Боротьба за самосвідомість: вплив російської літератури на найменування ворожих ракет.

Війна, трагедії та гуманітарні катастрофи створюють складні символічні зв'язки, метафори та асоціації. Це особливо стосується Росії, як країни-агресора. Хоча ми не можемо точно визначити, чи веде Росія війну в Україні, керуючись принципами російської літератури, чи чиїсь обстріли прив'язані до значущих дат в історії російської імперії, такий зв'язок теоретично можна виявити і проілюструвати. Деякі тези цього тексту є гіпотетичними, проте війна народжує свої наративи, сенси та нові інтерпретації усталених культурних значень Росії, і вони заслуговують на увагу. Існує велика ймовірність, що Росія черпає натхнення з російської літератури та культури у назвах зброї та ракет, які використовує для знищення України.

1 березня 2018 року президент Росії оголосив про нові досягнення у сфері ракетного озброєння під час свого виступу перед Федеральними зборами РФ. Він представив три типи стратегічної зброї: ракету з ядерною енергоустановкою, здатну до глобальних дальностей, безпілотний підводний апарат і лазерний комплекс.

Чи має новітня зброя Російської Федерації зв'язок із класичною російською літературою? Вірогідно, що так. У 2018 році, за інформацією з публічних джерел, президент Путін закликав до пропозицій щодо назв для російського озброєння, зокрема через вебпортал Міністерства оборони країни. Згідно з даними пропагандистських медіа, тодішній помічник президента Владислав Сурков, який мав схильність до створення меланхолійних віршів та захоплювався рок-музикою, висловлював думку про те, що нові зразки російської зброї можуть отримати імена найманців, які воювали в ОРДЛО. Також звучали ідеї називати озброєння на честь персонажів дитячих казок. Проте, ці пропозиції виявилися лише початковими, якщо враховувати подальший розвиток подій.

Путін зазначив, що в 2018 році Міністерство оборони Росії розпочало активні випробування нового ракетного комплексу з важкою міжконтинентальною ракетою, яку назвали "Сармат". За словами російського президента, ця ракета має довжину 35 метрів і може досягати дальності до 16 тисяч кілометрів. За інформацією, наданою російською стороною, серійне виробництво "Сармата" стартувало в листопаді 2022 року.

Версія, чому "сармат став сарматом", у публічних висловлюваннях російської еліти розходилися. Одна з класифікацій російської зброї мали назви дерев, протикорабельні - мінералів, але про це пізніше. Одна з версій - ракета начебто може здійснювати атакуючі дії через північний чи південний полюси планети, що корелюється із масштабністю потоків міграції давніх сарматів.

Інша публічна версія була озвучена представницею Міністерства закордонних справ Росії, Марією Захаровою, яка стверджувала, що "сармати - це прадавній народ, що складався з кочових племен, які населяли території Росії та України". Ще одну версію висловив російський командувач ракетних військ стратегічного призначення Сергій Караваєв, що охарактеризував нові важкі міжконтинентальні балістичні ракети "Сармат" як російський "меч відплати". За його словами, воїни давнього народу сарматів нібито використовували прямий меч у боях, і їхні супротивники були свідомі, що "коштом цього меча їм буде завдано відплати".

Цікаво також відзначити інший аспект. У 16-18 століттях в Україні та Польщі отримала популярність ідеологія сарматизму, яка стала основою державної ідеології шляхетського класу. Культура, живопис та стиль життя шляхти були тісно пов'язані з "сарматськими" традиціями, які, наприклад, в 18 столітті трактувалися особливим чином на нашій землі.

Цікаво, але російська культура та поезія XVIII століття, зокрема її державницька складова, пронизані цитатами про підкорених сарматів, особливо в контексті знищення Польщі російською імператрицею. Наприклад, М. Державін активно використовував метафори, описуючи полоненого сармата, над яким "всесильний рос" підніс свій меч. Відзначення військових досягнень Суворова у цьому контексті також підкреслює його роль у перемозі над "сарматами" та підкоренні інших народів. Таким чином, назва сучасної російської ракети може відображати зрозумілі історичні наративи імперських перемог, їх літературні інтерпретації, а також використовувати культурний та літературний меседж російської історії XVIII століття для відновлення імперських амбіцій, домінування та ідентичності в XXI столітті.

Цікаво, що у 2022 році Дмитро Рогозін, колишній голова Роскосмосу, створив текст для пісні "Сарматушка", яку виконували військові хори Росії. У цій композиції в іронічному стилі згадуються "матушка", а також розглядаються теми підкорення НАТО та Сполучених Штатів.

Існують й інші, не менш делікатні назви. Наприклад, гіперзвукова ракета з комплексу "Кинджал" вирізняється серед інших, оскільки її назва не пов'язана з рослинами чи деревами, які зазвичай використовувалися для іменування російських ракет. Чи може це мати зв'язок з російською літературною традицією? Цілком можливо.

Відомо, що одним з найбільш улюблених поетів Володимира Путіна є М. Ю. Лермонтов. Президент Росії не раз звертався до його творів під час своїх публічних виступів. У 2023 році Путін зізнався, що у нього обмаль часу на читання, але на приліжковій тумбочці в його спальні завжди лежить збірка віршів Лермонтова. Крім того, він раніше брав участь у відкритих уроках для учнів, під час яких ділився своїми думками про Лермонтова, його патріотичні погляди та навіть дисидентські настрої.

У Лермонтова є відомий вірш "Кинджал". Певною мірою цей вірш є новими лермонтовськими переспівами вірша О. Пушкіна, також із назвою "Кинджал", який кували для "рук безсмертної Немезиди". Але, Лермонтов, описуючи подарунок, "кинджал", насамперед пише про символ вбивства та залізної волі, а не про метафору боротьби за свободу чи справедливість. Цілком ймовірно, що саме літературний образ улюбленого поета путіна було використано для назви російської ракети та закладено ті символи, які супроводжували й Лермонтова. Адже слуги мають вгадувати бажання та примхи господарів.

Існують інші терміни та приклади. Це не лише про ракету "Воєвода"; тема воєвод також присутня у перекладах Пушкіна балади А. Міцкевича. Державін згадував про "воеводу" у контексті перемог російської армії під командуванням Суворова в Італії в XVIII столітті, вважаючи це продовженням справи Рюриковичів.

Отже, 21 листопада російські війська завдали удару по українському місту Дніпро, використавши ракету РС-26 "Рубіж", яку президент путін охрестив "Орешник". Судячи з його слів у інтерв'ю, таку назву вигадали військові. До цього моменту термін "орешник" не з'являвся в медіа. Ймовірно, нове ім'я зброї слідує традиції називати ракети на честь різних дерев. Орешник не є найвідомішим деревом в російській культурі, але зустрічається, наприклад, у творчості Л. Толстого та в народних піснях.

У творчості Анни Ахматової є вірш під назвою "Шелестить, опадаючи орешник", який було написано в 1963 році, через рік після Карибської кризи 1962 року. У творі йдеться про дерево та "семисвічник", що вказує на Менору: "Шелестит опадая орешник, где алмазний стоял семисвечник, там мне светит одна темнота..." Семисвічник, відомий як Менора, є знаковим символом. Це також відоме місце в Дніпрі. Згадки про орешник та менору вірші можуть символізувати певні аспекти удару по мирному українському місту. Це лише одна з можливих інтерпретацій, що стосуються походження назви сучасної російської зброї, з літературними асоціаціями на тлі історичних подій.

Можливо, питання про роль російської літератури, культурних та історичних наративів у контексті агресії Росії проти України ще потребує детальнішого аналізу, але зв'язок тут виглядає досить очевидним. У російському трактуванні ця війна сприймається не лише як протистояння з "Заходом", а й як цивілізаційна боротьба за "традиційні російські цінності", окремішність, велич, ідентичність та "наші історичні терени".

Ідентичність, що сьогодні використовує дискурс зрощений, синкретичний з російською імперською колоніальною спадщиною, яка виразно представлена в російській літературі також. В такому випадку культура та російська література можуть грати роль зброї в прямому сенсі цього значення, таких собі хрещених знарядь вбивства.