Колочава – це не тільки прекрасні крокуси: які особливості роблять це село одним із найпривабливіших туристичних напрямків у світі?

Закарпатське село Колочава увійшло до списку 52-ти найкращих туристичних сіл світу за версією Всесвітньої туристичної організації ООН (UN Tourism), що був оприлюднений наприкінці 2025 року. Чим унікальне це село та чому його варто відвідати, розповідає УНІАН.Туризм.

Мальовниче гірське село Колочава на Закарпатті в першу чергу відоме багатьом українцям як одне з найкращих місць в України для спостереження за цвітінням крокусів. Втім, воно може запропонувати набагато більше. Що саме, читайте на УНІАН.Туризм.

Село Колочава розташоване у долині річки Колочавки, від якої ймовірно й походить його назва. За мірками регіону, воно доволі велике - офіційно нараховує понад 5 тисяч осіб. "Гори зліва, гори справа, всередині - Колочава", - так кажуть про нього місцеві, і недарма: якщо подивитись з висоти пташиного польоту, то його вулиці й справді розтеклись долиною на кілометри, наче обіймаючи гори. Через гірський рельєф, вочевидь, так і вийшло, що Колочава є другим за протяжністю селом в Закарпатській області - аж 15 кілометрів.

Колочава славиться на всю Україну завдяки великій кількості музеїв — їх тут десять, що, за словами місцевих жителів, є одним із найвищих показників серед сіл Європи. Окрім цього, в селі можна знайти близько двадцяти пам'ятників, серед яких є й справді унікальні, наприклад, пам'ятник заробітчанину.

Колочава приймає щороку десятки тисяч туристів, причому не тільки з України, а й із-за кордону, адже відпочити тут справді можна цікаво та якісно: село розташоване на території Національного природного комплексу "Синевир", тож, окрім історичних цікавинок, неподалік є й чимало природних.

За словами начальниці відділу туризму та комунікацій Колочавської сільради Марії Шетелі, найперше за чим до Колочави приїжджають туристи - це фантастичні гірські краєвиди, які починаються просто за порогом.

"По-друге, сюди приїжджають за емоціями - повітря настільки чисте і наповнене життям, що його хочеться вдихати знову і знову, а гірська вода має такий смак, як ніде більше. І, звісно, Колочава - це село, де історія оживає не в підручниках, а в домівках, стежках і людях, які бережуть дух свого краю. Саме це, за словами Шетелі, найбільше вражає відвідувачів."

Історія населеного пункту вартує окремої розповіді, бо саме історичні факти зробили його популярним в Україні та Європі.

Перше письмове згадування про Колочаву відноситься до 1463 року. Згідно з історичними даними, поселення було засноване в першій половині XV століття людьми, що втекли від кріпосного гніту. Протягом століть Колочава перебувала під різними адміністративними утвореннями: Австро-Угорщиною, Чехословаччиною, Угорщиною, Карпатською Україною, СРСР та сучасною Україною. Тут залишили свій вплив румуни, угорці, чехи та євреї, що зумовило багатогранність місцевої культури та численні історичні пам'ятки, які приваблюють туристів. До початку повномасштабного вторгнення село користувалося популярністю серед мандрівників, зокрема чехів і словаків, і на це були свої причини.

Як зазначив в інтерв'ю УНІАН історик Закарпаття Михайло Маркович, епоха Чехословаччини залишила по собі унікальні сліди. Опис села чехами дійсно має магічний вплив.

"Колочава. З одного боку - вузька долина Стримби з вершком, вічно затягнутим мрякою, Стременіс, Дарвайка та Горб; з іншого - Квасний Верх, Красна й Ружа (гірські хребти та вершини в Карпатах, - УНІАН). Бо тут - лише гори. Їхні сланцеві та пісковикові шари були зім'яті, мов клапоть непотрібного паперу, скручені, погнуті, зіжмакані й виштовхнуті аж під хмари. Гори, горби й знову гори. Вони порізані яругами, розколоті ущелинами, прорізані долинами, не ширшими за чотири військові кроки; пронизані тисячами джерел і десятками потоків, що бризкають по кам'яних порогах, а в плесах сяють прозорістю зелених самоцвітів..." - такою побачив і описав Колочаву чеський репортер і письменник Іван Ольбрахт, а відтак зробив її дуже привабливою туристичною локацією", - каже Маркович.

Згідно з дослідженням, відомий чеський письменник Іван Ольбрахт протягом тривалого часу мешкав у Колочаві, де створив чотири книги, серед яких виділяється "Микола Шугай - розбійник". Цей роман був екранізований і перекладений на багато мов, що сприяло значному підвищенню популярності села серед жителів колишньої Чехословаччини. Багато чехів і словаків прагнули на власні очі побачити місце, де відбувалися численні події, і приїжджали сюди.

"Завдяки цим написаним свідченням Колочава стала частиною чеської культурної свідомості, отримавши статус "села легенд", де кожна стежка може відкрити двері до давнини. У даному випадку – українсько-чеської історії. Це можна спостерігати і під час фестивалів дружби між Україною та Чехією, що відбуваються майже щороку", - зазначає дослідник.

За його словами, до початку повномасштабного вторгнення чехи відвідували Колочаву групами на автобусах, і їм дуже подобалося це місце. Зважаючи на те, що попит викликав пропозицію, цілком природно, що село вирішило зосередитися на розвитку туризму. Так поступово з'явилися пам'ятники Ольбрахту та заробітчанам (колочавцям, яких у Чехії чимало), створювалися нові туристичні локації, атракції, садиби та інші цікаві пропозиції для відвідувачів.

Коли туристи проявляють інтерес до Колочави, перше, що їх приваблює, — це музеї. Як зазначає місцевий гід та туристичний менеджер Юрій Радівілов, в Колочаві налічується десять музеїв, які офіційно організовані в різні тематичні групи.

"Насамперед на туристичній мапі Колочави з'явився (у 2007 році, - УНІАН) Музей архітектури і побуту "Старе село" - це був перший такий сільський музей в Україні, в якому були зібрані хати й експонати з невеличкої за територією місцевості в радіусі 25 км. Не плутайте з Музеєм просто неба у Пирогові біля Києва - там представлені будівлі з усіх регіонів країни, чи, як в Ужгороді - з усією області. А тут презентована саме невелика місцина, і це унікально. Якщо пройтися цим музеєм, то можна побачити, як жили горяни впродовж двох століть: спершу можна заглянути в епоху Австро-Угорщини, потім побачити часи Карпатської України, радянського періоду, відвідати школу, жандармерію, дізнатися про ремесла регіону", - зазначає він.

За словами Радівілова, це справжній найбільший скансен у Закарпатті, який на відкритому повітрі демонструє понад 20 оригінальних споруд та допоміжних господарств. Серед представлених об'єктів можна знайти будиночки селян-бідняків, вівчарів, шевців, ткачів, столярів, а також церковно-приходську школу, приміщення радянських і чеських навчальних закладів, сільську баню, кузню та оселю сільського голови.

Цікавим елементом програми стане тематична екскурсія "Голет у Колочаві", що розкриває багатогранну історію та культуру єврейської громади, яка протягом багатьох століть жила в цьому закарпатському селі. Єврейський комплекс у скансені наочно демонструє побут та традиції єврейського населення Колочави. Тут ви зможете відвідати єврейську хату, облаштовану з увагою до деталей та з затишним інтер'єром, одна з кімнат якої була призначена для гостей, а також корчму — важливий елемент економічного життя євреїв у цьому регіоні.

Окрім скансена, в Колочаві є музеї, експозиції яких присвячені різним воєнним періодам. Це, зокрема, музей-меморіал "Воїнам-інтернаціоналістам", де вшановуються жителі села, яким доводилося воювати далеко за межами держави. Найбільше колочавців воювало в Афганістані.

Музей "Лінія Арпада", розташований у Колочаві, є унікальним об'єктом мілітарного туризму, який презентує інженерні споруди, створені угорськими військами в період з 1939 по 1944 роки для захисту від наступів Червоної армії. У його експозиції представлені чотири відреставровані бункери, де можна побачити оригінальні зразки зброї, військового спорядження та побутових предметів угорських солдатів. Крім того, музей включає найдовшу в Європі відновлену лінію оборони, яка має вражаючу протяжність у сто метрів.

В історії даного населеного пункту особливе місце займає музей "Бункер Штаєра", присвячений Михайлу Штаєру – одному з провідників УПА у Колочаві. У цьому укритті можна знайти численні документи, зброю, військову форму та особисті речі тих, хто боровся за незалежність України.

"Представлена в музеї й локація під умовною назвою "нелегальний перехід кордону". Річ у тім, що після вторгнення угорських військ чимало закарпатців тікали від війни "в країну рад", де їм одразу після перетину кордону надягали кайданки і відправляли до ГУЛАГУ...Саме так до таборів потрапили понад 80 колочавців, повернулись одиниці... Ця сумна сторінка в історії села відображена в музеї також", - зазначає Радівілов.

Цікавим для відвідин є єдиний в Україні музей історії вузькоколійних залізниць "Колочавська вузькоколійка". В його експозиції представлені унікальні паровози, старовинні вагони та залізничні механізми, що демонструють розвиток транспорту Карпатського регіону. Тут же - музей "Колочавський бокораш", де можна побувати у лісорубській колибі, дізнатися про небезпечну роботу колочавців-лісорубів.

Безумовно, в Колочаві розташований музей видатного чеського письменника Івана Ольбрахта, який зробив це місце відомим на міжнародному рівні.

На завершення Радівілов радить завітати до старовинної Церкви зішестя Святого Духа, яка нині функціонує лише як музей. "Ця дерев'яна будівля вціліла в радянський період майже дивом — можливо, тому, що тут було вирішено створити Музей атеїзму... Незважаючи на це, три портрети — Маркса, Енгельса та Леніна — стали тими, хто врятував церкву. Сьогодні ми можемо насолоджуватися цією унікальною архітектурною пам'яткою, датованою 1795 роком".

Гід зазначає, що в даний момент помічає цікаву тенденцію серед мандрівників, особливо тих, хто прибуває зі сходу та центральних регіонів країни.

"Якщо раніше ті, хто приїжджав, радше намагалися просто розважитися, не дуже цікавилися історією, то зараз щось змінилося - люди починають питати, думати, вмикається критичне мислення, вони більше цікавляться життям українців до війни. Напевно, це так спрацювало повномасштабне вторгнення, що ми більше почали цікавитися життям предків, своєю історією", - пояснює він.

Як зазначає Марія Шетеля, в громаді усвідомлюють, що лише історії недостатньо, щоб залучити туристів на тривалий термін. Тому Колочава пропонує відвідувачам піднятися в гори, насолодитися купанням у чанах з мінеральною водою, скуштувати традиційні страви та навіть отримати лікування за допомогою бджіл.

Так, з активного туризму гостям пропонують походи в гори, найбільш популярні три вершини - Топас, Стримба та Дарвайка, до яких розроблені маршрути. Гори доволі стрімкі, тож іти в них місцеві рекомендують тільки підготовленим туристам.

Для тих, хто обожнює відпочинок біля води, багато готелів і садиб пропонують можливість насолодитися релаксацією в басейнах і чанах. Останні стали особливо популярними завдяки своїй унікальній привабливості: під великим чавунним котлом розпалюють вогонь, і гості мають можливість по черзі занурюватися в гарячу воду, де зазвичай запарюють лугові трави або ялинові гілки, а потім - у прохолодну воду невеликого потічка. Кажуть, такі процедури позитивно впливають на серцево-судинну систему. Окрім цього, у селі розташований чан з мінеральною водою з джерела Боркут, який є корисним для лікування захворювань опорно-рухового апарату.

Гастрономічний туризм стає все більш популярним серед відвідувачів. У цьому селі працюють автентичні заклади харчування — корчми та кав'ярні, а також два форелеві господарства, де можна не лише виловити гірську рибу, а й насолодитися дегустацією. Безумовно, тут є можливість спробувати безліч традиційних закарпатських страв, таких як бограч-гуляш або банош — страва з кукурудзяного борошна, приготована з шкварками та бриндзою. Проте особливою популярністю в Колочаві користується ріплянка — страва з картоплі, яку, як стверджують місцеві жителі, варто спробувати гарячою, щоб дійсно оцінити її смак.

Працюють у селі й професійні бджолярі, відповідно, тут пропонують мед та похідні з нього, а також апітерапію, зокрема, сон на вуликах.

Стосовно оренди житла, то наразі в Колочаві пропонують для проживання сільські зелені садиби, готелі, мотелі, загалом одномоментно тут можуть поселитись близько 500 гостей. Вартість проживання - на будь-який гаманець, найдешевше можна знайти від 350 грн за добу з однієї людини.

Отримати доступ до мальовничого села може бути непросто... Раніше, до початку повномасштабного вторгнення, у Колочаву організовували автобусні тури, і забронювати місце було зовсім неважко. Сьогодні таких можливостей стало менше, але вони все ще існують: багато туристів вирушають до Колочави з Тернополя, Івано-Франківська та Львова.

Найпростіше приїхати в Колочаву власним автомобілем, мобільність у такому великому населеному пункті буде "на руку". Краще подорожувати автівкою зі Львова, кажуть місцеві, адже новозбудована дорога через Долину все ще в хорошому стані. З Ужгорода, приміром, їхати до Колочави ніби не так і далеко - 180 км, але на це потрібно 3,5 години, бо дорога вузька, звивиста, проте дуже мальовнича.

"Наразі головною проблемою є відсутність прямого автобусного сполучення між Воловцем і селом, куди туристи можуть дістатися потягом з будь-якого куточка України. Добре, якщо вони приїдуть, але що робити далі? Якщо туристи заздалегідь забронювали житло в Колочаві, можна організувати трансфер, але в іншому випадку їм доведеться добиратися з пересадками через різні автобуси або викликати таксі," - зазначає Юрій Радівілов.

За словами начальниці відділу туризму та комунікацій Колочавської сільради Марії Шетелі, раніше в селі не було дня, аби до нього не приїжджали натовпи туристів. Проте спершу ковід, а потім повномасштабне вторгнення Росії в Україну призвели до певного затишшя, що цілком зрозуміло. В останні рік-два Колочава знову потрапляє в зону зацікавленості туристів, і тепер все частіше тут можна побачити українців з різних регіонів нашої держави, чимало серед них військові, котрі приїжджають на Закарпаття під час відпустки, щоб відпочити з родинами.

Додало популярності селу й визнання його одним з найкращих за версією Всесвітньої туристичної організації. Шетеля наголошує, що це не випадковість, а результат складної роботи.

"Ми довго працювали над підготовкою до цього, виконуючи безліч вимог, щоб отримати можливість взяти участь у проєкті. Заповнення заявки, що налічує понад 50 сторінок, зайняло у нас кілька місяців. І це не лише стандартна інформація чи фотографії. Для досягнення такого визнання нам довелося реалізувати безліч організаційних та інфраструктурних аспектів", – підкреслює вона.

Коли до Колочави надійшло повідомлення про її включення до списку найкращих туристичних сіл у світі, спочатку ніхто не міг цьому повірити. Проте незабаром громада отримала запрошення на церемонію нагородження переможців, яка відбудеться в Китаї. Звісно, село не могло виділити кошти на таку подорож, особливо в нинішніх умовах, коли кожна гривня має йти на підтримку наших захисників. Тому в Китаї пообіцяли надіслати нагороду в Україну, а звідти вже передадуть її до Колочави.

За словами Василя Худинця, голови Колочавської сільської територіальної громади, визнання Колочави серед найкращих туристичних сіл у світі стало значним стимулом для просування громади на національному та міжнародному рівнях.

"Після отримання статусу ми помітили значне збільшення інтересу до нашого села, а також активний приплив туристів, які почали відвідувати нас навіть у низький сезон — восени та взимку. Оскільки інформація про визнання Колочави стала відома в жовтні 2025 року, а пік туристичного сезону у нас припадає на весну та літо, ми матимемо можливість вже цього року оцінити справжні результати," — зазначає голова села.

Худинець з великим оптимізмом чекає на те, що після завершення війни туристичний потік до Колочави знову активізується, що, в свою чергу, стане імпульсом для зростання місцевого підприємництва.

"Проте для нас має значення не тільки збільшення кількості відвідувачів, а й збереження автентичності, культурних традицій та природної спадщини Колочави," - наголошує він.

Поки на календарі ще лютий, але у Колочаві наповну готуються до прийому туристів - уже в березні тут чекають на масове цвітіння шафранів.

"Туристи, які відвідають Колочаву приблизно в середині березня, неодмінно будуть вражені розмаїттям крокусів (шафранів), - зазначає Юрій Радівілов. - В залежності від погодних умов, їх цвітіння може початися у різні терміни. Проте, якщо вам вдасться потрапити сюди, знайте: в Колочаві крокусів справді безліч, вони займають величезну територію, що простягається на 7 кілометрів на різних висотах над рівнем моря. Тому радимо слідкувати за новинами Колочави в соціальних мережах або звертатися до місцевих гідів."

Безліч відвідувачів завітують до Колочави лише для того, щоб насолодитися красою квітів і зробити кілька фотографій: шафрани, зокрема, стали новим магнітом для туристів.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

В Україні існує безліч чудових локацій, проте, на жаль, доступ до них значно ускладнюється через проблеми з транспортом. Якщо у вас немає власного автомобіля, дістатися до цих місць може бути практично неможливо. Сподіваємося, що в майбутньому цим питанням займуться місцеві громади, адже саме вони повинні бути найбільш зацікавлені в розвитку туристичної інфраструктури.