Які кандидатури на пост президента пропонують провідні політичні сили Польщі та які можливі наслідки для України?

До виборів президента Польщі залишилося приблизно півроку. Хоча точну дату ще не оголосили, ймовірно, що голосування відбудеться в травні 2025 року.

Незважаючи на це, основні політичні партії вже обрали своїх претендентів.

Якщо рішення прем'єра Дональда Туска підтримати "Громадянську коаліцію", що очолює нинішній мер Варшави Рафал Тшасковський, було передбачуваним, то вибір провідної опозиційної партії "Право і справедливість" став явним викликом для України.

Досліджуючи, які результати може принести виборча кампанія у сусідній країні, а також як це вплине на взаємини між Києвом і Варшавою, зверніть увагу на статтю Юрія Панченка, редактора "Європейської правди", під заголовком "Конкурент Туска чи виклик для України: що відомо про ключових кандидатів у президенти Польщі". Тут ви знайдете короткий виклад основних думок.

Першою, ще 23 листопада, у суботу, свого кандидата представила "Громадянська коаліція" під керівництвом прем'єра Дональда Туска.

І цей вибір складно назвати сенсацією, адже кандидатом у президенти від партії влади став мер польської столиці Рафал Тшасковський.

Цей вибір має безумовно позитивний вплив на Україну.

Проте у випадку з кандидатом від опозиційної "Права і справедливості" фінальний вибір виявився геть не таким приємним для України. Радше навпаки.

У партії прийняли рішення, що кандидатом у президенти має бути політик, не пов'язаний із попереднім урядом - по принципу "нового Дуди".

У 2015 році маловідомий молодий адвокат з Кракова Анджей Дуда, який не мав репутаційних скандалів, несподівано переміг чинного президента Броніслава Коморовського. Ця перемога відкрила шлях для партії "Право і Справедливість" до відновлення влади.

Отже, зараз виявилося, що єдиним, хто відповідає цьому критерію "нового Дуди", є Кароль Навроцький.

Керівник Інституту національної пам'яті не є представником партії "Право і справедливість" і не мав формальних зв'язків з попередньою владою. Більше того, його призначення відбулося через Сенат (верхню палату парламенту), де на той момент "ПіС" займала меншість, отримавши підтримку від усіх сенаторів правих партій.

Показовою була процедура призначення кандидата у президенти.

Висування Навроцького здійснили не на партійному з'їзді, а під час громадського форуму, в якому "ПіС" нібито лише брав участь і підтримував цього кандидата. Такий підхід дає можливість претенденту представити себе не як кандидата від партії "Право і справедливість", що може стати його перевагою у другому турі.

Для широкого польського загалу Навроцький не є відомим політиком. Проте він є дуже помітною особою в польсько-українських відносинах. І, на жаль, не зі знаком "плюс".

Очолюючи Інститут національної пам'яті, він дотримувався думки, що в сучасній історії Польщі немає жодних суперечливих моментів. Усі історики, які мали іншу точку зору, були усунуті з роботи. Що стосується українсько-польських відносин, то він вважав, що винуватцями є лише українці, які вчинили геноцид проти польського народу.

Звичайно, перемога Навроцького не може повністю зруйнувати відносини між країнами. А також, навіть якщо Тшасковський виграє, це не вирішить історичні суперечки між Києвом і Варшавою.

На сьогоднішній день Рафал Тшасковський безумовно є лідером президентських виборів. Згідно з останнім соціологічним дослідженням, у випадку виходу Тшасковського та Навроцького у фінальний тур, кандидат від "Громадянської коаліції" здобув би 50% голосів, тоді як представник "ПіС" отримав би лише 24%.

Однак попереду ще шість місяців. І стратегія "ПіС" полягає в тому, що на противагу кандидату від уряду буде діяти невдоволення економічними труднощами, зокрема тими, які виникли внаслідок війни в Україні.

А на користь Навроцького грає вплив повернення Дональда Трампа до Білого дому.