Ярослав Юрчишин висловив: "Ми переглянемо всі положення Цивільного кодексу, які можуть становити загрозу для медіа."
Зображення: facebook/Ярослав Юрчишин. Ярослав Юрчишин зазначає, що основним ініціатором більшості змін є голова парламенту Руслан Стефанчук.
Шановний Ярославе, ви входили до числа підписантів законопроєкту №14057, що вносить зміни до Цивільного кодексу. Цей законопроєкт зазнав значної критики з боку журналістів і юристів через потенційні загрози для свободи слова, концепції "права на забуття" та інших положень, які можуть призвести до "превентивної цензури". Які причини спонукали вас підписати його, а згодом відкликати свій підпис?
Я дійсно підтримав цей законопроєкт, оскільки вбачав у ньому значно більше позитиву, ніж негативу. Основна ідея реформи полягала не в обмеженні журналістської діяльності, а, навпаки, у зміцненні механізмів захисту прав людини в цивільному праві. У проєкті немає жодної норми, яка б прямо забороняла журналістам виконувати свої обов'язки. Він містить загальні положення, що встановлюють баланс між правом особи на приватність і правом суспільства на отримання інформації.
Коли я ознайомлювався з документом, вражався численними позитивними аспектами: оновлення норм щодо цифрової ідентифікації, захист дітей від небезпечного контенту, а також регулювання таких сфер, як дитяча порнографія, булінг і азартні ігри. Це справді багато важливих соціальних питань.
З 128 сторінок порівняльної таблиці лише кілька формулювань могли створити можливі ризики для медіапейзажу. Однак, коли спеціалізовані медіаюристи та правозахисники розпочали аналіз законопроєкту і вказали на ці загрози, я усвідомив, що ми справді могли упустити небезпечні аспекти. Тому я вирішив відкликати свій підпис.
Кожен політик може помилитися. Головне -- як він реагує, коли помилку виявлено. Я визнав свою і зараз беру участь у виправленні тексту.
Зображення: Олександр Ратушняк. Прес-конференція в Охматдиті, 2 серпня 2024 року.
Тобто ви ознайомлювалися з документом перед підписанням? Не просто підписали "на довірі" ?
Так, я читав документ. Але моя помилка була в тому, що я не показав його медіаюристам перед тим, як підписати. Я бачив там системність, логіку, певну філософію -- підхід, спрямований на повагу до людської гідності й приватності. Але не врахував, як деякі формулювання можуть бути інтерпретовані на практиці -- особливо коли йдеться про свободу слова.
У праві критично важливо враховувати не лише наміри автора, але й можливі способи використання чи спотворення його слів. Саме фахівці в сфері медійного права допомогли поглянути на цю ситуацію з нової перспективи.
А хто саме був автором тих правок, які викликали найбільше обурення серед журналістів? Йдеться про норми щодо "права на забуття" , заборони поширювати інформацію про осіб без рішення суду, можливості компенсації за оціночні судження.
Ініціатором більшості змін є голова парламенту Руслан Стефанчук. Він спільно з командою академічних юристів, серед яких доктори та професори цивільного права, займався розробкою цього документа. Склад робочої групи, відповідальної за реформування Цивільного кодексу, можна знайти на веб-сайті Верховної Ради.
Ці спеціалісти мають високий рівень підготовки, проте, як це часто трапляється, академічний підхід не завжди враховує реальні ризики. Їхнє мислення базувалося на взаєминах "людина і держава", а не "журналіст і аудиторія". Внаслідок цього деякі встановлені норми виглядають теоретично обґрунтованими, але на практиці можуть виявитися небезпечними.
Ще одна проблема -- це процедура. Депутатам дали буквально кілька днів на ознайомлення з документом на понад сто сторінок. Для більшості парламентарів цивільне право -- непрофільна сфера, тому багато хто просто не встиг глибоко вчитатися. Якби текст був оприлюднений публічно хоча б за два тижні до реєстрації, то медійники одразу звернули б увагу на спірні місця.
Фото: facebook/Ярослав Юрчишин Ярослав Юрчишин
Тому я не вважаю, що у когось були злі наміри. Однак процес повинен був бути значно прозорішим.
Законопроєкт підтримали майже двісті депутатів. Це означає, що більшість з них, ймовірно, не ознайомилися з його змістом?
На мою думку, багато людей не вникали в деталі цього питання. Це справедливо, адже документ дійсно великий, складний і має технічний характер. Більшість депутатів не є експертами у галузі цивільного або медійного права. Вони звернули увагу на те, що документ зміцнює захист прав людини, і підписали його, керуючись благими намірами.
Я також спостерігав за ним з позиції нормотворця, а не журналіста. Це була наша загальна помилка. Проте найважливіше, що ми встигли її усвідомити і тепер спільно з медійною спільнотою працюємо над її виправленням.
Норми, що пов'язані з ризиками для свободи слова, можуть бути переглянуті або навіть повністю скасовані.
Минулого тижня відбулася зустріч спікера Руслана Стефанчука з представниками медійної спільноти та юристами. Ви теж брали участь у засіданні. Про що вдалося домовитися?
Отже, ми провели зустріч у досить різноманітному складі: серед учасників були спікер, депутати, представники медіа-організацій та юристи. У результаті обговорення досягнули важливого рішення: усі положення, що можуть загрожувати свободі слова, будуть або переглянуті, або повністю скасовані між першим і другим читанням.
Існує два можливих сценарії. Перший — це відкликати законопроєкт і створити його нову версію, враховуючи думки представників медіа. Другий — прийняти його в першому читанні, але при цьому чітко визначити, які частини потребують доопрацювання. Вибір впав на другий варіант.
Ми також узгодили включення спеціальної посилання в декількох пунктах: "якщо інше не встановлено профільним законодавством". Це важливе уточнення. Воно вказує на те, що питання, які вже охоплюються законами "Про медіа" або "Про інформацію", не підлягають регулюванню Цивільним кодексом.
Таким чином, ми зможемо запобігти повторенням або конфліктам, коли Цивільний кодекс суперечить нормам медійного законодавства.
Зображення: facebook/Ярослав Юрчишин Зустріч з медіаюристами та фахівцями у сфері свободи слова, присвячена обговоренню законопроєктів №14056 та №14057, що мають на меті оновлення певних статей Цивільного кодексу.
Які саме статті або норми планують уточнити або прибрати до другого читання?
По-перше, існує концепція, відома як "право на забуття". Ми ясно окреслимо, що це право не застосовується до публічних фігур і до даних, що мають суспільне значення.
Концепція "права на забуття" має свої переваги — наприклад, коли молоді люди помиляються, але з часом виправляються, вони можуть хотіти, щоб минулі помилки не були на виду. Проте для публічних особистостей така практика є проблематичною, адже їхня діяльність завжди викликає суспільний інтерес і підлягає обговоренню.
Другий аспект стосується статті, що стосується недостовірних відомостей. У своїй теперішній формі вона може бути витлумачена як обмеження свободи журналістики. Тому ми вирішили, що важливо чітко узгодити її із законом "Про медіа", який вже включає в себе збалансовані механізми спростування та відповідальності.
Третє питання стосується наглядових рад, особливо у контексті Суспільного мовника. У запропонованому законопроєкті містяться положення, які можуть бути розцінені як втручання у процедуру формування цих рад. Ми внесемо уточнення, що ці питання підпадають під дію спеціального законодавства, а не під Цивільний кодекс.
Однак у законопроєкті існує ще одна спірна стаття – можливість родичів загиблих вимагати видалення інформації про своїх близьких. Наприклад, родичі скандально відомого Андрія Портнова, який за життя постійно вів судові справи проти медіа, включаючи LB.ua, зможуть вимагати знищення будь-яких даних про нього. Ідеться, звичайно, не тільки про Портнова, який загинув. Чи буде ця норма скасована?
Ми також піднімали це питання. Однак суть проблеми полягає не в самій нормі, а у способі її формулювання. Якщо точно визначити, що "інформація, що має суспільний інтерес, не підлягає видаленню", тоді ризик буде зведено до мінімуму.
Позитивний аспект. Ми не можемо створити закон, який би повністю виключав можливість зловживань. Якщо суд буде упередженим, жоден текст не зможе це виправити. Однак ми можемо чітко визначити, що публічні особи, чия діяльність важлива для суспільства, не підлягають "праву на забуття".
Зображення: facebook/Ярослав Юрчишин Ярослав Юрчишин зазначає: "Пощастило, що ми не мешкаємо в Росії чи Білорусі, адже у нас ЗМІ мають можливість відкрито вказувати на такі недоліки."
Ось ще один суперечливий аспект проєкту: у разі відсутності судового рішення про провину особи, будь-які відомості про неї слід вважати недостовірними. Це, по суті, ускладнить проведення журналістських розслідувань. Які наслідки це матиме?
Ця стаття, безсумнівно, зазнає змін. Автори мали благородну мету: заборонити журналістам використовувати терміни "вбивця" чи "злочинець" до винесення судового вироку. Проте, формулювання виявилося занадто загальним і може справді призвести до ризику цензури.
Тому ми вирішили внести зміни, щоб у законодавстві чітко відмежовувалися терміни "особа, підозрювана у злочині" та "засуджена особа". Також важливо провести експертизу цієї норми в контексті Ради Європи та ОБСЄ, аби впевнитися, що вона відповідає міжнародним стандартам свободи слова.
У даному документі передбачено положення щодо компенсації за оцінні судження журналістів. Це означає, що за висловлену думку також можна буде подати до суду?
Це ще одна проблема, яку необхідно вирішити. Мова йде про експертизу, яка, за словами деяких, повинна встановлювати, чи є конкретне висловлювання фактичним або ж оціночним судженням. Однак це помилково, оскільки питання свободи слова не підлягає вирішенню експертами.
Юристи в сфері медіа вже займаються розробкою нової редакції, в якій буде чітко визначено різницю між термінами "факт", "оцінка" та "спотворення інформації".
Ми домовилися провести ще одну спільну зустріч, де ці зміни будуть узгоджені і винесені на публічне обговорення.
Фото: facebook/Ярослав Юрчишин Ярослав Юрчишин під час зустрічі з медіаюристами та експертами зі свободи слова щодо законопроєктів №14056 та №14057
Юристи в коментарях на LB.ua зазначили ще одну норму в проекті закону, що стосується "превентивної цензури", яка надає можливість забороняти публікацію матеріалів в інтернеті ще до їх появи. Як таке могло потрапити до законодавчої ініціативи? Чи стаємо ми на шлях Росії або Білорусі?
Це, по суті, технічний підхід, що намагається адаптувати старі правила, які колись застосовувалися до друкованих видань або телебачення, до онлайн-простору. Однак така практика є вкрай неправильною. У світі інтернету немає можливості зупинити публікацію інформації без блокування веб-сайту. А блокування, в свою чергу, є формою цензури.
Отже, ми вирішили, що ця норма не поширюється на онлайн-медіа. Загалом, це позитивно, що ми не знаходимося в Росії чи Білорусі: у нас медіа можуть вільно вказувати на подібні недоліки, а влада готова їх виправити. Це є проявом здорової демократичної взаємодії.
Цензура не пройде
Після резонансного голосування в парламенті за закон, що фактично загрожує незалежності НАБУ і САП, на одному з офреків нам, представникам медіа, відкрито заявили: "Наступними будете ви". Виглядає, що цей законопроєкт має на меті саме це. Як ви вважаєте, чи не є ця ініціатива спробою знищити незалежну журналістику?
Я більше схильний думати, що це переоцінка своїх можливостей у регулюванні усього цивільного права, працюючи з владних чи академічних кабінетів. Не залучаючи до цього, власне, медіа.
Схожі питання виникають і щодо закриття всіх реєстрів, коли стверджують, що це нібито забезпечить безпеку у сфері оборони. Або ж, наприклад, ототожнення адвоката з його клієнтом. Якщо звернути увагу на такі аспекти, а паралельно спостерігати за незрозумілим стеженням за редакторкою The Kyiv Independent, то ситуація виглядає вкрай тривожно.
Складається враження, що медіа дійсно піддаються тиску. Влада сприймає незалежні медіа як серйозних суперників і намагається протистояти їм. Якщо розглядати ситуацію з цього ракурсу, то наші справи виглядають досить тривожно.
На практиці уряд міг би просто вийти до медіа і роз'яснити суть цих законодавчих змін. Проте, на жаль, влада досі використовує підхід: "Давайте нав’яжемо їм це". В результаті, сама ж влада зазнає втрат через зниження довіри з боку суспільства. Адже медіа цілком обґрунтовано висловлюють свою критику щодо таких дій.
Зображення: Анна Стешенко. Журналісти на прес-конференції прем'єр-міністра.
Отже, моєю метою в процесі підготовки змін до Цивільного кодексу та їх фінального затвердження є трансформація цієї системи. Я прагну досягти компромісу між прагненнями авторів удосконалити кодекс і правами засобів масової інформації. Нам необхідно забезпечити, щоб медіа мали можливість вільно здійснювати свою професійну діяльність без обмежень.
Коли планується винести проєкт на обговорення Верховної Ради під час першого читання?
У моєму комітеті проєкт не був детально розглянутий, що виглядає досить дивно. Профільний Комітет з правової політики вже розпочав його обговорення наприкінці минулого тижня і продовжує цю роботу й далі.
Поки що рішення комітету я не бачив. Але дуже ймовірно, що воно буде в форматі: "рекомендувати до першого читання по 116-й статті. Тобто з можливістю системних виправлень.
У цьому випадку це абсолютно прийнятно, оскільки дозволяє здійснювати суттєві зміни. Деякі статті потрібно буде зовсім прибрати, а інші — представити в новому форматі. Власне, саме на цьому і зупинилися.
У цьому тижні в порядку денному не передбачено жодного проєкту закону. Протягом наступних двох тижнів будуть розроблені зміни, запропоновані медіа. Наступні парламентські засідання заплановані на після 20 жовтня.
Після всіх цих дискусій, чи можете ви гарантувати, що в Україні свобода слова залишиться непорушною?
Звичайно, можу. Адже в даний момент медіа та юридичні експерти активно залучені до редагування тексту. Ми проведемо цей процес відкрито, за участі Ради Європи, ОБСЄ та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
Громадське обговорення та професійний діалог є найнадійнішою запорукою відсутності цензури.
