністрація США може змусити Україну йти на компроміси з Путіним, що, в свою чергу, не сприятиме встановленню миру, а навпаки, може підсилити агресивні дії супротивника.
Такі побоювання мають свої підстави.
Екс-президент, який також сподівається знову зайняти цю посаду, під час своєї виборчої кампанії запевняв, що "війна може бути завершена за добу" (хоча це навряд чи реально в контексті України). Його соратник Джей Ді Венс ще більш відкрито висловлював думку про необхідність примусити Україну до переговорів з Росією.
Незважаючи на це, значна частина, ймовірно, навіть більшість української громади в США віддали свої голоси за Трампа та його союзників з Республіканської партії.
Як це може бути можливим? І яким чином прихильники України збираються адаптуватися до нових умов?
Про все це "ЄвроПравда" поговорила Миколою Мурським - американцем українського походження, який опікується у Вашингтоні просуванням інтересів України та допомоги Україні. Він працює директором з адвокації в організації Razom for Ukraine, що об'єднує представників нової української діаспори, і у ці дні приїхав з візитом до України. Запрошуємо до перегляду цієї відвертої розмови.
Для тих, хто надає перевагу читанню, ми також підготували текстовий варіант пояснень нашого гостя, написаний від першої особи.
По-перше, прихід Трампа до влади не є трагедією ані для України, ані для американської політики стосовно неї.
Проте це дійсно становить серйозну проблему. Це стосується нас, хто займається просуванням інтересів України, а також всіх американців, які переживають за майбутнє нашої країни.
А відповідь на цей виклик - нам треба активізувати роботу, маємо дзвонити нашим конгресменам і сенаторам. Зараз, а також у наступні пару місяців, коли політика нової влади щодо України буду визначатися - це стає особливо важливим.
Глобальніше завдання - створити політичну силу, міць українців у США.
Українська діаспора в Америці велика, але вона не має значного політичного впливу.
Інші громади, як-от польська, вірменська, єврейська громади в Америці, мають достатньо великий політичний вплив. Українські організації такого не досягли, але зараз ми всі - Razom for Ukraine, Український конгресовий комітет Америки, Американська коаліція для України - поставили таку мету і розбудовуємо вплив українців США на політичні процеси.
Це завдання, яке потребує тривалого часу для виконання.
Проте вже найближчим часом, протягом кількох місяців і років, нам необхідно розробити механізм, що дасть змогу впливати на ухвалення рішень у Конгресі та адміністрації президента.
Важливо усвідомити, що обрання Трампа в США не свідчить про те, що американські виборці підтримали його виключно через його підходи до України.
У США пересічні громадяни голосують, виходячи з внутрішньополітичних та соціальних питань. Значення має південний кордон США, питання абортів тощо. Пересічні американці не враховують зовнішню політику, коли обирають свого кандидата, і соціологічні дослідження це підтверджують.
Це дуже важливо.
Бо це означає, що очікування виборців Трампа від нової влади не фокусуються на його політиці щодо України. А його слова про закінчення "війни в Україні" не є якоюсь дуже важливою обіцянкою, якої він буде змушений дотримуватися. Не кажучи вже про те, що якраз Трамп має досвід повного розвороту на 180 градусів навіть у тих політиках, які є дійсно важливими для американських виборців - наприклад, щодо права на аборти. В США ніхто з політиків так не робить - але він робить.
Отже, Трамп дійсно заявляв, що "завершить війну за добу" (проте не пояснив, яким чином планує це реалізувати). Сенатор Венс, який стане віцепрезидентом, ще більш відверто висловлює думку про те, що бажає змусити Україну повернутися до переговорів.
Треба чесно визнавати, що це є викликом.
Тому всі установи в Сполучених Штатах повинні в найближчі місяці взаємодіяти з командою Трампа, відомою як transition team, і пояснювати їм, що концепція "зупинки постачання зброї Україні" не призведе до завершення війни. Вважати так—це серйозна помилка.
Ми не можемо точно сказати, які плани має Трамп. Проте деякі з його прихильників вважають, що зупинка допомоги українським збройним силам може врятувати багато життів. Важливо донести до них, що це думка є хибною. Адже завершення конфлікту залежить не від американської підтримки, а від намірів Путіна.
Крім того, Трамп є викликом. Він також символізує невизначеність.
Ми не знаємо, що він справді думає про Україну, про Зеленського, про Путіна.
Оскільки він говорить різним людям різні речі.
Що ж, це означає, що необхідно сфокусувати Трампа і його команду на правильний шлях.
Серед українців у Америці є і ті, що підтримують Гарріс, і виборці Трампа.
В Україні існує чимало людей, які мають досить критичне ставлення до президента Байдена та віцепрезидентки Гарріс.
Причина - те, що нинішня адміністрація, як ми чули від президента Зеленського, надала Україні лише 10% обіцяної зброї. Через це українська громада розчарована президентом Байденом і його урядом.
Через це було очікування у частині громади, що за перемоги Гарріс вона продовжуватиме політику Байдена. Даватиме зброю поволі, потроху.
Що у США щодо України буде "політика ні-ні-ні-так".
Замість цього, ці особи були переконані, що невизначеність Трампа може мати позитивний ефект на ситуацію.
Бо зараз Путіну не має чого боятися з боку США. Навпаки, це Байден його боїться, боїться ескалації.
Трамп не відчуває страху і не турбується з цього приводу. Тому українці, які його підтримують, сподіваються, що ця невизначеність змінить поточний стан справ — і тепер Путін буде остерігатися ескалації з боку Сполучених Штатів.
Хоча я не повністю поділяю цю точку зору, багато розумних людей, яких я добре знаю, дотримуються саме цієї думки.
Відомо, що майбутній президент США приділяє увагу думкам свого сина, Дональда Трампа молодшого, а також слухає коментарі Такера Карлсона.
Проте він також враховує погляди традиційних республіканців, зокрема тих, хто має стосунок до Heritage Foundation.
Проте для України має велике значення, хто займе керівні позиції в Держдепартаменті та Пентагоні. Наприклад, призначення Майка Помпео на посаду міністра оборони стане потужним сигналом, що в адміністрації існує підтримка України.
Або якщо на пост держсекретаря буде призначено сенатора Тома Коттона (така можливість також обговорюється), це свідчитиме про те, що зовнішня політика Сполучених Штатів стане більш агресивною. Крім того, сенатор Коттон активно підтримує Україну і прагне вашої перемоги у боротьбі з Путіним.
Коли Трамп представить своїх кандидатів на ці посади?
Це залишається невизначеним. Зазвичай новообраний президент разом зі своєю командою приймає рішення незабаром після виборів. Однак у випадку з Трампом важко говорити про якісь звичні практики. Це може статися протягом кількох наступних тижнів, може навіть завтра, або ж 19 січня, напередодні його інавгурації.
А от ідея про те, щоби Трамп почав переговори з Путіним ще до вступу на посаду - протизаконна.
У Сполучених Штатах існує закон, відомий як Закон Логана, який чітко забороняє приватним особам вести зовнішню політику від імені держави. Варто зазначити, що перед тим, як стати президентом, Трамп був звичайним громадянином.
Трамп відкрито висловлює своє невдоволення так званою "глибокою державою" та бюрократичною системою. Ще на початку свого президентства він намагався вирішити це питання, але не досяг успіху.
Тоді у нього навіть був девіз "Вичистити болото". Його метою було позбутися цих людей, представників Deep State, щоб як президент мати більше можливостей для дій.
Тоді він не зміг цього досягти. І, на мою думку, цього разу йому також не вдасться.
Цей намір сам по собі може стати загрозою для України, оскільки свідчить про можливість, що Трамп не буде дотримуватися попередньо прийнятих рішень.
Наприклад, влітку 2024 року Конгрес прийняв законопроєкт, який передбачає значні постачання зброї та фінансової допомоги Україні. Проте Трамп має можливість не виконати це рішення, оскільки його юридичні повноваження дозволяють йому відмовитися. Тому наше завдання полягає в тому, щоб забезпечити такі умови, які б сприяли наданню цієї підтримки.
Проте, протистояння Трампа системі відкриває нові перспективи.
Пам'ятаєте, коли Трамп вперше став президентом? Він віддав наказ про ліквідацію іранського генерала Сулеймані, і цей крок викликав чимало обговорень.
Тоді, у 2020 році, я був на державній службі і пам'ятаю, як ми всі були в шоці, що це сталося. Що американський президент просто вирішив вбити іранського генерала - без рішення міжнародного суду чи навіть американського суду, без жодної консультації з Сенатом, з комітетом у міжнародних справах.
Це було справжнім ударом, коли він раптово вирішив вчинити так.
Проте це вказує на те, що Трамп справді налаштований на рішучі дії.
Наприклад, у випадку, якщо відбудуться зустрічі між Трампом і Путіним, можна з упевненістю стверджувати, що в якийсь момент Путін вдасться до обману Трампа. Це трапиться, оскільки Путін має звичку вводити в оману всіх. У такій ситуації Трамп може відчути гнів і вжити надзвичайні заходи, яких зазвичай не спостерігається в дипломатичних процесах. Наприклад, він може надати Україні суттєву військову підтримку.
Проте коли це відбудеться? І що конкретно трапиться? Це залишається загадкою.
У наступні роки нас очікує етап невизначеності.
Базовий, початковий стан політики США щодо України, до якого ми зараз ідемо - досить негативний.
Якщо ми залишимо все без змін, і українська громада в Америці не вийде на зв'язок з конгресменами, не налагодить з ними співпрацю та комунікацію, то у Вашингтоні може залишитися та сама негативна позиція стосовно України, яку ми спостерігаємо у висловлюваннях Джей Ді Венса.
Проте, якщо ми об'єднаємо зусилля та активізуємо українську діаспору в США, то це може призвести до суттєвих змін.
В результаті в Сенаті та Палаті представників нового скликання сформується потужна міжпартійна більшість, яка підтримує українські інтереси.
Від наступного року контроль над Сенатом перейде до республіканців. Раніше їх лідером був сенатор Мітч Макконел з Кентуккі, який тепер вийшов на пенсію. Він активно підтримував Україну, настільки, що в 1990-х роках його навіть називали "mister Ukraine".
В даний момент керівником республіканської більшості в Сенаті є сенатор Джон Тун з Південної Дакоти. Він активно підтримує Україну, так само як і його заступник, сенатор Джон Корнин з Техасу, який є відданим другом українського народу.
Сенатори Корнин і Тун об'єднають зусилля для надання підтримки Україні, створюючи таким чином контрвагу можливому негативному ставленню майбутнього віцепрезидента, який наразі є їхнім колегою, сенатором Венсом.
У Палаті представників, проте, становище є непростим.
Ще перед початком голосування стало очевидно, що для України найнебезпечнішим сценарієм буде ситуація, коли Республіканська партія здобуде контроль над Палатою, але з мінімальною перевагою в кількості голосів. Лише кілька голосів можуть стати вирішальними.
(ЗАУВАЖЕННЯ: на момент проведення інтерв'ю результати виборів до Конгресу ще не були відомі, однак вже можна було припустити, що ситуація розвивається в цьому напрямку. Республіканці, ймовірно, отримають більшість голосів, з перевагою приблизно в шість голосів.)
Чому це найгірше? Бо у разі, якби республіканці мали 30 чи 50 голосів переваги над демократами, то мейнстримні республіканці, які підтримують Україну, керували би політикою партії у Палаті.
А так виходить, що достатньо кількох найрадикальніших республіканців, щоби заблокувати будь-яке рішення щодо допомоги Україні, і його не ухвалити без підтримки демократів.
Це буде дуже шкідливо для України.
Сценарій, який ми спостерігали на початку року, знову набирає обертів: спікер Джонсон знову перешкоджає ухваленню пакету допомоги для України. Для підтримки цього рішення знадобиться лише спільна підтримка обох партій.
Занотував Сергій Сидоренко,
