"Суворий підхід до Ірану та помірний до Росії: The Washington Post розкрив причини стратегічних рішень Трампа"

Призупинення військової підтримки Україні відображає політичний баланс, що формується в межах Республіканської партії.

Про це пише аналітик The Washington Post Джейсон Віллік, пояснюючи логіку дій президента США Дональда Трампа.

На його думку, США більше не здатні виконувати всі свої міжнародні зобов'язання щодо безпеки одночасно. У цьому світлі рішення Трампа стосовно повної підтримки Ізраїлю, в той же час зменшуючи постачання військової допомоги Україні, виглядає не суперечливо, а цілком логічно з огляду на політику обмежених ресурсів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пентагон здійснив перевірку запасів боєприпасів після перерви в постачаннях: що потрібно знати.

"Це не безладна зовнішня політика, а політичний та стратегічний компроміс. Трамп виступає не як стратег, а як популіст, який ухвалює рішення, керуючись ситуацією в даний момент," - підкреслює Віллік.

Аналітик вказує, що навіть без загострення на Близькому Сході, Пентагон, ймовірно, все одно скоротив би постачання деяких озброєнь Україні, зокрема систем Patriot, які зараз також необхідні Ізраїлю.

Він вважає, що традиційний республіканський яструб міг би прагнути до значного збільшення виробництва оборонної продукції, щоб забезпечити підтримку Україні, Ізраїлю та протистояти Китаю. Проте Трамп не планує переводити американську економіку на військові рейки. Його увага зосереджена на податковому стимулюванні, навіть якщо це призведе до зростання державного боргу, що обмежує можливості для збільшення витрат на оборону.

Окрім економічних міркувань, є й політична логіка.

Віллік зазначає, що Трамп віддає перевагу коротким, ефектним військовим акціям, подібним до кампанії проти Ірану, а не тривалим конфліктам із ядерною Росією. Він підкреслює, що Трамп прагне знайти баланс між яструбами, які підтримують силові дії, і голубами, які остерігаються масштабних воєн.

"Удар по слабкому ворогу виглядає як прояв сили, але без ризику великого конфлікту", - підсумовує аналітик. У результаті, м'яка позиція щодо Росії та жорстка риторика щодо Ірану - це, на думку Вілліка, не помилка, а продумана політична стратегія, навіть якщо вона залишає Україну на другому плані.