Експерти виявили найдавніший запис китячого співу, що датується 1949 роком. Цей реліквій з минулого став справжнім відлунням епохи.

В Океанографічному інституті Вудс-Хоул (США) під час оцифрування архіву виявили унікальні звуки горбатого кита, зафіксовані на пластиковий диск у березні 1949 року.

Унікальний аудіозапис історичного значення був створений поблизу берегів Бермудських островів під час випробувань гідролокаційних технологій, які проводилися в співпраці з Управлінням військово-морських досліджень США. На той момент члени екіпажу не могли зрозуміти, звідки виникають ці звуки, але, керуючись інтуїцією, вони вирішили зберегти їх для майбутніх поколінь.

Як зазначила директорка з дослідницьких даних інституту Ешлі Джестер, техніка того періоду була досить інноваційною, а запис вцілів лише завдяки тому, що для цього використовувався пластиковий диск диктофона Gray Audograph, замість ненадійної магнітної стрічки.

"Вони проявляли велику цікавість. Тому не вимикали свій диктофон і навіть організовували записи, під час яких старанно уникали будь-якого шуму з їхніх суден, щоб почути якомога більше," – поділилася дослідниця.

Фоновий шум океану, зафіксований на записах, є безсумнівно важливим для сучасних наукових досліджень. Вчені відзначають, що в кінці 1940-х років підводні звуки були значно менш гучними, ніж сьогодні, що зумовлено сучасним глобальним судноплавством та індустріалізацією. Морський біоакустик Пітер Таяк зазначає, що збережені записи можуть допомогти вивчити, як виникнення нових антропогенних шумів вплинуло на комунікацію морських ссавців.

"[Знайдені записи] не тільки надають можливість почути звуки китів, а й відкривають нам картини акустичного середовища океану в кінці 1940-х років. В іншому випадку, відтворити цю інформацію було б надзвичайно важко," -- зазначив дослідник.

Горбатим китам вокалізація потрібна для виживання. Складні пісні з кліків та посвистувань дозволяють цим 25-тонним гігантам шукати їжу, орієнтуватися у водах та підтримувати соціальні зв'язки.