Проживали під постійним наглядом і пішли з життя в юному віці: якою була доля трьох дітей Степана Бандери та що відомо про його онуків.
15 жовтня відзначається 66-та річниця з дня смерті Степана Бандери - видатного лідера Організації українських націоналістів, який став символом боротьби за свободу. Його ім'я залишається одним з найсуперечливіших у сучасній історії України. Життя Бандери обірвалося в 1959 році в Мюнхені, коли радянський агент Богдан Сташинський вчинив вбивство за допомогою спеціального пістолета, що стріляв отруйним ціаністим калієм.
Однак не лише він сам, а й його сім'я заплатила велику ціну за опір тоталітарній системі. Лідер ОУН виховував разом з активісткою Ярославою Опарівською трьох дітей: Наталку, Андрія та Лесю. Всі вони з'явилися на світ в еміграції: Наталя народилася в травні 1941 року в Сяніку (Польща), Андрій з'явився на світ у квітні 1946 року в Баварії (Німеччина), а наймолодша Леся - у травні 1947 року в Мюнхені (Німеччина). OBOZ.UA розкриє деталі про їхнє життя та пояснить, чому діти не знали про діяльність свого батька до його кончини.
Через підпільну діяльність Степана Бандери діти виросли фактично без нього - активіст постійно змінював місце проживання та жив під конспірацією, ризикуючи власним життям. Діти довго не знали, ким насправді є їхній батько.
Як розповідав у 2010 році онук Степана Бандери-молодшого, його батькові Андрію в дитинстві доводилося відвідувати школу зі зброєю, адже радянські агенти не раз намагалися його викрасти.
"Мій тато, 11-річний хлопчик, мусив ходити до школи зі зброєю. Бо були дві спроби спецслужб викрасти молодого Андрія. Тому його навчили стріляти... Він навіть не знав, чому. Але йому пояснили, що так треба: за тобою полюють. Думаю, що це дуже впливало на психіку хлопця", - розповідав Степан Бандера-молодший.
Після загибелі лідера ОУН, його родину під чужим прізвищем перевезли до Канади. Там вони намагалися вести звичайне життя: відвідували навчальні заклади, святкували Різдво та Великдень, а також виконували українські пісні. У Канаді діти Бандери відчували сильний культурний зв'язок зі своєю Батьківщиною, що дозволяло їм зберігати національну ідентичність навіть далеко від рідних земель.
Незважаючи на намагання залишити позаду свої спогади, життя дітей Бандери було сповнене труднощів. Андрій пішов з життя у 37 років через серцевий напад, Наталя, залишившись у Німеччині, померла у 1985 році від раку, а Леся відійшла у 2011 році в Торонто на 64-му році. Усі вони, разом зі своїми партнерами, продовжували активно долучатися до української діаспори, зберігаючи й підтримуючи музейну спадщину свого батька.
Зять Степана Бандери - Андрій Куцан, чоловік Наталі, розповідав про знайомство з тестем: "Я мав велику честь, після іспиту зрілості у червні 1955 року, мати зустріч з провідником, у Мюнхені, на Цеппелінштрассе, 67, у діаспорній централі визвольної боротьби ОУН проти Совєтського Союзу. Це було незвичайне пережиття майбутнього студента".
Наталя та Андрій одружилися у 1970 році, проживали в Канаді та виховали двох дітей - Софію та Ореста, які нині представляють молодше покоління родини Бандерів.
На жаль, 3 жовтня 2023 року в Німеччині зупинилося серце Андрія Куцана. Протягом усього свого життя він невтомно дбав про музей Степана Бандери в Мюнхені.
Батько Степана Бандери-молодшого, Андрій Бандера, був активним діячем та журналістом, який входив до складу націоналістичної Ліги визволення України. Він пішов з життя у 1984 році внаслідок серцевого нападу.
Онук Степан Бандера, повний тезка свого діда, (син Андрія Бандери) у 2010 році прийняв із рук тодішнього президента Віктора Ющенка нагороду - Золоту Зірку Героя України, присвоєну провіднику ОУН посмертно.
"Це була моя відповідальність – прийняти цю нагороду – від імені родини, від усіх тих, для кого Бандера є символом цілої епохи," – підкреслив він.
Степан-молодший відкрито говорить про те, що носити прізвище Бандери — це водночас і велика гордість, і серйозний тягар: "Це непросто, коли спостерігаєш, скільки негативу розповсюджується про твою родину, особливо в інтернет-просторі, де панують безцеремонність і відсутність виховання. Необхідно навчитися застосовувати психологічний фільтр та не зважати на це. Щодо очікувань... Часто чую від людей: ти повинен бути таким, як твій дід, вживайся в справу! Здається, вони вважають, що боротьба передається через покоління, як королівська корона".
В даний момент він мешкає на межі Канади та України, активно займається охороною культурної спадщини, організовуючи виставки та презентації на честь пам'яті свого діда.
Раніше OBOZ.UA вів розповідь про Ярославу Бандеру, її життя як дружини націоналіста, який вселяє страх навіть після своєї смерті в СРСР. Інформації про емоційні переживання цього національного героя є вкрай обмаль.
