В одній з підрозділів з'явилися нові "провідники": яке їхнє призначення в цих військах?
У складі бригади "Хартія" з'явилися провідники — військовослужбовці, які орієнтуються на місцевості значно краще, ніж будь-які навігатори. Вони супроводжують своїх товаришів до бойових позицій і повертають їх назад. Часто ризикують не менше, ніж ті, хто залишається на "нулі".
Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Юлії Бойко.
"Слива" та "Смєрч" є ключовими представниками 13-ї бригади НГУ "Хартія". Вони виконують роль невидимого тилу піхоти, забезпечуючи підтримку в найскладніших зонах фронту. Їхнє завдання полягає в супроводі груп, гарантуючи тиху та безпечну роботу без втрат.
Провідник — це неофіційна функція, яка нещодавно стала формальною посадою в "Хартії". "Смерч" і "Слива" отримали цю відповідальність завдяки своїм відмінним навичкам орієнтування на місцевості. Обидва бійці мають досвід служби в цій бригаді, раніше виконуючи обов'язки піхотинців. Тепер їхня роль полягає не тільки в турботі про себе, а й у контролі кожного кроку групи, яку вони ведуть. Маршрут завжди різний. Те, що здавалося безпечним ще годину тому, може раптово стати небезпечним.
Слідкують за небесами, оглядають територію, контролюють дії безпілотників. Іноді все, що залишається, - це просто чекати. Здається, найскладніше - це дістатися до лінії фронту. Але ті, хто веде, стверджують: повернутися назад може бути ще важче.
"В одну сторону -- 20 кілометрів. Провів групу -- одразу назад. 40 км за день. І так щодня. Хлопці спочатку казали: провідник нічого не робить. А потім пішли з нами -- і зрозуміли, яка це тяжка робота", -- каже "Слива".
Командири стверджують, що провідники виконують роль не лише навігаторів, а й вантажників, розвідників та психологів. Адже іноді важливо не тільки прокласти маршрут, але й надати моральну підтримку бійцям. Досвід, здобутий "Хартією", виявився успішним, тому в інших підрозділах починають запроваджувати посади провідників.
