Журналістку Вікторію Рощину в останній шлях проведуть у Києві.

У Києві в п'ятницю, 8 серпня, відбудеться прощання з українською журналісткою Вікторією Рощиною, яка загинула у російському полоні минулого року. Її поховають на Байковому кладовищі в українській столиці.

Смерть української журналістки стала відомою 10 жовтня 2024 року. Вікторія Рощина, яка зникла безвісти під час поїздки на території України, окуповані Росією, померла в російському полоні, не доживши до звільнення. Андрій Юсов, представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, у коментарі для "Суспільного" зазначив, що Рощина була запланована для включення в один із обмінів полоненими, але, на жаль, цього не сталося. Тіло журналістки Росія повернула Україні лише 14 лютого 2025 року, коли передала тіла 757 загиблих захисників. Серед них була й Вікторія Рощина, зафіксована під номером 757 з позначками "невстановлена особа чоловічої статі" та "СПАС". Як повідомляє видання "Ґрати", батькові журналістки в листі від російського міноборони стало відомо, що його донька померла 19 вересня 2024 року.

Журналісти-розслідувачі міжнародного проєкту Viktoriia Project, створеного мережею журналістів Forbidden Stories за підтримки провідних світових медіа, серед яких і українське видання "Українська правда", здійснили реконструкцію процесу ідентифікації тіла журналістки. Відповідно до їхніх висновків, під час початкового огляду українські патологоанатоми з'ясували, що тіло, яке отримало номер 757, належало жінці. Дослідження, проведене слідчими Офісу генпрокурора, підтвердило співпадіння ДНК з журналісткою Вікторією Рощиною на 99%.

"Внаслідок стану тіла та його муміфікації, судово-медична експертиза не змогла визначити причини смерті", - заявив у квітні начальник Департаменту війни Офісу генпрокурора Юрій Бєлоусов. Він зазначив, що на тілі виявлено численні ознаки катувань і жорстокого поводження, зокрема садна та крововиливи на різних ділянках тіла, а також зламане ребро. Експерти також зафіксували можливі сліди застосування електричного струму. "Тілесні ушкодження були отримані за життя. Отже, існує висока ймовірність того, що до неї (Вікторії Рощиної. - Ред.) застосовувалися тортури," - підкреслив тоді Бєлоусов.

Слідча група, що займається розслідуванням загибелі журналістки, підтвердила інформацію від Viktoriia Project про те, що тіло Рощиної було доставлено в Україну з ознаками розтину, проведеного на території Росії. Журналісти проєкту також з’ясували, що відсутні деякі внутрішні органи, зокрема, головний мозок, очні яблука та частина трахеї. Міжнародний експерт-патологоанатом, до якого звернулися журналісти Viktoriia Project, висловив думку, що відсутність цих органів може свідчити про можливість удушення або задушення. Крім того, розслідувачі припускають, що абревіатура СПАС може вказувати на "офіційну причину смерті", визначену російською стороною, і означає "сумарне ураження артерій серця".

Офіс генпрокурора України, який відкрив кримінальне провадження за фактом зникнення Вікторії Рощиної, після смерті журналістки розслідує її справу як "воєнний злочин, поєднаним з умисним вбивством".

Читайте також: Українці в полоні: в ЄП показали, як працюють російські табори терору

Вікторії Рощині було 27 років. Як фрілансерка вона співпрацювала з виданнями "Українська правда", "Цензор.нет", hromadske, а також з "Українським радіо", "UA:Перший", "Радіо Свобода" та іншими ЗМІ. Журналістка писала репортажі про ситуацію на окупованих територіях та людей, які там живуть. У березні 2022 року її затримала російська ФСБ, коли вона намагалася потрапити в окупований Маріуполь, але через певний час журналістку звільнили. Втім, це не зупинило Вікторію, і вона знову запланувала поїздку на окуповані території на сході України.

Вікторія Рощина перестала виходити на зв'язок з рідними 3 серпня 2023 року. За словами її батька, 27 липня Рощина вирушила з України до Польщі і мала за три дні дістатися окупованих територій на сході України. Тоді батько Володимир Рощин повідомив ЗМІ, що, як підтвердила родині СБУ, Вікторію взяли в полон російські сили. У вересні того ж року її родина подала заяву про її розшук до відповідних органів. Лише у травні 2024 року Росія офіційно підтвердила її затримання та перебування на території РФ - до жовтня 2024 року про долю Рощиної нічого не було відомо.

Ознайомтесь також з матеріалом: "Сподіваємось на повернення до минулого". Які реалії життя в окупованій Луганщині?

"Росіяни вбили українську журналістку Віку Рощину. Вони утримували її в тюрмі понад рік. Що треба було робити, як треба було знущатися над нею, щоб вона, молода дівчина, померла? В мене питання до всіляких ООН, ОБСЄ, Червоних хрестів і решти міжнародної тухлоти. Скільки разів ви відвідали її в російському СІЗО? Скільки разів ви перевірили умови, чи годують її, чи не б'ють?" - емоційно написала у Facebook директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.

Згідно з даними міжнародної організації "Репортери без кордонів", на серпень 2025 року 29 українських журналістів залишаються у полоні в Росії. "Де ж обміни, міжнародна спільното? Чому наші західні партнери так активно змінюють лише російських "журналістів", які потім з мікрофонами заявляють, що "це не їхня війна?" - риторично запитала директорка ІМІ, звертаючись до міжнародних організацій, що відповідають за захист прав людини, зокрема прав журналістів.

Також зверніть увагу: У Києві віддали данину пам'яті журналістці, яка загинула в полоні РФ.

Головна редакторка онлайн-видання "Ґрати" Тетяна Козак переконана, що після 2022 року Росії вже нічого не заважає вбивати українських полонених. "Вбивство понад пів сотні азовців в Оленівці, загибель кримчан Костянтина Ширінга та Джеміля Гафарова, яким відмовляли у медичній допомозі, загибель азовця Олександра Іщенко у ростовському СІЗО. І тепер ти, Віка", - написала Тетяна Козак. Вона пригадала, що Вікторія Рощина була "сміливою та міцною у своїх переконаннях", "талановитою журналісткою", яка мала велике професійне майбутнє. Але війна зламала в ній всі запобіжники, через що вона і потрапила у перший полон. "У своїй колонці ти потім написала, як тебе тримали у Бердянській колонії, намагалися схилити до співпраці, ти не погодилась, не брала в них навіть їжу... Здається, ти трималася за віру, що свобода слова та журналістська професія переможуть людожерську Росію", - написала Тетяна Козак, звертаючись до загиблої журналістки.

"Віка - одна з найсильніших журналісток, з якими мені доводилось працювати. Іноді вона була справжнім викликом, адже сприймала будь-які корективи дуже гостро. Проте, незважаючи на всі труднощі, Віка завжди залишалася відданою своєму покликанню. Якщо вона ставила собі мету, то зупинити її було неможливо. І, на жаль, Росія забрала її життя. Що б там не говорили тепер," - зазначив заступник головного редактора "Української правди" Євген Будерацький, згадуючи про Вікторію Рощину.

У травні цього року Верховна Рада звернулася до президента України Володимира Зеленського з проханням надати посмертно звання Героя України журналістці Вікторії Рощиній, яка загинула в російському полоні. За таке рішення висловилися 246 народних депутатів.

2 серпня Президент України Володимир Зеленський вручив посмертно орден Свободи українській журналістці Вікторії Рощині, яка загинула внаслідок катувань під час російського полону. "Вікторія була однією з тих, хто не боявся говорити правду про війну. Вона працювала на передовій і в окупованих районах, ставлячи під загрозу своє життя. У лютому цього року її тіло, вкрите численними слідами катувань, було повернуто в Україну. З тих пір проводилися всі необхідні експертизи. Сьогодні ми вшановуємо пам'ять Вікторії Рощиної, удостоївши її ордена Свободи. За її непохитну віру в перемогу свободи. Вічна пам'ять та шана Вікторії Рощиній," - зазначив Зеленський у своєму Telegram-каналі.

Він зазначив, що перед тим, як Рощина померла, її ім’я вже було включено до списків на обмін. "Росія обіцяла звільнити її, але не виконала своїх зобов'язань," – підкреслив Зеленський.

На офіційному веб-сайті Президента України було опубліковано текст Указу Президента №569/2025, датованого 1 серпня. Згідно з цим указом, Вікторію Рощину посмертно удостоєно ордена Свободи за її громадянську відвагу, патріотизм та самовіддану боротьбу за суверенітет і незалежність України, а також за захист конституційних прав і свобод людини.