"У перші роки роботи в Delo.ua я створювала до пʼяти матеріалів щодня," - згадує Севгіль Мусаєва.

Головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва розповідає про свій перший досвід роботи у щоденній газеті Delo.ua, коли їй було всього 21 рік. Вона ділиться спогадами про те, чому їй доводилося порушувати терміни подачі матеріалів, які статті викликали найбільший відгук у суспільстві, а також висловлює думки про те, чого не вистачає українській журналістиці сьогодні.

Скажи, що ти пам'ятаєш з того періоду, коли прийшла в нашу редакцію?

Це сталося в лютому 2008 року. Я чітко пригадую офіс головної редакторки Галини Панченко та її заступника Миколу Підвезяного.

Я досі згадую, як вже з першого місяця почала пропускати терміни.

Микола щовечора питав мене: "Севгіль, де текст?" Пам'ятаю також систему премій: перший місяць я потрапила на дошку пошани й отримала премію.

У той час медіа-середовище переживало надзвичайну конкуренцію: існували три щоденні бізнес-газети. Коли ексклюзивна інформація з'являлася в "Комерсанті" або "Економічних ізвестіях", колектив Delo.ua відчував розчарування. Я також не була винятком, особливо коли йшлося про паливно-енергетичну тематику, за яку я відповідала.

Коли ти приїхала в Київ, скільки тобі було років?

У 2008 році, коли мені виповнився 21 рік, я перебувала на 4-5 курсі університету. Поєднувати навчання з роботою в щоденній газеті було досить важко. Я працювала в першій половині дня, а в другій відвідувала заняття. Часто доводилося пропускати уроки, але це був безцінний досвід.

Які свої статті ти згадуєш?

-- Найбільше запам'яталася історія про "Укртранснафту". Креатура Коломойського, Олександр Лазорко, був призначений директором цього підприємства за уряду Юлії Тимошенко. Інтрига полягала в тому, що Ігор Коломойський мав надати медійну підтримку Юлії Тимошенко у передвиборчій кампанії (він контролював телеканал 1+1 - ред.). Цей текст активно обговорювали.

Згадую кримські справи, зокрема, ситуацію з Ласпі (бухта в Криму - ред.), де було виділено 20 гектарів території для будівництва житлових об'єктів. Також відбувалися інші резонансні розслідування, пов'язані із землею.

Наприклад, ситуація з Жуковим островом у Києві стала предметом уваги прокуратури, яка звернулася до суду з питань визначення меж острова. У той же час забудовники, серед яких був Дмитро Фірташ, один із співвласників компанії "Росукренерго", почали інтенсивно використовувати цю територію. Це стало приводом для міні-розслідування, метою якого було з'ясувати, які рішення були ухвалені в цій справі та як розподілялися земельні ділянки.

Я приїжджала туди, і в пам'яті закарбувалися прогулянки по Жуковому острову. Для мене завжди було важливо на власні очі побачити об'єкт розслідування, будь то шахта чи металургійний завод. Я багато подорожувала, зокрема під час роботи репортером в Delo.ua.

Ще один яскравий сюжет -- "Мистецький арсенал". Таємний тендер на 1,3 млрд грн виграла австрійська компанія "Штрабаг", а я про це дізналась. Це було резонансно.

Які переваги принесла тобі робота в Delo.ua?

Я досягла вражаючої продуктивності! Мій особистий рекорд становить п’ять публікацій в одному випуску газети: три короткі замітки, спеціальний проєкт і велике інтерв’ю.

Коли журналісти звертаються до мене з твердженням, що не можуть підготувати хоча б один текст за тиждень, я згадую свої найплідніші роки, коли щодня створювала три статті для газети. Тож не варто стверджувати, що ви не в силі впоратися з завданням.

Досвід роботи в Delo.ua навчив мене оперативності, дисципліни, усвідомлення важливості термінів, а також того, що щоденне видання повинно пропонувати унікальний контент кожного дня. Конкуренція спонукала до пошуку актуальних тем, які мали значення для суспільства та викликали обговорення.

Якщо розглянути ситуацію з іншого кута зору, які труднощі ти вбачаєш перед журналістикою сьогодні?

В даний час існує обмежена кількість журналістів, що зосереджуються на певній темі. У нас була можливість розвиватися і глибше вивчати конкретні сфери. Я займалася питаннями паливно-енергетичного комплексу, створюючи мережу контактів і накопичуючи знання.

Сьогоднішні журналісти охоплюють широкий спектр тем, включаючи аграрний сектор, фармацевтичну галузь та безліч інших аспектів. Це призводить до поверхневого висвітлення питань. Відсутність щоденних видань та зникнення друкованого формату зробили свою справу: конкуренції стало мало, а вона завжди підштовхувала до вдосконалення. У результаті стає складно залучити нових фахівців і зберегти їх у професії, адже багато хто обирає кар'єру в PR чи комунікаціях.

Які теми, на твою думку, будуть обговорювати українські медіа в майбутньому?

Я сподіваюся, що буде більше висвітлення теми відновлення України після війни та перешкод, які виникають на шляху до євроінтеграції. Було б чудово читати матеріали про те, як наші оборонні підприємства займають позиції на світових ринках і підписують значні угоди.

У світовому масштабі мене турбує перспектива, що штучний інтелект може загрожувати існуванню журналістики. Проте я також бачу в цьому можливість, яка спонукатиме нас підвищувати якість нашої роботи та шукати нові напрямки для розвитку.

І що б ти побажала Delo.ua у ювілей?

Бажаю вам створити потужну бізнес-модель, адже якісна журналістика завжди потребує значних інвестицій. Нехай у вас будуть чудові рекламодавці, талановиті журналісти, унікальні теми та висока цитованість. Найголовніше — щоб ваші матеріали справді сприяли позитивним змінам у суспільстві.