Україна обрушує на Росію "вогонь пекла": паливна криза загострюється.


Цілеспрямовані "пекельні" удари по російських нафтопереробних заводах посилюють паливну кризу в державі-агресорці та допомагають змінити думку президента США Дональда Трампа щодо перспектив України у війні.

Цю інформацію повідомляє журнал The Economist.

Атаки українських безпілотників на нафтопереробні заводи та інші частини російської системи розподілу палива розпочалися в серпні, і кількість ударів зростає з двох-трьох на тиждень до чотирьох-п'яти. Незабаром вони будуть щоденними.

Протягом минулого тижня Україна завдала серйозних пошкоджень великому нафтозаводу в Новоросійську, розташованому на Чорному морі, а також нафтопереробному комплексу в Башкортостані, який знаходиться більш ніж за 1300 км від кордонів України. Крім того, постраждала насосна станція в Чувашії, що розташована приблизно за 1000 км. 1 жовтня великий нафтопереробний завод у Ярославлі також зазнав удару, проте російська сторона запевняє, що зупинка його роботи була спричинена "технічними" проблемами, а не атакою дронів.

Згідно з даними джерела, до 40% нафтопереробних потужностей Росії зазнали ушкоджень, причому приблизно 20% з них було знижено одночасно.

За даними дослідницької групи Energy Aspects, це означає втрату понад 1 мільйона барелів на день. Сергій Вакуленко з Центру Карнегі Росія Євразія застерігає, що цифри є динамічними, оскільки більшість об'єктів можна відремонтувати.

Бенедикт Джордж, керівник відділу ціноутворення на нафтопродукти в Європі в Argus Media, компанії, що займається аналітикою енергетичного ринку, каже, що Україна завдала ударів по 16 з 38 російських нафтопереробних заводів, і що хоча ремонт можливий, пошкодження стають тривалими, коли нафтопереробні заводи зазнають повторних атак.

За його словами, деякі з об'єктів зазнавали до трьох атак. Серед них виявився один з найбільших російських нафтопереробних заводів, що знаходиться в Рязані, приблизно за 200 км від Москви, здатний виробляти до 340 000 барелів на добу. Ураження крекінгових установок, які перетворюють сиру нафту на бензин, дизельне паливо та авіаційне паливо, становить значну проблему, оскільки їх вартість дуже висока, а умови санкцій ускладнюють їх заміну.

Згідно з даними аналітиків, обсяги експорту дизельного пального впали на 30% у порівнянні з минулим роком, досягнувши найнижчого показника з 2020 року. Оскільки Росія займає другу позицію серед світових експортерів дизельного пального, оптові ціни зазнають суттєвого зростання.

Вплив ситуації відчувається в різних куточках Росії, де на автозаправних станціях утворилися кілометрові черги за паливом. Проблеми спостерігаються від Владивостока на Далекому Сході до районів Волги під Москвою. Деякі місцеві адміністрації вживають заходів щодо нормування пального. Найбільше постраждав анексований Крим, де водії можуть купувати лише 30 літрів пального.

Віцепрем'єр Росії Олександр Новак повідомив про часткову заборону на вивіз дизельного пального, а також про продовження дії раніше введеної заборони на експорт бензину до завершення року.

Згідно з висловлюваннями пана Вакуленка, котрий до 2022 року обіймав посаду директора зі стратегії в нафтогазовій корпорації "Газпром нафта", найбільше під тиском опинилися незалежні енергетичні компанії Росії та учасники спекулятивних угод на ринку нафти.

Нафтоперекачувальні станції та нафтобази зазнали значних втрат через українські атаки, зокрема внаслідок масштабного обстрілу, який стався в середині вересня і вразив Приморськ, найбільший російський порт для перевалки нафти на Балтійському морі.

Однак, за словами пана Вакуленка, такі об'єкти важче пошкодити безповоротно, і поки що мало що вказує на скорочення експорту російської сирої нафти. Але експорт сирої нафти є набагато менш прибутковим бізнесом для Росії, ніж продаж продуктів переробки.

Близько 60% ударів у глибині російської території здійснюють українські безпілотники Fire Point FP-1, які з меншим корисним навантаженням можуть досягати цілей на відстані 1500 км у межах Росії та мають складне програмне забезпечення, стійке до інтенсивного радіоелектронного глушіння.

Як зазначає Олена Крижанівська, експерт з українських систем озброєння, FP-1 коштують лише близько 55 000 доларів кожен, а зараз випускаються зі швидкістю понад 100 на день.

Україна також використовує важчий і дорожчий безпілотник "Лютий", дальність польоту якого становить 2000 км, а також перевірену в боях систему машинного зору для наведення його на ціль.

Також є повідомлення про те, що почали використовувати крилаті ракети FP -5 "Фламінго". Вони набагато швидші за дрони, можуть летіти на висоті лише 50 м над землею, з дальністю польоту понад 3000 км і завдавати величезної ударної сили завдяки бойовій частині вагою 1150 кг.

Якщо FP -5 зможе пробивати російські системи протиповітряної оборони, це підніме українську кампанію DeepStrike на новий рівень руйнівної сили. Завдяки своїй дальності, вона здатна маневрувати і обманювати оборонні механізми, переміщаючись до цілі за непередбачуваними траєкторіями.

Для створення FP-5 Fire Point застосовуються перероблені турбовентиляторні двигуни, вироблені в радянський період. Процес виготовлення фюзеляжу з вуглецевого волокна займає всього шість годин. Наразі компанія Fire Point випускає від двох до трьох літаків FP-5 щодня, але в перспективі, до кінця цього місяця, планується збільшити виробництво до семи одиниць на добу.

Ціна кожної крилатої ракети становить приблизно 500 000 доларів. Для порівняння, американська ракета Tomahawk коштує в чотири рази дорожче, має меншу дальність польоту і здатна нести значно менше корисного вантажу. Однак, слід зазначити, що вона, ймовірно, має вищу точність і її важче перехопити.

Нагадуємо, що в ніч на суботу, 4 жовтня, підрозділи спеціальних операцій Збройних сил України здійснили удар по стратегічному нафтопереробному заводу "Киришинефтеоргсинтез", розташованому в Ленінградській області Росії.

У ніч на 5 жовтня на заводі "Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез", одному з провідних нафтопереробних підприємств Росії, сталися вибухи внаслідок атаки дронів. Це підприємство відіграє важливу роль у постачанні пального як для внутрішнього споживання, так і для експорту. Завод знаходиться приблизно за 800 кілометрів від найближчої межі з Україною.

Related posts