Україна повинна запровадити більш сувору політику щодо правлячої партії Грузії - редакційна стаття "ЄвроПравди".

"Європейська правда" опублікувала Editorial - статтю за підписом усієї редакції та має підтримку всіх її журналістів. Редакція вдається до цього формату лише у виняткових випадках - зокрема, коли Україна опиняється перед важливим вибором у питаннях, про які системно пише наше видання.

Невдовзі в Грузії може виникнути ситуація, коли одночасно з'являться двоє політичних діячів, які вважатимуть себе президентами. Події, що розгортаються в цій країні, потребують від нашої держави активних кроків.

Детальніше ви можете ознайомитися в статті "ЄвроПравди" під назвою "Час для лідерства України". У ній розглядається, чому Київ повинен терміново переглянути свою політику стосовно Грузії. Нижче наведено короткий виклад основних моментів.

Як відомо, нинішня політична криза у Грузії почалася після парламентських виборів наприкінці жовтня 2024 року. Тоді Центрвиборчком нарахував партії влади монобільшість у новому грузинському парламенті, опозиція натомість в один голос заявила про фальсифіковане голосування.

У західному світі існує майже одностайна думка, що ці вибори не можуть вважатися справжнім демократичним процесом. Всі без винятку авторитетні міжнародні місії відзначили численні порушення та свідчення можливих фальсифікацій.

Після цього грузинська влада здійснила кардинальний геополітичний поворот, оголосивши про призупинення процесу євроінтеграції. Саме цей крок (а не спірні вибори, що відбулися в жовтні!) став причиною масштабних протестів по всій країні, на які влада відповіла силовими методами.

Попереду нас чекає ще одна ключова трансформація в Грузії.

У суботу, 14 грудня, в Тбілісі буде оголошено про вибір нового президента Грузії. Цей процес відбудеться вперше в історії країни не через загальнонаціональне голосування, а шляхом голосування колегії виборців, що складається з депутатів парламенту та "представників регіонів".

У них братиме участь лише один кандидат, висунутий партією влади "Грузинська мрія" - ексфутболіст Михеїл Кавелашвілі, який має відкрито антизахідні погляди. Опозиція, що не вважає парламент правомочним після нещодавніх виборів, від висування кандидатур відмовилася, та й взагалі не визнає президентські вибори легітимними.

Замість цього, чинна президентка, прозахідна Саломе Зурабішвілі, заявила, що не планує залишати свою посаду наприкінці грудня, як це передбачено конституцією, оскільки вважає, що вибори її наступника є незаконними.

Але як діяти, коли у Грузії "президентів" буде двоє одночасно?

Не контактувати з жодною особою? У такому випадку це виглядатиме так, ніби Україна обірвала зв'язки з Зурабішвілі. Це стане сигналом, що ми фактично підтримали її заміну проросійським Кавелашвілі.

Вести бесіду з кожним з них, щоб зберегти баланс? Але це не є значно кращим рішенням.

Загальноєвропейський консенсус щодо Грузії не складеться. І якщо Україна буде покладатися на спільну думку ЄС - то це буде дорівнювати бездіяльності.

Наша країна має всі підстави вважати себе важливим геополітичним учасником. Ми повинні слугувати прикладом для інших. Щодо Грузії, ми навіть маємо обов'язок це робити. Той факт, що режим Іванішвілі в точності відтворює дії Януковича, накладає на нас додаткову моральну відповідальність.

Українське керівництво, яке давно повторює, що Україна має перетворитися з об'єкта на суб'єкта міжнародної політики, має нарешті почати діяти як регіональний лідер, як гравець зовнішньої політики.

У ситуації, коли народ Грузії висловлює своє незадоволення; коли масштабні репресії протестів стають очевидними; коли Україна відкрито заявляє про фактичне захоплення влади в Грузії Росією - існують вагомі підстави для того, щоб оголосити про невизнання результатів "виборів" президента, запланованих на суботу в Тбілісі. Відповідно, доцільно продовжувати визнавати Саломе Зурабішвілі президентом Грузії, навіть після інавгурації її ймовірного "наступника".

Безумовно, якщо є така можливість, слід уникати офіційних взаємодій з новим парламентом і урядом Грузії. У цьому контексті цілком прийнятно підтримувати певну невизначеність — необхідно уникати створення враження, що ми визнаємо їх легітимність.

Врешті-решт, цю справу можна здійснювати й у компанії.