Монета кинута. Чи варто Україні сподіватися на позитивні новини після проведення виборів президента США?

Сьогодні в США відбудуться президентські вибори. Чому незалежно від того, хто виграє, Україні не варто сподіватися на значний оптимізм — читайте в статті заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лєліча.

"Трамп - це катастрофа, а Камала - це безмежний жах. Вибір за вами, що з цього краще", - такими словами кілька місяців тому один із українських чиновників прокоментував для РБК-Україна ключове питання сучасності: хто з них, президент Гарріс чи президент Трамп, є більш прийнятним для України.

За останню годину ситуація залишилася майже такою ж незрозумілою - попри те, що президент Володимир Зеленський відвідав Сполучені Штати та мав особисту зустріч із двома кандидатами на найвищу державну посаду.

Хоча можна сказати, що табір українських прихильників Трампа після його візиту зазнав певних втрат у своїй підтримці. Важко заперечити однозначність його висловлювань про те, що більшість українських міст знищені, а в армії залишилися тільки діти та літні люди, в той час як Зеленський, на його думку, лише міркує про те, як отримати ще один фінансовий транш зі Штатів. Більше того, Трамп поділився своїм баченням розв'язання конфлікту: Україні слід поступитися Росії тим, що вона хоче, і тоді війна завершиться.

Хоча на сьогоднішній день конкретні деталі "плану Трампа щодо України" залишаються невідомими, все ж існують особи, які вірять, що непередбачуваність та ексцентричність Трампа можуть виявитися вигідними для України. Дехто вважає, що Трамп може висунути Путіну певні умови, на які той реагуватиме різко, що, в свою чергу, призведе до обурення Трампа та примусить Конгрес терміново виділити Україні значну допомогу. Проте в цій теорії надто багато "якщо", щоб на її основі можна було формувати серйозні прогнози.

Втім, і з Камалою Гарріс все також не так і зрозуміло. За загальноприйнятою думкою, у разі перемоги вона загалом продовжуватиме політики Джо Байдена, зокрема й щодо України. Звичайно, у порівнянні зі своїм опонентом вона справді виглядає куди більш системною та передбачуваною, але це мало говорить про те, як вона вибудовуватиме свою зовнішню політику.

По-перше, дуже багато залежить від того, хто саме в її адміністрації займеться цим напрямком - тим більше, що сама Харріс за час своєї політичної кар'єри особливого інтересу до зовнішньої політики не виявляла. Нинішні топ-фігури адміністрації Байдена, за точковими винятками, до кабінету Гарріс не увійдуть. По-друге, у принципі прогнозувати дії будь-якого майбутнього президента на основі його активності до заняття високого крісла - справа невдячна. Кому як не українцям із їхнім нинішнім главою держави про це знати.

Оцінка співрозмовника РБК-Україна про "жахливий кінець" або "жах без кінця" заснована на тому, що США в будь-якому випадку "виходитимуть" з України, незалежно від того, хто переможе на виборах.

Поширений аргумент, що США вже надто багато інвестували в Україну і занурилися в її справи, тому не залишать її через страх втратити "інвестиції", на жаль, не підтверджується реальністю. Яскравим прикладом є Афганістан, де американці вклали значно більше ресурсів і занурилися глибше. Проте, коли було ухвалено рішення, вони все ж залишили цю країну. Хоча спосіб, яким це було зроблено, вважається одним із найбільших провалів адміністрації Байдена.

Звичайно, стилістично "вихід" з України при Трампі та при Гарріс істотно відрізнятиметься. Трамп може де-факто обрубати все раптово, просто не порушуючи питання про виділення нам нового пакета допомоги - за умови, що його спроба організувати "мир за 24 години" очікувано провалиться.

Хоча Гарріс не є яскраво вираженою прихильницею ізоляціонізму, вона, безсумнівно, зосередиться на внутрішніх справах США, зменшуючи військову активність країни за межами її кордонів та покладаючи відповідальність за вирішення конфліктів на європейські держави.

У той же час, Сполучені Штати все ще прагнуть уникнути повного розгрому України та військової перемоги агресорів. За даними ряду досліджень, такий сценарій завершення російсько-українського конфлікту не влаштовує більшість американських виборців, зокрема представників Республіканської партії. Це, без сумніву, сприйматиметься як явне приниження для США на міжнародній арені та зміцнення позицій їхніх заклятих супротивників.

Проте, ті ж дослідження свідчать, що для звичайного американця не має значення, де розташовується східний кордон України і який прапор буде підніматися над населеними пунктами Донбасу. Ці питання, на думку соціології, залишаються надзвичайно важливими для впевненого більшості українців.

Отже, після виборів тиск на Київ з вимогою "примусу до миру" ймовірно зросте. Умови, що передбачають закінчення війни при збереженні України як незалежної країни, можуть бути легко прийнятими як для демократичних, так і республіканських виборців.

Володимир Зеленський і Камала Гарріс (зображення: president.gov.ua)

Але не Росії. На тлі валу статей у західній пресі про різні формати переговорів/миру/перемир'я дивовижною розсудливістю виділяється авторська колонка колишнього редактора-консультанта The Washington Post Роберта Кагана. "Як це часто буває, зовнішня політика США щодо України зумовлена тим, чого американці не хочуть. Вони не хочуть опинитися у стані війни з Росією; вони не хочуть витрачати сотні мільярдів доларів щороку на, здавалося б, програшну війну; але вони також не хочуть нести провину та сором за те, що дозволили Україні програти, з усіма гуманітарними жахами та стратегічними проблемами, які це тягне за собою", - пише Каган.

І проблема в тому, що всі західні адепти мирного врегулювання пропонують такі його варіанти, які власне влаштовують Захід, але не влаштовують Кремль. І хто б не опинився незабаром у Білому домі, йому в будь-якому разі доведеться мати справу з Путіним, який поки що не бажає відступати від своїх божевільних вимог. "Нас не врятує мирна угода. Американцям необхідно якнайшвидше вирішити, чи готові вони дозволити Україні програти", - робить Каган сумний висновок.

Безперечно, існує безліч альтернативних сценаріїв розвитку ситуації, і не всі з них є негативними. Зовнішні обставини можуть суттєво змінюватись. Наприклад, через рік для України можливі більш сприятливі умови, особливо після потенційної зміни влади в Німеччині на більш активних лідерів внаслідок наступних виборів. Якщо ж у країні-агресорі дійсно почнуть виникати серйозні внутрішні проблеми до наступної зими, то Україні залишиться лише витримати цей період, причому сподіваючись на те, що він буде коротшим, ніж попередні.

Але це поки що більш віддалена перспектива. Зараз вся увага перемикається на доленосні для всіх вибори до США. В американських медіа ситуація, коли обидва кандидати мають рівні шанси на перемогу в якомусь штаті, описується терміном "toss-up" - від "to toss up" - підкинути монетку, маючи на увазі, що їхні шанси приблизно 50/50. Сьогодні монетку буде нарешті підкинуто.