Збірній України не вистачило деталей, проте саме ці деталі часто визначають результат турнірів.
Виліт на стадії чвертьфіналу футзального Євро-2026 не слід вважати катастрофою, хоча ми сподівалися на кращий результат від команди Олександра Косенка.
Після бронзи на останньому чемпіонаті світу від українських футзалістів вимагали мінімум півфіналу на європейській першості, а максимум - перемоги. Звинувачувати їх у поразці від французів - повна маячня. Грали з абсолютно рівним суперником, четвертою командою світу, де шальки терезів могли хитнутися в будь-який бік. Та й не варто забувати, що це досі найкраща збірна країни в командних видах спорту, напевно, єдина, у виході до плей-оф якої ніхто не сумнівався. Не було сумнівів, що підопічні Косенка вийдуть на Євро, чого не можна сказати про футболістів, де кожен відбір - це декілька інфарктів, потуги та лише іноді покращення в окремо взятих матчах. Крім того, футзальна збірна наполовину складається з представників української першості.
Що ж стало причиною того, що команда не змогла перейти далі і зупинилася на етапі чвертьфіналу? Виявляється, існує безліч факторів, які в сукупності вплинули на результат.
Першим важливим моментом, безумовно, стала зустріч з вірменською командою. Не можна сказати, що "жовто-сині" недооцінювали своїх опонентів. Скоріше, це був випадок, коли впевненість у власних силах перетворилася на надмірну самовпевненість. Здавалося, що команда вважає за можливе не проявляти зайвої спортивної агресії, не поспішати, вважаючи, що заб'ють і в підсумку здобудуть перемогу. Тим більше, що вони першими відкрили рахунок і отримали психологічну перевагу. Однак утримати цю перевагу не вдалося: були допущені неприємні помилки, не реалізували кілька шансів і в результаті поплатилися. Команді не вистачило Сухова. Хоча Юрій Савенко - талановитий голкіпер, він є традиційним воротарем, на відміну від Олександра, який виконує роль голкіпера-плеймейкера. Іноді в грі Сухова можна помітити риси воротаря, який більше схожий на того, кого можна побачити на подвір’ї сусіднього будинку. Саме такого креативного підходу та нестандартних рішень від Сухова не вистачало в матчі з вірменами.
Данилу Абакшину не вистачало голеадорських навичок. Другий найкращий бомбардир останнього чемпіонату світу поступово покращував свою форму протягом турніру, але до початку першого матчу Євро підійшов не в найкращій фізичній готовності. Ці фактори стали причиною поразки в дебютному, а як виявилось, і найважливішому матчі групового етапу, що призвело до зустрічі в плей-оф із французами.
У чвертьфіналі знову все вирішували дрібниці. Команда не змогла скористатися перевагою після червоної картки, пропустила першою в екстратаймі і була змушена ризикувати. Хоча гра була на високому рівні, не вистачало індивідуальних проявів. Здавалося, гравці остерігались брати на себе відповідальність і не були впевнені у своїх силах у дуелях один на один. Креативність Сухова виявилась недостатньою. Можливо, нервозність стала причиною шести фолів і дабл-пенальті. Команда підходила до Євро в статусі одного з основних претендентів на перемогу, що могло вплинути на їх психологічний стан. До того ж, французький воротар показав відмінну гру. Не можна забувати й про те, що через травму не зміг взяти участь у турнірі найкращий молодий гравець останнього чемпіонату світу - Ростислав Семенченко.
Вся ця купа нюансів призвела до завершення турніру раніше, ніж очікували вболівальники, хоча напередодні Євро, в листопаді, ми ту саму Францію перемагали (3:1).
Ніхто не станете влаштовувати овації нашим спортсменам за цей виступ, але говорити про сором чи провал не має сенсу. Футзалісти не змогли продемонструвати свої найкращі якості, хоча знову підтвердили, що у цьому виді спорту наша команда є однією з провідних на континенті. Проте цього вже недостатньо для нас. Після здобуття бронзових медалей на чемпіонаті світу, ми знову очікуємо від команди боротьби за нагороди, незважаючи на всі можливі труднощі та перешкоди.
