Приклад адаптації та кмітливості: як Австралія вступила у війну з ему і зазнала ганебної поразки.

Як уособлення тріумфу, цей птах сьогодні присутній на гербі Австралії.

Протистояння фермерів і диких тварин відоме з давніх давен. Інколи воно набуває досить дивних форм. Наприклад, нещодавно Ботсвана пригрозила "подарувати" Німеччині 20 тисяч слонів, долею яких так переймається німецьке суспільство. Мовляв, нехай слоники потопчуть поля німецьких фермерів перш, ніж уряд в Берліні ухвалить якісь рішення на захист цих тварин.

Але куди химерніших форм набуло протистояння з дикими видами в Австралії. Там ледь не кожна тварина намагається вбити або самого австралійця, або його собаку, або хоча б знищити фермерські поля. І суворі австралійці не цураються рішучих дій у відповідь. Наприклад, одного разу справа дійшла до справжньої війни - із застосуванням армійських кулеметів. Це була війна з птахами ему. І австралійці цю війну ганебно програли.

Дійсно, багато людей чули про Війну з ему, але небагато знають про її деталі. Скотт Треверс, американський еволюційний біолог з Ратгерського університету, у своїй статті для Forbes розкриває причини, чому австралійцям не вдалося досягти миру з цими птахами, чому ситуація переросла в конфлікт та як їм вдалося зазнати поразки.

Отже, після завершення Першої світової війни в Австралії спостерігався справжній сплеск у вирощуванні пшениці. У західному регіоні країни виник так званий пшеничний пояс — обширна сільськогосподарська зона. Незабаром ему, великі птахи, які не вміють літати і нагадують страусів (хоча не є їхніми близькими родичами), зрозуміли, що паситися на родючих полях куди приємніше, ніж у посушливих степах.

Отже, на початку 1930-х років близько 20 000 ему переселилися до пшеничного регіону Західної Австралії, де почали завдавати шкоди посівам. Один представник цього виду може споживати декілька кілограмів врожаю щодня. Таким чином, нашестя тисяч птахів перетворилося на справжню катастрофу для місцевих фермерів.

У листопаді 1932 року влада відповіла на звернення громадян про допомогу, направивши армійські підрозділи для підтримки. Фактично, це були лише кілька солдатів, озброєних кулеметом та запасом патронів. Завдання здавалося досить простим: зменшити кількість ему та захистити врожай пшениці. Проте австралійське військове командування не врахувало хитрощі супротивника.

Скотт Треверс зазначає: "Їм продемонстрували вражаючу групову динаміку та тактику ухилення. Коли виникала загроза, вони миттєво розбігалися, що ускладнювало можливість націлитися більш ніж на одну-дві цілі одночасно. Крім того, вони відзначалися неймовірною швидкістю – їхня швидкість бігу досягала вражаючих 31 миль на годину, а зигзагоподібний стиль руху робив кулеметний вогонь практично безрезультатним."

Історичні документи доносять слова приниженого австрійського солдата, який швидко втямив те, до чого не додумався австралійський Генштаб: схоже, ему мають "власну військову тактику".

Протягом кількох днів інтенсивних боїв австралійські війська використали тисячі патронів для своїх гвинтівок та кулеметів, але втрати підрозділів ему залишилися надзвичайно низькими. В результаті операція була оцінена як невдала.

До грудня уряд дав команду військовим відступити, визнаючи свою поразку. Війна офіційно завершилася, а чисельність ему залишилася без змін. Фермерам було рекомендовано захищатися власними силами.

"Комедійний образ Першої світової війни затушовує важливість проблеми взаємин між людиною і дикою природою. Протистояння фермерів стало символом більш глобальних викликів, пов'язаних із боротьбою проти інвазивних або надмірних видів, особливо в аграрних умовах", - підкреслює Скотт Треверс.

Ті ж характеристики, що забезпечили ему "перемогу" під час війни 1932 року — адаптивність, стійкість і креативність — роблять їх вічним символом неповторного біорізноманіття Австралії, зазначає біолог. Він також відзначає, що на гербі країни зображені дві значні фігури — кенгуру та ему. Обидва ці символи представляють цю дивовижну країну-континент.

Як писав УНІАН, в Індії півмільйона людей загинули від хвороб після того, як в країні майже вимер птах, що займав важливу екологічну нішу. Цей жахливий випадок наочно показав, наскільки є важливим збереження кожного біологічного виду в екосистемі, що склалася.

Ми також ділилися історією про те, як один птах став символом для цілої нації, спонукаючи її цінувати природні багатства рідної землі. Вражаюча розповідь про новозеландського птаха такахе демонструє, наскільки близьким до зникнення він був, підкреслюючи красу і вразливість цього виду.