Погружатися у песимізм означає фактично підтримувати позиції супротивника. Ось чому це важливо.

Історія свідчить на користь України. Дослідження демонструють, що держави, які розпочинають військові конфлікти, зазвичай зазнають поразки. Натомість, ті країни, які борються за свою землю, навіть якщо їхній противник сильніший, мають шанси на успіх.

Ці тренди мають статистичне підґрунтя, проте не можуть гарантувати абсолютну точність; вони слугують радше індикатором найвірогідніших сценаріїв. Історія не несе відповідальності за наші вибори — це наша особиста відповідальність.

Необхідні системні зміни в Україні заради успіху. Зокрема в правилах мобілізації.

Чи нинішній стан мобілізації є підставою для песимізму? Звичайно, ні. Загалом помилки під час мобілізації, чи негативні новини з фронту - це лише одна з точок цієї війни. На жаль, не остання.

Нам необхідно виробити звичку не впадати в ентузіазм у добрі моменти, і в депресію - у погані. Необхідно виробити психічну, економічну сталість.

Це - виснажлива війна. У таких умовах на результат впливають не лише бойові дії, а й стійкість тилу.

Україна володіє стійким потенціалом, і всі соціологічні дослідження свідчать про відсутність поділів у суспільстві, незважаючи на те, які емоції можуть виникати в соціальних мережах.

Я залишаюсь "оптимістом з цинічним поглядом". У нашій ситуації піддаватися песимізму - це насправді віддавати перевагу ворогу. Саме цього він прагне, на це спрямовані його дії.

Наша мета полягає у переосмисленні цілей, які ми прагнемо реалізувати. Чи йдеться про кордони, встановлені в 1991 році, чи ми готові йти на компроміси в обмін на певні вигоди.

Я не маю готового рецепту. Але ми маємо шукати раціональну відповідь на це питання.

Не можна повільно підбиратися до багатства чи успіху; до них можна лише здійснити стрибок. Цей стрибок відбувається в моменти кризи, і війна, безсумнівно, є прикладом такої кризи.

Війна завжди відкриває нові горизонти. Вона спалює все те негативне, що накопичилося в минулому, і приносить відчуття, що далі вже не впадеш, змушуючи діяти і шукати зміни.

Усі країни "Великої сімки" пережили те, що нині відбувається в Україні. Вони пройшли через тривалі конфлікти та революційні зрушення, відчуваючи як надію, так і розчарування.

Вони пройшли цей шлях, переживши чимало втрат, але здобувши й значні перемоги.