Які кандидати вважаються головними претендентами на президентство в Польщі, а хто може стати несподіванкою в цих виборах?

Всі польські політики стверджують, що кампанія перед президентськими виборами ще попереду і стартуватиме приблизно в січні або навіть у лютому 2025 року. Однак насправді процес вже активно триває, і вже зараз видно, хто з претендентів буде боротися за посаду президента.

У президентських виборах змагатимуться Рафал Тшасковський, представник "Громадянської коаліції" під керівництвом Дональда Туска, та Кароль Навроцький, який формально не входить до жодної партії, але насправді є кандидатом, висунутим і підтримуваним опозиційною партією "Право і справедливість".

Хто ще має намір вступити в боротьбу за президентське крісло? Яка інформація відома про кандидатів і хто з них вважається лідером? Відповіді на ці запитання ви знайдете в статті журналіста порталу Biełsat Міхала Кацевича під назвою "Четверо на місце Анджея Дуди: хто боротиметься за пост президента Польщі". Пропонуємо вам короткий огляд цієї публікації.

У польській політиці існує один міф: посада мера столиці - чудовий трамплін до посади президента країни. Цей міф ґрунтується на прикладі Леха Качинського: перш ніж стати президентом Польщі, він був мером Варшави.

Вже давно говорять про Рафала Тшасковського як про потенційного кандидата на президентських виборах, адже він здобув значний досвід у політиці.

У 2020 році він взяв участь у президентських виборах, що відбулися під час пандемії, де поступився Анджею Дуді в другому раунді голосування.

Хоча результат виявився невтішним, це був надзвичайно корисний досвід у проведенні виборчої кампанії. Протистояти Тшасковському довелося всьому адміністративному механізму партії "Право і справедливість" ("ПіС"), діючому президентові з відносно високими рейтингами, а також медіа, які контролювалися та безжально експлуатувалися урядом "ПіС". Додатковими викликами стали брак часу та складна ситуація, спричинена пандемією.

Сьогодні Тшасковський виходить на вибори, перебуваючи в оптимальних, а можливо, навіть зручних умовах, завдяки високому рівню підтримки.

Крім того, його підтримує владна партія. Тшасковському також на руку сильна неприязнь значної частини суспільства до донедавна владної партії "ПіС".

Згідно з результатами опитування, яке було здійснене 25 листопада центром Opinia24, на сьогодні 41% виборців висловили підтримку Тшасковському.

На відміну від "Громадянської коаліції", в партії "Право і справедливість" не було передвиборів. Голова партії Ярослав Качинський обрав кандидатом Кароля Навроцького. Чому?

Бо за результатами досліджень більші шанси матиме той кандидат правих сил, який не буде прямо асоціюватися з правлінням "ПіС".

Через серію корупційних афер і скандалів прямий зв'язок із цією партією тепер вважається компрометуючим. Зокрема, тому Навроцького офіційно оголосили "громадянським", а не партійним кандидатом.

Окрім цього, в колі Качинського та серед прихильників правих поглядів існує справжня легенда Анджея Дуди.

До 2015 року теперішній президент не користувався великою популярністю. У цьому контексті Навроцький, який раніше обіймав посаду директора Музею Другої світової війни в Гданську і зараз керує Інститутом національної пам'яті (ІНП), міг би стати своєрідним "Дудою 2.0".

Хоча Анджей Дуда з 2015 року, можливо, і не завжди перебував у центрі уваги, він все ж активно брав участь у важливих політичних процесах. На відміну від нього, Навроцький не має жодного досвіду в проведенні кампаній. Крім того, "ПіС" стикається з фінансовими труднощами.

В ході виборчої кампанії від нього, ймовірно, слід очікувати посилення риторики стосовно України. Це пояснюється тим, що Навроцький прагне залучити голоси націоналістично налаштованих виборців, зокрема електорат "Конфедерації", який стане для нього вкрай важливим у другому турі.

Окрім цієї двійки з головних політичних таборів є й інші, зокрема чинний маршалок Сейму Шимон Головня (його партія "Польща 2050" входить до владної коаліції разом із "ГК" та "Лівицею") та лідер антиукраїнської партії "Конфедерація" Славомір Менцен.

38-річного підприємця і податкового консультанта Славоміра Менцена можна вважати темною конячкою на майбутніх виборах. Він вписується в певну тенденцію сучасного популізму. Такого, як у Дональда Трампа чи Келіна Джорджеску у Румунії.