Не лише вибори. Які причини критики України в Польщі та як це вплине на підтримку Києва.
Про те, чому зіпсувались стосунки України та Польщі, що стоїть за жорсткою критикою польських посадовців да адресу Києва, яку роль в цьому грають вибори та історичні конфлікти і чи буде зрештою Варшава і надалі нас підтримувати - читайте детально в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
КОНТЕНТ
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну між Польщею та Україною виник новий етап співпраці, хоч і за сумних обставин. Усі минулі непорозуміння відійшли у минуле, і Польща активно підтримала Україну в цей важкий час. Вона надала різноманітну допомогу, починаючи від військової підтримки до забезпечення притулком мільйонів біженців. Польща також активно виступала на захист українських інтересів на міжнародній арені і розгорнула логістичні центри для постачання озброєнь. Для багатьох українців, особливо з огляду на закриття аеропортів, Польща стала основним "вікном" у світ.
Втім, через певний час "медовий місяць" почав закінчуватись. Першим серйозним сигналом стали масштабні минулорічні протести та блокування кордону з боку польських фермерів та перевізників. В Україні їх тоді переважно пов'язували із загостренням політичної боротьби напередодні жовтневих парламентських виборів.
Згідно з поширеним на той час у політичних колах України переконанням, достатньо було просто дочекатися виборів, і всі труднощі мали б розв'язатися самостійно. Особливо це стосувалося ситуації, якщо влада перейде до рук опозиції, очолюваної "Громадянською коаліцією" Дональда Туска. Так і відбулося, але питання, зокрема щодо експорту українського зерна, залишилися без вирішення.
Певний час нова польська влада уникала педалювання принаймні історичної тематики - однак згодом почала до неї апелювати чи не гостріше за попередників. І останніми місяцями різного роду критичні заяви на адресу України з боку польської влади лунають регулярно.
Так, 5 листопада віце-прем'єр Польщі Кшиштоф Гавковський в інтерв'ю на Radio ZET дорікнув українському президенту Володимиру Зеленському за те, що той нібито "забув" про польську допомогу Україні. Напередодні Володимир Зеленський заявив, що Польща не передала Україні МіГ-29, попри попередню домовленість.
"В мене виникло відчуття, що останні слова президента Зеленського не зовсім відповідають статусу політика, який багато в чому зобов'язаний Польщі. Польща надала нам техніку, турбується про наших громадян і є важливим союзником України, а також транспортним хабом. Здавалося б, у таких ситуаціях доцільніше висловити подяку, а не закидати звинувачення," - зазначив Гавковський.
Згідно з інформацією, наданою Канцелярією президента Польщі, з моменту початку повномасштабної агресії Росії країна виділила на підтримку України 4,91% свого валового внутрішнього продукту. Таким чином, Польща займає перше місце за рівнем витрат у відсотках від ВВП серед усіх держав, які надають допомогу Україні, за власними оцінками.
Міністри закордонних справ України та Польщі у Києві - Андрій Сибіга та Радослав Сікорський (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Ще в вересні, візит міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського до Києва спровокував дипломатичний скандал. Польські джерела повідомляли, що під час зустрічі з Сікорським президент Зеленський нібито знову висловив занепокоєння щодо недостатньої підтримки з боку Польщі. Однак, за словами співрозмовників РБК-Україна, саме Сікорський прагнув використати цю поїздку для політичних цілей і самореклами, пов’язуючи подальший шлях України до ЄС із вирішенням історичних суперечностей у відповідному контексті.
У ході того ж візиту до Києва Сікорський висловив дивну пропозицію про передачу окупованого Криму під управління ООН.
Навіть сам прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск підкреслював значення історичних аспектів.
"Україна не буде членом Європейського союзу без згоди Польщі. Україна повинна відповідати стандартам, а вони різноманітні - це не тільки питання кордону, торгівлі, правових та економічних стандартів. Це також питання, я б сказав, культурно-політичних стандартів", - казав Туск наприкінці серпня.
Такі заяви від членів владної коаліції звучать регулярно і досі.
Зростання напруженості в риториці, що стосується України, для кожного польського політика має свої обґрунтування, зазначає джерело, обізнане з польськими справами, у розмові з РБК-Україна.
У травні 2025 року в Польщі пройдуть вибори президента. Поточний президент Анджей Дуда завершує свій другий термін на посаді та не має наміру знову висувати свою кандидатуру. За звільнену посаду спостерігається активна конкуренція серед кандидатів.
Головні претенденти від правлячої "Громадянської коаліції" — це мер Варшави Рафал Тшасковський та чинний міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Хоча шанси Тшасковського виглядають більш обнадійливими, остаточний вибір залежатиме від внутрішньопартійних праймеріз.
Однак, у головній опозиційній силі "Право і справедливість" (ПІС) поки немає жодного кандидата, здатного змагатися з представниками влади завдяки своєму впливу та харизмі. Додатково, в ПІС існують постійні і доволі напружені внутрішні суперечки.
Отже, як зазначає один із інтерв'юерів видання, звернення до історії є важливим для представників партії, щоб відібрати у своїх конкурентів цю звичну для них тему.
Польська селянська партія, очолювана Владиславом Косіняком-Камишем, який також займає пост міністра оборони, активно висловлює критику на адресу України. Однак, наразі ця партія вперше за три десятиліття, ймовірно, не зможе потрапити до парламенту, що, безперечно, спонукає її до емоційних заяв.
Водночас на думку Координатора програми Східної Європи Польського інституту міжнародних відносин Даніеля Шеліговського, причини таких заяв щодо України інші - і більш глибинні.
"Подібні заяви щодо України виникають через те, що в Польщі вже сформувався загальний погляд серед усіх політичних сил. Всі вони втомилися від постійних звинувачень президента Зеленського на адресу Польщі. На сьогоднішній день не має значення, чи йдеться про правлячу партію, опозицію, ліві чи праві рухи — всі вони втомилися від українських обвинувачень," - зазначив Шеліговський в інтерв'ю РБК-Україна.
Все це накладається на загальне погіршення громадської думки щодо українців у Польщі. За даними опитування United Surveys від 21-22 жовтня для видання Wirtualna Polska, 43,6% поляків вважають, що відносини Польщі з Україною радше погіршилися. 17,7% переконані, що суттєво погіршилися, і лише 21,9% вважають, що не змінилися.
Згідно з опитуванням, проведеним СBOS і опублікованим 10 жовтня, 53% польського населення висловлює підтримку прийому українських біженців у Польщі. Цей відсоток є найнижчим з моменту початку повномасштабної війни. У березні 2022 року рівень підтримки становив 94%.
Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький та президент України Володимир Зеленський розмовляють з солдатами у Варшаві на тлі БТР Rosomak, квітень 2023 р. (фото: Getty Images)
З одного боку, це природний процес. На початку великої війни ставлення до українців суттєво змінилося на краще, але тепер ми спостерігаємо повернення до рівня, що існував до війни, підкреслив Шеліговський.
"У Польщі спостерігається значна суспільна активність. Втім, цю активність, безумовно, не вдасться підтримувати надовго. Подібні явища вже відзначалися у 2004 році під час Помаранчевої революції, а також у 2013-2014 роках, коли відбувався Євромайдан", - зазначив експерт.
Інша причина, за словами Шеліговського, полягає у політичній риториці з боку української влади.
"Це має наслідки не лише для ставлення до українців у Польщі, а й для сприйняття самої України. Польське суспільство не усвідомлює і не приймає звинувачення, які висуває Україна," - зазначив Шеліговський.
Як зазначив, у польському політичному середовищі існує спільна думка щодо двох аспектів. По-перше, польська політика стосовно України виявилася в значній мірі ідеалістичною. По-друге, історичні питання матимуть вплив на процес українських переговорів з Європейським Союзом.
Враховуючи наявність фактора "невдячності" і певного роздратування серед частини біженців, директор Інституту світової політики Євген Магда у бесіді з РБК-Україна підкреслив, що питання України стає об’єднуючим елементом для польських виборців.
З іншого боку, ймовірно, без впливу третіх сторін не обходиться, адже вони можуть експлуатувати існуючі проблеми між Україною та Польщею. Ще у 2015 році в Польщі вандали пошкодили меморіали УПА. А під час протестів польських фермерів у 2023-2024 роках як українське, так і польське міністерства закордонних справ говорили про можливий російський слід у цих подіях.
"Блокування транспортування українського зерна стало вкрай важливим і добре продуманим кроком. Це не лише ініціатива ультраправої проросійської партії 'Конфедерація', а й свідчення інтересу третіх сторін, зокрема Росії. В Україні не сприймають проросійську політику, особливо після подій, пов’язаних із Катинню та Смоленськом у 2010 році. Проте антиукраїнські настрої в Польщі, які проявляються у зневазі до українців, знаходять значну підтримку", - зазначив Магда.
Наразі основною задекларованою проблемою є питання історії, яке залишається складним і неоднозначним. Йдеться про Волинську трагедію 1943-1945 років, що охоплює масові вбивства польських та українських цивільних осіб на території Волині, Галичини та в східних регіонах сучасної Польщі. Польська сторона категорично вважає ці події геноцидом польського населення, тоді як в Україні з такою оцінкою не згодні.
Для українського суспільства ця тема є зовсім не такою значущою, як для польського, де величезна суспільна увага приділяється навіть найменшим деталям, пов'язаним з цією історією.
Як президент Петро Порошенко, так і його наступник Володимир Зеленський виявляли зусилля, щоб налагодити відносини з Польщею. У жовтні 2020 року під час спільного інтерв'ю з Анджеєм Дудою Зеленський стверджував, що "питання історичної пам'яті повністю вирішене".
Володимир Зеленський і Анджей Дуда відвідують меморіал Орлят на Личаківському кладовищі у Львові, січень 2023 року (фото: Getty Images).
Та у Польщі досі є претензії до трактування Волинської трагедії. У липні 2023 року Сейм країни ухвалив резолюцію про вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії. Серед іншого, у ній зазначено, що польсько-українське примирення має включати "визнання провини".
Наразі найактуальнішою проблемою є питання надання дозволів на ексгумацію поховань етнічних поляків на території України. Варто зазначити, що з 2017 року існує мораторій на видачу дозволів польським організаціям для пошуку місць поховання та проведення ексгумацій жертв Волинської трагедії.
Україна вважає, що це питання повинно бути розглянуте з урахуванням рівноправності та взаємної поваги, зокрема стосовно українських поховань на території Польщі.
Одним із найзначніших меморіалів у цьому контексті є пам’ятник на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві Польщі, що знаходиться поблизу українського кордону. Тут поховані 62 бійці УПА, які загинули в бою проти російської НКВС. У 2015 році меморіальну плиту на їхній могилі було пошкоджено вандалами, а в 2020 році вона була повністю знищена. Хоча пізніше камінь на могилі був відновлений, він не містить імен загиблих. За словами Лукаша Адамського, заступника директора Центру діалогу імені Мєрошевського, поки меморіал не буде відновлено до його первісного вигляду, Україна неохоче видає дозволи на ексгумацію.
"Політичний аспект полягає в тому, чи доцільно пов'язувати право жертв УПА, або інших жертв в Україні, на поховання з рішенням держави щодо напису на могилі членів УПА в Польщі," - зазначив Адамський в інтерв'ю РБК-Україна.
За його словами, водночас у Польщі немає заборони на пошук та ексгумацію українських поховань.
"Україна використовує цю польську помилку (щодо меморіалу на горі Монастир - ред.) як привід для того, щоб блокувати ексгумації. І це в свою чергу накручує величезні емоції в Польщі та звужує поле для маневру будь-якого уряду, навіть найбільш проукраїнського", - сказав Адамський.
Меморіал на вершині гори Монастир. З одного боку – зруйнований, а з іншого – відновлений. (колаж: РБК-Україна)
Директор Українського інституту національної пам'яті, Антон Дробович, у коментарі для РБК-Україна зазначив, що Україна активно працює над відновленням ексгумацій. Він повідомив, що інститут отримав запит від польської громадянки на проведення пошукових робіт у Рівненській області і вже включив ці роботи до свого плану на 2025 рік. Крім того, Міністерство культури України отримало запит на продовження робіт у Пужниках, що на Тернопільщині.
Загалом же, у різний час очільники профільних польських інституцій подавали різні запити. Наразі відбувається їх уточнення.
"Щодо повного переліку пам'ятних місць, які викликали інтерес з боку польської сторони, я ще у вересні звернувся до польського Міністерства культури та Польського інституту національної пам'яті з проханням уточнити та надати остаточний список. Польське міністерство вже у листопаді відповіло, що вони відкриті до конструктивної співпраці та сподіваються, що Польський інститут нацпам'яті надасть відповідний список. Станом на 15 листопада ми ще не отримали цього списку від Польського інституту", - зазначив Дробович.
Щодо відновлення меморіалів, за його словами, також є конструктивна співпраця на рівні міністрів культури обох країн.
"В даний момент триває робота над створенням ефективного механізму. Усі покладають на нього великі надії, сподіваючись, що це призведе до конструктивного діалогу, а не до безглуздого обміну незрозумілими заявами без чітких деталей", - зазначив Дробович.
Ключове питання - як розбіжності щодо історії позначаться на більш стратегічній співпраці для України та Польщі. Перш за все, йдеться про виклики, пов'язані з приходом до влади у США Дональда Трампа. Хоча б тому, що досі немає чіткого розуміння про його наміри щодо припинення війни. І не обов'язково йдеться про те, щоб здати інтереси України.
"На відміну від Західної Європи, в Польщі немає переляку від приходу Трампа до влади. Є радше певна надія на те, що він може якось переломити ситуацію на користь України" - підкреслив Адамський.
За його словами, викликом було би, якби Трамп вирішив провести другу ялтинську конференцію ціною України. Нагадаємо, Ялтинська конференція відбулася за підсумками Другої світової війни у лютому 1945 року. На ній лідери СРСР, США та Великобританії розмежували сфери впливу у Європі.
"На мою думку, ми поки що далеко від такого розвитку подій, і на щастя, це так. Проте, якщо це станеться, Польща стикається з викликом – як реагувати на цю ситуацію. Адже будь-які угоди в стилі 'Ялти' можуть становити загрозу не лише для України, але й для Польщі. Це свідчить про те, що голоси менших і середніх країн залишаються поза увагою, а світ знову повертається до режиму, де вирішують лише великі держави", – підкреслив Адамський.
Магда впевнений, що Польща передусім відстоює свої національні інтереси.
"В Польщі насправді немає іншого виходу, як бути адвокатом України. Тому що якщо вони не будуть адвокатом України, їм Росія буде стукатись прямо в двері і буде робити це кожного разу все більш наполегливо", - сказав експерт.
Свідченням цього є нещодавня зустріч міністрів закордонних справ у рамках "Веймарського трикутника+" у Варшаві. Цей формат співпраці об'єднує Польщу, Німеччину та Францію, до яких долучилися також Італія та Великобританія.
Зустріч у форматі "Веймарський трикутник+" у Варшаві (фото: Getty Images)
З іншого боку, залишається невирішеним питання: наскільки готова Польща, і не тільки вона, до більш рішучих дій у боротьбі з Російською Федерацією. Наприклад, Варшава та інші сусідні країни України поки що не ризикнули знищувати російські безпілотники, які проникають на їх територію.
"На мою думку, це одна з ключових складових, які повинні бути враховані в довгостроковій стратегії, що її мають розробити європейці. Оскільки, розмірковуючи про завершення конфлікту в Україні, ми вже повинні мати уявлення про подальші кроки. Схоже, що ми вже починаємо готуватися до можливих майбутніх конфліктів, або шукаємо способи захистити наші країни та народи від нових загроз", - зазначив у розмові з виданням польський експерт з комунікацій компанії GFT Матеуш Шумовський.
У стратегічному партнерстві між Києвом і Варшавою існує ще один ключовий елемент — з 1 січня Польща обійме головування в Європейському Союзі. І в цьому контексті не слід очікувати труднощів, незважаючи на те, що польські чиновники можуть заявляти інше.
"Я думаю, що на цьому етапі навряд чи Польща буде створювати якісь перешкоди на шляху до ЄС. Всі їхні офіційні заяви впираються в те, що Україна має бути членом ЄС. Ми всі наші питання будемо вирішувати, але після війни і наразі я не бачу якихось таких критичних питань, щоб вони заблокували б наш процес вступу прямо на етапі скринінгу законодавства (перевірка українських законів на відповідність нормам ЄС, триватиме протягом 2025 року - ред.)", - сказала виданню асоційована експертка Ради зовнішньої політики "Українська призма" Юлія Шаіпова.
На її думку, навіть якщо в Євросоюзі головуватиме дружня країна, Україні все ще слід активно працювати над своїми завданнями в контексті євроінтеграції.
Щодо стосується власне двосторонніх польсько-українських відносин, то Києву як мінімум варто зробити один висновок: не варто сподіватись що черговий оберт напруженості завершиться "після польських виборів" та чергової зміни влади. Натомість Варшаві зі свого боку не варто було би штучно підігрівати напруження довкола історичних питань і узалежнювати від них стратегічні речі для сучасності - як, приміром, рух України до ЄС. За таких умов, хоч і не у форматі "медового місяця", Україна та Польща зможуть триматися разом у нових геополітичних штормах, які невпинно насуваються.
