Як Макрон зустрічався з українською бригадою: звіт з секретного військового навчального центру у Франції.

"Сміливості!" - висловив французький президент нашим солдатам, що також може означати "щастя", "тріумфу" та "мужності".

Цього тижня президент Франції Еммануель Макрон відвідав один з департаментів регіону Гранд Ест, щоб особисто поспілкуватися з українськими військовими, яких навчає французька армія. Мова йде про бійців 155-ї бригади, яка тепер носить ім'я "Анна Київська". Макрон обіцяв підготувати та озброїти цю українську бригаду "під ключ" на території Франції ще на початку літа. В рамках французької дипломатії "особистий візит президента" є найвищим знаком підтримки України.

Власна кореспондентка Укрінформу провела цей день на секретному полігоні разом з українськими та французькими військовими і журналістами й бачила, як усе відбувалось.

ЕКСТРЕМАЛЬНА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ТА НЕНАВИДИМІ УМОВИ ПОГОДИ

У величезному натяжному ангарі, де очікували прибуття Головнокомандувача французької армії, панувала метушня та вологість – з даху лилися літри води, а з боків вітер завивав так, що перекривав звуки пострілів, що лунали неподалік. Ці постріли чулися не лише від гвинтівок, а й від більш потужних знарядь.

У середу цей район Франції постраждав від шторми Кірк. Внаслідок стихійного лиха на полігоні довелося скасувати заплановану частину навчань, що проходила в повітрі. Але це були не єдині наслідки. На дорогах затопило автомобілі, сильний вітер зривав дахи з будівель, а рух поїздів було призупинено.

Затримався навіть Макрон. Військовий ангар поділили на дві половини. В одній частині чекали окремими групами кілька сотень військових - ліворуч французи, праворуч українці.

У другій частині приміщення, за перегородкою, була прихована велика група журналістів. Їх доставили з різних куточків, використовуючи заплутані маршрути та роблячи численні зупинки через бурю і з міркувань безпеки. Зазвичай ця частина ангару слугувала для відпочинку, про що свідчили кілька столів для настільного футболу, вінтажний автомат для гри в Маріо (так, вони ще існують!) та різні гоночні ігри. Наявність українських військових тут підтверджували написи на цінниках у кутку вітрини — "зубна паста", "пральний порошок", а біля великого контейнера з кавою дбайливо зазначили, що це — "кава". Хоча зрозуміти це було досить легко.

Французи суворо заборонили знімати українців – така була вимога нашого Міністерства оборони. Як українка, я також отримала заборону спілкуватися з "нашими". Це було дуже дивно. Я вперше опинилася серед такої кількості своїх співвітчизників, які були за дві з половиною тисячі кілометрів від рідного дому, але не могла навіть запитати "як справи?". Або просто обійняти їх мовчки. Ні-ні, нічого цього не можна було зробити.

Замість цього була можливість поспілкуватися з окремими французькими військовими, які час від часу відвідували журналістську зону. Проте вони уважно приховували свої обличчя під балаклавами. Крім того, жоден з них не надавав своїх імен чи звань. Всі дотримувалися заходів безпеки.

Згідно з даними Єлисейського палацу, на цьому навчальному полігоні в даний момент знаходиться 1500 військовослужбовців Франції, які займаються підготовкою 2300 українських солдатів.

БРИГАДА "АННИ КИЇВСЬКОЇ". ПРО ЯКУ САМЕ ПІДГОТОВКУ ЙДЕТЬСЯ

Бригада буде укомплектована та "придатна до війни", тобто вирушить на фронт у повному спорядженні, за кілька місяців. Понад дві тисячі солдатів пройдуть підготовку для формування трьох піхотних батальйонів та їхніх допоміжних підрозділів: інженерів, артилерії, розвідки і наземного-повітряного спостереження. Інші військовослужбовці будуть підготовлені в Україні силами української армії, щоб довести чисельність бригади до 4500 чоловік.

"План навчання виник в результаті обговорень з українцями та розробки тренувань, які найбільш відповідатимуть їхнім сучасним умовам", - стверджують у кабінеті президента Франції.

Після завершення навчального процесу підрозділ отримуватиме 128 броньованих бойових машин, 18 артилерійських систем "Цезар", 18 броньованих розвідувальних одиниць AMX10RC, 10 автомобілів TRM, а також 20 установок для протитанкових піхотних ракет НАТО "Мілан". Французька сторона також забезпечить українських військових необхідними боєприпасами класу повітря-земля.

Процес навчання та тренування складається з кількох послідовних етапів. На першому етапі акцент робиться на оволодінні технічними аспектами та підготовці персоналу. Другий етап передбачає формування піхотних батальйонів і їх подальшу інтеграцію. Завершальний, третій етап полягає в об’єднанні можливостей і проведенні навчань на рівні батальйону, а згодом і на рівні бригади. Як зазначають представники французької армії, тільки вони реалізують подібний формат тренувань.

БЕСІДИ З ВІЙСЬКОВИМИ ФРАНЦІЇ

Хлопець у захисній балаклаві, з-під якої проглядають лише його великі блакитні очі, ділиться інформацією про спільне харчування з українцями, зазначаючи, що наразі все йде вдало.

- А яка страва українцям найбільше подобається?

- Отже, ми всі в нашій компанії справжні фанати "бьоф бургіньон" - м'яса по-бургундськи. (Це страви з яловичини, яку повільно готують до м'якості, а потім в бульйон додають овочі та вино - ред.)

- А вони (українці - ред.) вам свої страви не готували?

- Ні, наразі ми не маємо можливості займатися цим. Але я пам'ятаю про борщ, ми ще обов'язково його скуштуємо. Чи є у вас якийсь унікальний рецепт?

Ні, там також присутня велика кількість овочів, м'ясо та безліч різноманітних складових.

- Розумію, адже в кожній страві головне те, з якими відчуттями ви її готуєте. Це має бути з душею.

Молодий французький військовий відповідає мені з такою делікатністю та точністю, що складається враження, ніби він пройшов навчання в дипломатичній школі. Я наближаюся до його товаришки — дівчини в балаклаві, з непідфарбованими, втомленими очима. Вона випереджає моє запитання:

- У нас дуже інтенсивний графік. Нам ніколи перетнутися з українцями, щоб просто поговорити, хоча в них є перекладачі. Але в них постійні навчання, а ми маємо все для цього підготувати. Тож ми приходимо першими - все облаштовуємо на позиціях, а потім уже заходять вони.

- Чи є значна кількість жінок серед українських військових?

Так, я помітила декілька ваших військовослужбовиць. Проте в нашій армії жінок все-таки більше.

Француженка миттєво зникає з поля зору, оскільки до нас наближається одна надзвичайно висока постать з Генерального штабу французької армії.

"Українські збройні сили вирізняються своїми здатностями до ведення бойових дій на міжнародній арені."

- Яка ж особливість і цінність вашої підготовки? - запитую я представника Генерального штабу. - Адже за ці роки українці набули такого бойового досвіду, якого, на щастя, вам не довелося пережити.

- Звичайно, коли у вас є армія, яка воює, ви неминуче вчитеся у цієї армії. Але для нас найголовніше, щоб вони добре спрацювалися із цим озброєнням, яке ми надаємо, і з яким вони поїдуть звідси. Вони мають пристрілятися і не просто відпрацьовувати на індивідуальному рівні - ми відточуємо колективне маневрування і ще багато різних тактичних прийомів, - каже він.

Я питаю, чи цих кількох місяців вистачить для належної підготовки? Відповідь військового, який має за плечима велику кількість миротворчих місій і спеціальних операцій у французькій армії, свідчить про його досвід і обережність.

Як на мене, солдат ніколи не може бути на 100% готовим. Завжди залишається щось нове, що можна освоїти, але я вважаю, що це надзвичайно важливий етап. Підготовлені бійці, які вміють працювати з технікою та зброєю, будуть значно більш ефективними. Це створить бойове формування, здатне досягати успіху в битвах. Чи зможе це зменшити втрати на фронті? Чим більше тренувань, тим вища майстерність у бою. Але, зрозуміло, що навіть найкраща підготовка не гарантує відсутності втрат.

А як щодо стандартів НАТО, до яких має прагнути українська армія? Це вже мої французькі колеги турбуються.

Поки ми ведемо бесіду з високопосадовцем, до павільйону підходить група делегатів, які спостерігали за стрільбами, а також журналісти з різних телеканалів, яким дозволено зробити кілька кадрів цього процесу.

СТРІЛЬБИ. УМЕРОВ І ЛЕКОРНЮ

Телевізійники показують мені стоп-кадри знятого відео і перепитують: "Оці дерева позаду і ця траншея - це справді схоже на те, як в Україні? Це так виглядає?"

Я стверджую, що наші дерева не менш прекрасні, поки їх не знищить вогонь ворога. А українські окопи можна побачити у відеозаписах наших захисників, які утримують свої позиції – я демонструю їм кілька кадрів з інтернету для порівняння.

Французи, як правило, відрізняються своєю прискіпливістю та ретельністю у деталях. Тому, якщо їм повідомляють, що "заняття проходять в обставинах, схожих на українські", вони неодмінно будуть перевіряти правдивість цього твердження.

За стрільбами на полігоні спостерігали міністри збройних сил Франції та України. Себастьян Лекорню та Рустем Умеров продовжують розмову за столом на тому ж боці ангару, що й журналісти. Оскільки великий дзбан із написом "кава" зовсім поруч із ними, я підходжу ближче - налити кави і спробувати щось спитати. Нізвідки виникає невидимий охоронець, який однією рукою дає мені вже повну одноразову склянку, а другою цупко блокує і мене, і мій телефон. Не вдалося.

Судячи з посту українського міністра у Фейсбуці, їхня розмова була плідною.

"Сьогодні у Франції провів продуктивні переговори з міністром збройних сил Себастьяном Лекорню. Головна тема - посилення нашої обороноздатності. Окремо поінформував пана Лекорню про ситуацію на фронті та передав список нагальних потреб української армії. Нам потрібні додаткові снаряди та зброя, і Франція готова підтримати нас у цьому напрямку", - написав Рустем Умеров.

Але пост цей з'явився вже пізніше. Тим часом нас, медійників, ділять на умовні "п'ятірки" і видають спеціальні пов'язки на руку, як колись бригадам "дружинників" чи черговим у школах. Із такою міткою п'ятеро з нас могли рівно на 5 хвилин перейти на ту половину, де військові розмовлятимуть із президентом. І просто послухати. Все ж таки французи дуже поважають безпеку та вміють організувати процес так, щоб ти відчув себе трохи спецагентом.

МАКРОН І ЙОГО ПЕРЕГОВОРИ З ВІЙСЬКОВИМИ

Президент Франції запізнився на зустріч і трохи промок, проте швидко вступив до приміщення, де його вже чекала велика делегація, з якою він рушив до наших.

Було видно, що він добре підготувався до зустрічі, а от українських військових такий розмовний бліцкріг застав зненацька. Для них це явно було "позаштатною ситуацією". Все ж таки не кожному, навіть французу, доводиться особисто поговорити з Макроном.

- Скільки часу ви вже перебуваєте в бойових дії?

Я став волонтером у 2022 році.

Чи влаштовує вас спосіб навчання в цьому місці?

Так, все просто чудово.

Чим ви займалися раніше?

Я проходив навчання як офіцер-курсант і з 2020 року служу в армії.

Макрон продовжує свій шлях вперед:

Яким було ваше існування до початку війни?

Я пройшов через бій, брав участь у розвідці і отримав поранення.

Президент активно переходить з особистих тем до професійних, демонструючи вражаючу швидкість змінюючи фокус.

Які зміни можуть зробити ваше обслуговування кращим?

Нам слід зосередитися на узгодженні доктрин, адже управлінські процеси на полі битви постійно еволюціонують...

- Ми докладемо всіх зусиль, щоб підтримати вас у вашому навчальному процесі!

"Я помічаю, що ви вже зробили чимало для зміни обставин через свої поступки та опір," - говорить Макрон до ветерана.

Той погоджується.

- Ми виступаємо піонерами в цій справі, створюємо команду, і нам також важливо отримати відгуки, - підкреслює французький президент.

Як довго ви вже знаходитесь тут? Яка ваша попередня професія? Чи відповідає наше навчання вашим очікуванням? На що варто акцентувати увагу? Обговорення з президентом Франції триває без упину.

Один з наших співвітчизників працював водієм, інший був робітником на заводі, а ще один навчався в університеті. Від такої посиленої уваги до своїх особистостей усі трохи незручно усміхаються. І тихо зітхають з полегшенням, коли Макрон йде далі. Все ж для них, безумовно, звичніше вести бойові дії, ніж спілкуватися з президентом.

В однієї з військовослужбовиць він також питає, скільки та воює. А коли дівчина відповідає, що вже давно, видає раптом:

Що, на вашу думку, є найважчим у цій війні?

Спостерігати за загибеллю моїх товаришів і виводити їх з зони бою.

Більше півгодини напружених бесід завершується спільним фотографуванням. Перед цим Макрон звертається до французьких інструкторів, які стоять в іншому кутку, і висловлює їм гордість за їхню роботу з українськими військовими. "Courage!" - бажає він нашим захисникам, що в перекладі з французької означає і "удача", і "успіх", і "сміливість".

Після знімка я встигаю перехопити того самого високопосадовця з Генштабу і, дотримуючись тільки що озвученого стилю спілкування, запитати його "без обиняків" про найважливіше для нас.

- Ви справді вважаєте, що ми не віримо в це? - з подивом запитує мій співрозмовник, підводячи погляд. - Безумовно, ми віримо у вашу перемогу! Ми навчаємо ваших солдатів і підтримуємо вас, оскільки впевнені, що ваша боротьба є справедливою. Тому зовсім не дивно, що ми віримо в успіх України та її армії. Сподіваюся, що не лише Франція, а й усі союзники активно долучаться до цієї справи.

На цій позитивній хвилі він так само швидко, як і його Головнокомандувач, покинув павільйон.