Вернидуб багато дав Кривбасу, але видати свій максимум не мав можливості
Схоже, що 59-річний наставник вирішив залишити Кривий Ріг...
Після поєдинку 29-го туру УПЛ проти "Оболоні" (1:0) головний тренер "Кривбасу" Юрій Вернидуб дав інтерв'ю, яке змусило напружитись багатьох шанувальників криворізької команди. Спершу досвідчений наставник на флеші висловив подяку усім, хто допомагав та підтримував його особисто та його підопічних, акцентувавши увагу на тому, що "цикл добігає кінця".
Вже на післяматчовій прес-конференції Вернидуб пояснив, що мав на увазі своє трирічне перебування у клубі, протягом якого йому вдалося спершу стабілізувати ситуацію, потім видати прорив та завоювати "бронзу" вітчизняного чемпіонату, після чого стався невеличкий спад, проте "Кривбас" перед останнім туром усе ще має теоретичні шанси на потрапляння в єврокубки.
"Кожен тренер після певного циклу має виважено оцінити свої кроки. Три роки - це гарний період, і я, як людина, також відчуваю певне емоційне вигоряння. Можливо, настав час змін. Остаточне рішення я оголошу після заключного матчу із "Поліссям", але для себе я вже його прийняв", - заявив 59-річний коуч криворізької команди.
З дуже високою ймовірністю рішення, про яке говорить Вернидуб, полягає у тому, що після матчу із "Поліссям" коуч оголосить про відхід з клубу. Інакше складно пояснити, навіщо такий маститий фахівець завчасно почав де-факто готувати публіку до того, що станеться. Є, звичайно, версія, що тим самим Вернидуб намагається чинити певний тиск на керівництво клубу із метою виторгувати більш кращі умови, але... Об'єктивно кажучи, подібні ігрища навряд чи у стилістиці та характері пана Юрія.
Чи має рацію Вернидуб у тому, що саме зараз вирішив попрощатися із "Кривбасом"? Оцінювати має він сам, але збоку все вказує на те, що наставник справді переживає моральне вигоряння у Кривому Розі. За три роки роботи із "біло-червоно-чорними" Вернидуб зумів дати клубу, команді та вболівальникам багато чого. У надважких умовах і за не найвидатнішого фінансування наставник зумів у минулому сезоні взяти третє місце в УПЛ, після чого "Кривбас" зіграв два матчі у кваліфікації Ліги Європи, а після вильоту від чеської "Вікторії" (1:2, 0:1), спробував сили ще й у протистоянні із "Бетісом" в Лізі конференцій. Від іспанців наша команда зрештою й вилетіла (0:2, 0:3), так і не пробившись в основну сітку турніру, але навряд чи за це зараз хоч хтось кине камінь у город Вернидуба та його підопічних, враховуючи, як високо вдалося забратися "Бетісу" у цьому змаганні - аж до фіналу, де на іспанців 28 травня чекає дуель із "Челсі".
Окрім успішних результатів в УПЛ, а також виступів у кваліфікації єврокубків, за активної допомоги Вернидуба "Кривбасу" вдалося заробити пристойні гроші від продажу своїх футболістів. Юрій завжди славився вмінням розвивати гравців, причому деяких із них на момент потрапляння у команду коуча вже встигали списати із рахунків. Вдалих кейсів у Вернидуба чимало, і вони тягнуться ще з часів "Зорі". Це і Олександр Караваєв, і Іван Петряк, і Дмитро Хомченовський, і Ігор Чайковський, і Пилип Будківський, і Євген Опанасенко, і Дмитро Гречишкін, і Артем Сухоцький, і Руслан Маліновський, і деякі інші. Для кожного з них співпраця із Вернидубом у "Зорі" стала своєрідним бустером у кар'єрі, яка згодом отримала шанс змінитися на краще.
Однак, чим ще прославився Вернидуб у "Зорі", і що наставник згодом ще більше "прокачав" у своїх наступних клубах, то це вміння працювати із молодими легіонерами. Кажучи об'єктивно, з ноунеймами, яким Вернидуб допомагав робити ім'я. Тут на думку одразу ж спадають такі прізвища як Тоні Шуніч, Еммануель Денніс, Юрі Фрейтас, Рафаел Форстер, Яннік Болі, які пограли у Вернидуба у "Зорі". В молдавському "Шерифі" Юрій зіткнувся із необхідністю працювати з дуже великою кількістю легіонерів із різних країн, й упорався із цим чудово, зумівши в сезоні-2021/22 не лише вперше в історії вивести тираспольців в основну сітку Ліги чемпіонів, а й пристойно погомоніти там, обігравши на власному полі "Шахтар" із розпіареним Роберто Де Дзербі на чолі (2:0) та на виїзді сам мадридський "Реал" (2:1).
У молдавській команді у Вернидуба тоді яскраво засвітилося одразу кілька легіонерів, котрих згодом клубу вдалося вигідно продати. Це Адама Траоре (продали у "Ференцварош" за 2 млн євро), Крістіано (у "Флуміненсе" за 1,5 млн євро), Густаво Дуланто (в "Ригу" за 1 млн євро). Та й більш "дрібних" трансферів гравців, розвитку яких також посприяла співпраця з Вернидубом, тираспольцям вистачало, аби фінансово почуватися достатньо комфортно.
Повернувшись до України, Вернидуб також отримав можливість попрацювати із легіонерами у "Кривбасі", хоча запросити кожного із них до Кривого Рогу керівництву клубу було достатньо непросто. Але якісна селекція, а також грамотна синергія між генеральним директором Володимиром Баєнком та головним тренером Юрієм Вернидубом допомогли криворізькій команді підписати до своїх лав деяких вельми цікавих іноземних виконавців.
Деяким із них Вернидуб допоміг вийти на новий рівень. Так усі ми дізналися про Ріфета Капіча, Івана Дібанго, Даніеля Сосу, Джихада Бізіману, Рафаеля Бандейру, Прінса Аду. Першого та останнього із перерахованих "Кривбасу" вдалося дуже непогано продати - за 700 та 500 тисяч євро відповідно. Та й Бізімана поїхав до Лівії, за неофіційною інформацією, за 300 тисяч євро, хоча приходив до українського клубу вільним агентом.
Власне, вдалі вихідні трансфери, які тільки в цьому сезоні принесли "Кривбасу" майже 3 мільйони євро (дані - Transfermarkt), стали ще одним істотним плодом праці Вернидуба у криворізькому клубі. Але якоюсь мірою вони ж і змушують констатувати, що коуч не мав можливості замахнутися на свій максимум у "Кривбасі"...
Насамперед, складна обстановка у досить близькому до лінії фронту Кривому Розі, який часто зазнає російських бомбардувань, негативно впливала на настрої легіонерів. Ті, щойно виникала перша ж нагода, виявляли бажання поїхати. І якщо Прінс Аду відбув до Чехії на гарний контракт і в спортивний проект, що розвивається, то згадуваний Бізімана поїхав до лівійського "Аль-Ахлі", що навряд чи можна називати новим викликом у кар'єрі...
Якоїсь миті у "Кривбасі" усвідомили, що змушені продавати своїх футболістів, аби не втратити їх безкоштовно. Показовою є історія із трансфером Стецькова в "Карпати". Криворіжці були зацікавлені у пролонгації контракту із захисником, але той відмовився залишатися у Кривому Розі надовго та прийняв пропозицію від "Карпат". Лише ділові контакти президентів клубів дозволили "Кривбасу" отримати відступні за свого гравця у розмірі 500 тисяч євро. А були ще й відходи Безкоровайного, Драмбаєва... Абсолютно незрозумілими залишаються перспективи у таборі "біло-червоно-чорних" Дібанго та Іліча, а Соса вже погодив попередній контракт із казахстанським "Актобе".
У зв'язку із цим Вернидубу знову довелося б де-факто створювати у "Кривбасі" нову команду під новий сезон. Але з тренера, як і раніше, питали б на повну, пам'ятаючи "бронзу". Працювати у таких умовах складно, навіть коли немає позафутбольних факторів, а тут ще й така ситуація у Кривому Розі...
Можна тільки припускати, що було б, якби Вернидуб опинився у "Кривбасі" в спокійний мирний час, а клуб замість продажу лідерів мав би можливість їх зберегти, а то ще й підписати кількох якісних новачків. Можливо, тоді б сьогодні ми говорили зовсім не про феномен "Олександрії", а про блискучу роботу Вернидуба у "Кривбасі". Але... Історія не має умовного способу. Все сталося саме так, як сталося. Та й шкодувати про щось навряд чи мають нагоду як боси "Кривбасу", так і сам Вернидуб. Зрештою, у житті вкрай нечасто вдається працювати у ідеальних умовах, а тому будь-який максимум у кожній ситуації найчастіше виявляється лише явищем суто теоретичним, на яке можна було б замахнутися, якби ж то...
