Віталій Портников зазначив: "Найбільш подібною фігурою до Віктора Орбана можна вважати Володимира Зеленського".
Журналіст, аналітик політичних процесів і публіцист Віталій Портников розглядає спільні політичні стратегії президента України Володимира Зеленського та угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана.
Після інциденту в Угорщині, коли українських інкасаторів затримали разом з їхніми автомобілями та грошима, Віктор Ющенко написав відкритого листа Віктору Орбану. Це цікаво, адже Орбан вперше став прем'єр-міністром у той час, коли Ющенко також обіймав цю ж посаду в Україні.
Суть справи полягає не лише в тому, як Орбан відповів на цей сумний лист свого колишнього партнера по переговорах, який, слід визнати, був і його політичним соратником. Головне питання в тому, що образ Орбана, до якого звертається Ющенко, насправді не має реального існування - навіть якщо розглядати його з точки зору політичних переконань та моральних принципів. Той "перший" Орбан, який колись був, більше не існує в інституційному сенсі.
Віктор Ющенко провів зустріч з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Цей політик вже 16 років очолює угорський уряд, а офіційна назва "Угорська Республіка" була скасована. Дехто може зауважити, що Україна також не містить цього слова в своїй назві, проте це не заважає нам залишатися демократичною республікою. Але справа не лише в назві, а в сутності. Після повернення до влади Орбан свідомо розпочав процес руйнації республіканських інституцій. По-перше, він змінив виборчу базу, розширивши право голосу на всіх етнічних угорців, що фактично перетворило його країну на політичного спадкоємця Угорського королівства до Тріанону. По-друге, він вніс в Конституцію згадку про Бога та християнську віру — це символічно вказує на традиції, але й змінює суть сучасної держави. По-третє, Орбан знизив статус президента, парламенту, судової системи та незалежних медіа, фактично ставши в ухваленні рішень схожим на довоєнного регента адмірала Міклоша Горті, статус якого почали відновлювати в Угорщині після його повернення до керівництва. Після цього повернення Орбан говорив про "електоральну революцію", і в цьому він не помилявся. Його партія ФІДЕС повернулася до влади, сформувавши конституційну більшість, представивши себе як нову політичну силу, що виступає проти корумпованої номенклатури, колишніх комуністів та незрозумілих для простих людей лібералів — усіх тих, хто формував уряди та ініціював зміни в скасованій республіці.
Отже, серед усіх європейських політиків останніх років найбільш вдалим аналогом Віктора Орбана виявляється зовсім не Віктор Ющенко.
Найближчим аналогом Віктора Орбана, його політичним братом є той, кого він більше за всіх ненавидить, плакати із зображеннями якого він розвісив по всій Угорщині, прізвищем якого він лякає своїх виборців, особливо після того, як його адресу пообіцяли повідомити українським військовим.
Найближчим аналогом Віктора Орбана можна вважати Володимира Зеленського. Якщо придивитися уважніше, він дійсно нагадує нашого Орбана.
Зеленський також здійснив справжню революцію в електоральному полі, виступаючи проти існуючої політичної верхівки, яка прийшла до влади після Революції Гідності 2013-2014 років, на відміну від вигаданої революції, яку пропонує Зеленський. Це нагадує ситуацію в Угорщині, де еліта здобула владу після справжньої антикомуністичної революції наприкінці 1980-х, а не через вигадані події, які представляє Орбан. Зеленському не потрібно було змінювати назву країни, проте він суттєво підривав республіканські принципи, оскільки партія, яка була створена під його керівництвом, фактично знизила повноваження парламенту та уряду. На тлі війни незалежні медіа втрачали свою роль, а судові процеси були підмінені механізмом санкцій. Як і в Угорщині, на ключових посадах з'явилися особи, тісно пов'язані з президентом або ж цілком лояльні до його прагнень. Тому конфлікт між Україною та Угорщиною можна вважати конфліктом дзеркал.
Різниця полягає в тому, що Орбан очолює країну, яка втратила свої імперські території (хоча імперське мислення залишається) і сформувалася вже після тих територіальних втрат, що сталися під час світових війн. Тому він може дозволити собі, залишаючись у Європейському контексті, налагоджувати особливі зв'язки з Путіним, Трампом та Сі Цзіньпіном. У той час як Зеленський керує державою, яка пережила етапи поневолення імперіями і наразі проходить через складний період територіальних втрат та боротьби за власний суверенітет. Він не може дозволити собі стосунки з авторитарними лідерами, які заперечують його країну та ставлять під сумнів її існування. Додатково, залежність Орбана від Європи зводиться до фінансових аспектів. Натомість для Зеленського ця залежність є питанням не лише політичного виживання, а й існування самої держави.
Тому, незважаючи на процес демонтажу республіки, який тільки посилився в нас у воєнний час, в українців є всі шанси повернутися до республіканізму, а значить - до відповідальності, навіть із Зеленським на чолі держави. Хоч як парадоксально, такий самий шанс вперше за останні 16 років з'явився і в угорців тільки, звичайно ж, без Орбана".
Будьте в курсі найактуальніших та найцікавіших новин Львова! Підписуйтеся на наш Telegram-канал та нашу Facebook-сторінку, щоб отримувати інформацію першими.
