Еволюція командування військовими силами в контексті хаосу в корпусах: Які процеси відбуваються в середині Сил оборони?
За останні два місяці українській армії довелося не лише стримувати росіян на Покровському, Краматорському та Сумському напрямках, де відбуваються найактивніші бої, а й поступово входити в епоху змін.
У Силах безпілотних систем з’явився новий керівник, який не належить до традиційної системи управління. В Об'єднаних силах призначено першого командувача за останні три місяці. Тим часом на фронті розпочалося впровадження новостворених корпусів у їхні зони відповідальності.
Якісні зміни, що відбуваються зсередини, їх супутні аспекти та що вони можуть означати - дізнайтеся у новій статті "Української правди".
Спостереження 1. Незважаючи на значну критику, що виникла у зв'язку зі зміною Вадима Сухаревського на Роберта Бровді, відомого під позивним "Мадяр", у команді головнокомандувача та у Силах безпілотних систем покладають на нового лідера великі надії. Деякі навіть вважають його "останньою можливістю".
Звільнення Вадима Сухаревського, першого командувача Сил безпілотних систем, на початку червня спричинило численні, якщо не тисячі, гнівних коментарів у соціальних мережах.
Як військові, так і цивільні особи висловлювали незадоволення рішенням звільнити з посади головнокомандувача людину, яка мала вищу військову освіту, була полковником і вважалася легендою російсько-української війни. Натомість на його місце призначили колишнього бізнесмена, який не мав відповідної освіти, але продемонстрував успішний досвід у розширенні невеликого підрозділу територіальної оборони до окремої, дієвої бригади ЗСУ "Птахи Мадяра".
Обидва керівники, незважаючи на різницю в статусах, поглядах та методах роботи, становлять своєрідний експеримент у Збройних силах, подібно до створення самих Сил безпілотних систем (СБС).
У свої 39 років (зараз йому 40) Сухаревський став наймолодшим членом команди Сирського, але, зрештою, не зміг знайти своє місце серед них. Яскравим підтвердженням цього стало об'єднання провідних підрозділів безпілотних літальних апаратів у "Лінію дронів" у Сухопутних військах, яке могло стати основою для всіх структур спеціального призначення.
Отже, у Сухаревського залишилися підрозділи, що займалися глибокими ураженнями, які функціонували і розвивалися навіть без його участі. Паралельно тривала робота над пошуком ефективних методів протидії "Шахедам".
Прихильники Сухаревського стверджують, що у нього не було можливості для маневру. Вони зазначають, що йому не дозволяли працювати, зокрема, взяти під контроль підрозділи БПЛА десантних військ, морської піхоти та інші. Натомість інші, серед яких двоє джерел УП у Силах безпілотних систем та команді головнокомандувача, наполягають, що справа полягає в чомусь іншому.
Існувала думка, що Сирський перешкоджає роботі Сухаревського, але це не відповідає дійсності. Офіс президента звернув увагу на його медійний імідж, і вирішив призначити його на цю посаду. Проте, він виявився не готовим до виконання обов'язків. У нього бракувало необхідного управлінського досвіду та здатності працювати в рамках додаткового бюджету.
Сухаревський - це прецедент, який показував, що в нашій армії є нова генерація, але в той же час це погане HR-рішення", - ділиться з УП своїми роздумами співрозмовник у СБС.
"Коли Сухаревського призначили, йому надали широку свободу дій: він міг звернутися до президента, але не виявляв бажання це робити. Замість активних дій він проводив час за кальяном, розмірковуючи, чи варто йому піти до Сирського для обговорення ситуації", - висловлює своє обурення в бесіді з УП офіцер команди головнокомандувача.
Навіть один із прихильників Сухаревського, бесідуючи з УП, зізнався, що перший рік функціонування Сил безпілотних систем виявився марним. І це був надзвичайно цінний час.
"Армія нарешті почала хвалити талановитих дітей. Іде еволюція військової верхівки", - описав це призначення один із наших співрозмовників, пояснюючи, що воно є наслідком конкретних видимих заслуг Мадяра у сфері БПЛА.
На фронті "Птахи Мадяра" славляться високим показником уражень, за рейтингом Є-балів (бали за ураження ворожої техніки та особового складу, які можна обміняти на дрони), і водночас доволі прохолодною взаємодією з суміжними підрозділами. З журналістами, до речі, як "Птахи", так і сам Мадяр, не працюють.
За інформацією, яку отримала УП, "Птахи Мадяра" представляють собою майже ідеально структурований і забезпечений підрозділ. Всі аспекти, починаючи від розміщення особового складу та закінчуючи підготовкою позицій і виконанням завдань, чітко розподілені між членами команди. Наприклад, пілоту FPV залишається лише зосередитися на тому, щоб його дрон поцілив у ціль.
По-перше, Мадяр є надзвичайно продуктивним керівником, приблизно 60-70% свого часу він витрачає на підтримку своїх команд. По-друге, у його стилі управління відсутня надмірна військова риторика, на відміну від Сухаревського. Він ніколи не вдається до агресії. По-третє, він завжди готовий взяти на себе відповідальність.
На нещодавній нараді в нього запитали: "Скільки екіпажів ти можеш надати для задачі N?" Він відповів: "Кілька сотень". Це справді величезна цифра для будь-якого підрозділу, але він взяв і здійснив це. Він справжній молодець", - ділиться з УП офіцер команди головнокомандувача.
При вступі на посаду командувача Сил безпілотних систем Мадяр негайно інтегрував у структуру СБС проект "Лінія дронів". Як стало відомо УП, він також взяв на себе відповідальність за всі стадії діяльності своїх підрозділів — від підготовки до бойового використання, імплементації новітніх технологій та інших аспектів. На відміну від цього, Сухаревський раніше ухилився від цієї відповідальності через брак ресурсів.
Також на сторінці Командування Сил безпілотних систем тепер щодня публікується звіт по сумарних уражених цілях. Хоча деякі військові в розмовах з УП і зазначають, що 100-200 вбитих російських військових за добу від понад десятитисячного угруповання СБС - це небагато, приблизно 1/10 добових уражень всіх Сил оборони, про які звітує Генштаб.
"Коли Роберт прийшов, він одразу спитав: "Що вам треба?". Він розуміється на тому, що таке менеджмент, забезпечення - за Сухаревського ми такого не відчували.
Крім того, Роберт дотримується принципу: "Якщо я не веду підрахунок, я не маю контролю". І це абсолютно вірно: в сучасних умовах успіх досягає той, хто проводить облік, хто має підтверджені втрати супротивника. Він розробив чітку формулу – скільки ворожої живої сили потрібно знищити", - зазначає співрозмовник УП зі Сил безпілотних систем.
"Завдяки нашій тісній співпраці з Робертом у рамках проєкту "Лінія дронів", я з великою радістю сприйняв новину про його призначення. Я знаю його як професіонала з бездоганною репутацією, який сповнений ентузіазму та глибокого розуміння своєї роботи. Переконаний, що він зможе суттєво поліпшити роботу Сил безпілотних систем", - зазначив у розмові з УП Дмитро Олексюк, командир полку "Фенікс" Державної прикордонної служби.
Спостереження 2. Зміна посади Драпатого з командувача Сухопутних військ на командувача Об'єднаних сил виглядає більш як позитивний крок, ніж негативний.
Незважаючи на те, що повноваження Драпатого, який зарекомендував себе як компетентний і гуманний командир, тепер значно обмежені, його призначення на фронт співрозмовники УП вважають "правильним рішенням".
Річ у тім, що донедавна Драпатий обіймав одразу дві, абсолютно різні й відповідальні посади - командувача Сухопутних військ і командувача оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця". Перша передбачала занурення та контроль над процесами мобілізації, підготовки, пошуку технологічних рішень тощо великої частини війська. Друга - командування найбільш активною ділянкою фронту.
Драпатому необхідно було сформувати дві команди для обох структур, які втілювали б його концепцію перетворення Сухопутних військ, без необхідності ручного управління, і щоб вони розвивалися в одному ритмі в рамках ОСУВ. Це завдання не було виконано зразу. Тож він занурювався в більшість процесів, так би мовити, "до найменших деталей", щоб самостійно знаходити рішення для проблемних питань, - розповідає УП джерело, добре обізнане з діяльністю Драпатого.
"Поєднати управління 'Хортицею' з керівництвом такою організацією, як Сухопутні війська, неможливо. Жодна особа не зможе впоратися з цими обов'язками одночасно", - зазначив в інтерв'ю УП під умовою анонімності один із бригадних генералів.
Водночас він додає, що Генштаб і головком продовжують втручатися в більшість управлінських рішень на фронті. Про це УП писала в червні. Тож чи буде суттєвий ефект від призначення Драпатого на командувача Об'єднаних Сил - питання відкрите.
Протягом нещодавніх тижнів, як повідомляє "Українська правда", він здійснив кілька візитів на фронт, включаючи підрозділи, які переходять до формування корпусів. Значною перевагою Драпатого в порівнянні з більшістю генералів "традиційного типу" є його усвідомлення сучасних аспектів війни, зокрема важливості безпілотних апаратів у цьому контексті.
Під його управлінням продовжують працювати ті ж регіони: Харківська, Луганська та Донецька області. Це території, де відбуваються найзапекліші бої, а Донецька область залишається ключовою мішенню для російських атак.
На позицію, яку раніше обіймав Драпатий у Сухопутних військах, місяць тому призначили Геннадія Шаповалова. Протягом своєї військової кар'єри він очолював 59-ту бригаду (серед її бійців були також Сухаревський і Мадяр), а також керував оперативним командуванням "Південь" і відповідав за координацію військової допомоги від міжнародних партнерів.
У свіжому виступі Шаповалов досить загально окреслив свої основні цілі на новій посаді: формування військових підрозділів, поліпшення бойової підготовки та розвиток усіх аспектів Сухопутних військ, зокрема безпілотних літальних апаратів. Джерело в Генштабі характеризує його як "ефективного виконавця, який не буде заважати зайвими запитаннями".
Спостереження 3. Введення новостворених підрозділів на фронт викликає більше плутанини в управлінні, ніж позитивних змін.
У червні 2025-го корпусна реформа Сирського почала поступово "заходити" на фронт.
На даний момент УП повідомляє про старт функціонування двох нових будівель у Донецькій області.
19-й корпус під командуванням Олександра Бакуліна увійшов до території поблизу Торецька та Костянтинівки, де навколо останнього формуються все тісніше обмеження у вигляді напівкільця.
20-й корпус під командуванням танкіста Максима Кітугіна здійснив наступ на південь від Покровська, в напрямку Новопавлівки, де російські війська просуваються до Дніпропетровської області.
7-й корпус Десантно-штурмових військ, під керівництвом десантника Євгена Ласійчука, скоро розпочне виконання завдань на своєму секторі в найбільш складному Покровському напрямку.
Оперативно-тактичні угрупування ОТУ "Луганськ" та ОТУ "Донецьк" трансформуються, перестаючи існувати в попередньому форматі. Відтепер вони функціонуватимуть як 11-й та 9-й корпуси відповідно. 11-й корпус буде зосереджений на напрямках Часового Яру та Сіверська, тоді як 9-й корпус працюватиме на Покровському напрямку.
ОТУ "Харків" і ОТУ "Старобільськ" на даний момент залишаться в своїй попередній формі роботи.
Авторитетний джерело УП у новоствореному підрозділі, без вагань, охарактеризував теперішню ситуацію як "повний провал", а ОТУ, відповідальному за цю непросту ділянку, назвав "збіговиськом обманщиків". Відгуки ОТУ про взаємодію з цим новим підрозділом також відзначаються емоційністю та критичністю.
Читайте також: Чи планує Україна вести бойові дії з використанням корпусів? Аналіз від УП.
Більшість бригад, якими командуватимуть корпуси - не "рідні", тобто не ті, що входять у сам корпус, оскільки перетасовувати весь фронт наразі немає змоги. Це не критично, а очікувано, просто фіксуємо як факт.
Формування корпусних підрозділів, таких як оператори дронів, розвідники та інженери, стає все більш складним завданням, оскільки доводиться шукати кадри серед залишків у самих бригадах. Особливо критичною є ситуація з операторами дронів, адже вже всі найкращі пілоти зайняті на службі або переводяться до спеціалізованих підрозділів "Лінії дронів". Поповнення особового складу через мобілізацію є вкрай обмеженим.
Ось як описує реалії роботи корпусу наш співрозмовник:
У смузі розташовані 11 бригад, з яких лише три належать до нашого корпусу (УП). У відділі вогневої підтримки корпусу артилеристи складають лише половину складу; решта — це замісники командирів, зампотехи та топографи. Я особисто проводив навчання для людей, щоб вони могли ефективно працювати з "Кропивою". Окрім проблеми з недостатньою компетентністю деяких осіб, існує ще й питання продажу посад.
Ще один аспект: чи усвідомлюєте ви, з чого ми повинні створити корпусний батальйон безпілотників? Це буде базуватися на стрілецькому батальйоні з однієї з бригад. Як думаєте, коли вони почнуть ефективно виконувати польоти?
Відчутну підтримку від таких підрозділів для комбригів, які в основному виконують усі бойові завдання, на початковому етапі, принаймні, не слід очікувати. Цей початковий етап збігається з активним наступом Росії по всій території Донеччини.
"Я спілкувався з одним із комбригів у нашій зоні, запитую: "Чи є якась різниця між нами та N корпусом?" Він відповідає: "Немає, адже ми не можемо більше, ніж вони." І це дійсно так. Якби у нас був власний полк безпілотних систем або резерви людей, які зараз проходять БЗВП і якими ми могли б керувати, тоді ми мали б можливість здійснювати дії. А так: комбриг і далі все робить сам, і навряд чи щось зміниться," - додає інший учасник розмови в одному з ОТУ.
Отже, формально їхня кількість справді зменшилася: ТГРи та деякі ОТУ були скасовані, проте з’явилася нова, ймовірно, неефективна структура під назвою "угруповання військ" (УВ).
Угруповання військ будуть такими собі філіалами оперативних командувань на фронті й опікуватимуться там своїми корпусами. Наприклад, ОК "Схід", куди, до речі, після звільнення з СБС призначили Сухаревського, створить своє УВ "Схід" і командуватиме 3-ім, 9-им та 11-им корпусами.
Наразі це звучить складно й трохи нелогічно, адже, по-перше, над комбригом додається ще одна ланка штабного начальства. По-друге, як ця штабна ланка має поділити повноваження з, наприклад, ОСУВ "Хортиця"?
"Усім, зокрема розподілом снарядів на східному фронті, далі буде займатися "Хортиця", тобто Драпатий. Усі комбриги звикли працювати напряму з "Хортицею". А ОК "Схід", замість того, щоб набирати людей і готувати їх, відправить частину своїх офіцерів в угруповання військ, де ті будуть займатися фігнею. З часом виявиться, що це угруповання військ взагалі нічого не вирішує, тож корпус йому казатиме: "Не зайо*уйте".
До речі, снарядів на місяць зараз дають N тисяч (цифра прихована, ідеться про брак боєкомплекту - УП), що той Братішко (командувач ОК "Схід" - УП) буде розподіляти?" - обурюється створенню нової "прокладки" у структурі управління військами ще один співрозмовник УП в одному з уже діючих корпусів.
Спостереження 4. Потенційно найсильніші корпуси - 1-ий НГУ "Азов" та 3-ій армійський - поки що не отримали свої смуги відповідальності на фронті.
Підрозділи 1-го корпусу НГУ "Азов" тривають у бою на численних фронтах.
Наприклад, сам "Азов", що стане основою цієї організації, залишиться розташованим на південь від Костянтинівки і підпорядкується новоутвореному 19-му корпусу. Тим часом 1-ша бригада оперативного призначення "Буревій" і далі дислокуватиметься на північ, приблизно за 100 кілометрів, виконуючи оборонні завдання в Куп'янську Харківської області.
Дещо інша ситуація з 3-ім корпусом, який розгортається на базі 3-ої штурмової бригади.
Дехто з наших співрозмовників припускає, що їм не дають окрему смугу з політичних міркувань - мовляв, "забагато повноважень Білецькому". Однак у самому 3-му корпусі УП розповідають, що вони вже майже два місяці працюють на доволі загрозливому, Лиманському напрямку, у форматі ТГРу, а найближчим часом - охоплять цю смугу повноцінним корпусом.
Ми вже інтегрували більшість наших підлеглих бригад; деякі підрозділи, зокрема корпусні - дрон operators та інженери - створюємо з основ. Робимо все можливе, щоб прискорити процес.
Враховуючи ситуацію на фронті, ми поклопотали, щоб нас як управління корпусу вже залучили до виконання завдань, тому ми стали на смугу довжиною 120 кілометрів фронту у форматі ТГР - замінили ТГР "Кремінна".
"Я переконаний, що за місяць ми вже вийдемо на рівень 3-го армійського корпусу", - зазначив у телефонній бесіді в.о. заступника командира 3-го корпусу полковник Кирило Беркаль, повідомляє УП.
На запит щодо того, чи відчувається вплив заходів корпусного управління на Лиманському напрямку з точки зору командування 3-го корпусу або піхоти, Беркаль відповідає ствердно:
"Так, це колосальні зміни. Я свого старшого начальника, якого міняв - командування ТГР "Кремінна", не бачив ні разу в житті. Це була віртуальна структура. А ми робимо фактичні речі. Наш командир уже звернув увагу головкома на питання, які не розв'язувалися раніше. Ключове - ми не змушуємо будь-якою ціною відновлювати втрачені позиції; ми аналізуємо, не боїмося приймати правильні рішення. Ми з перших днів допомагаємо".
Спостереження 5. Українській армії бракує стратегічного планування
Оцінюючи структурні зміни, що наразі відбуваються в українських збройних силах, важливо також розглянути їх з точки зору досягнення кінцевих цілей.
У контексті безперервних трансформацій в армійських структурах — формування нових видів військ, зміна керівників, впровадження дронів як основного засобу ураження, а також реформа корпусів — українській армії не вистачає чіткої стратегії, яка б окреслювала напрямок її розвитку та визначала цілі, яких вона прагне досягти.
"А якщо це бачення і є, то про нього ніхто не знає у військах, а повинні знати до рівня командирів батальйонів так точно! Якщо ми не знаємо, куди ми йдемо, то ми прийдемо будь-куди, але не туди, куди треба. Призначення Мадяра, створення корпусів - кудись нас приведе, можливо. Але куди? Я сам не знаю", - ділиться своїми спостереженнями з УП бригадний генерал, якого ми згадували вище.
На запитання, наскільки конкретною має бути ця стратегія, наш співрозмовник відповідає таке:
Необхідно встановити, в якому напрямку ми рухаємося. Які наші цілі стосовно супротивника, територій і населення? Це може бути стисле формулювання, яке ми потім детально аналізуємо, зважаючи на наявні ресурси та можливості.
