Олександр Левченко: Шпигунські мережі Росії в Європейському парламенті – Блоги | OBOZ.UA

Deutsche Welle повідомила, що під час дебатів у Європейському парламенті на тему "Випадки проросійського шпигунства" учасники висловили думку про необхідність створення спеціалізованої інституції, яка буде займатися розслідуванням можливого шпигунства деяких євродепутатів на користь іноземних держав, зокрема Росії. Чеський депутат від Європейської народної партії Томаш Здеховський заявив: "Російський режим веде війну не лише проти України, але й проти наших країн та демократичних інститутів, використовуючи не зброю, а гроші в конвертах". Він підкреслив, що це становить серйозну загрозу для безпеки ЄС. Нідерландський депутат від групи Зелених Райнір ван Ланшот додав: "Це можуть бути одиничні випадки чи ж лише верхівка айсберга? Ми не дізнаємось, поки не розкриємо суть проблеми". Він також запропонував створити орган, відповідальний за депутатську етику, і надати Європарламенту повноваження проводити розслідування. "Лише так ми зможемо зрозуміти, наскільки глибоко це втручання проникло, і чи є можливість його зупинити", - переконаний ван Ланшот.

Останнім часом у Європарламенті спалахнуло кілька шпигунських скандалів, зокрема довкола колишніх і нинішніх євродепутатів. Звинувачення в надто лояльному ставленні до Москви і в поширенні проросійських наративів найчастіше лунають на адресу євродепутатів від лівих і крайніх правих політичних груп. Так, навесні 2024 року журналісти-розслідувачі опублікували матеріал, у якому звинуватили латвійську євродепутатку Тетяну Жданок у багаторічній співпраці з російською ФСБ. У листопаді 2025 року колишнього члена Європарламенту Нейтана Гілла у Великій Британії засудили на 10,5 роки позбавлення волі за отримання хабарів в обмін на лобіювання політичних інтересів РФ у Європі та поширення вигідних Москві наративів щодо України. В отриманні хабарів від представників Росії та активній діяльності в прокремлівській медіа платформі Voice of Europe в період перебування на посаді депутата Бундестагу, було звинувачено чинного євродепутата, політика з німецької право популістської партії "Альтернатива для Німеччини" Петра Бистрона.

Європейський парламент слугує для Росії важливим майданчиком впливу, через який Москва намагається втручатися в ухвалення рішень ЄС. Кремль прагне зруйнувати єдність Євросоюзу, використовуючи депутатів як посередників для поширення своїх наративів, що може призводити до внутрішніх конфліктів. В умовах війни з Україною російське шпигунство в Європарламенті є частиною більш широкої гібридної стратегії Москви, яка намагається підривати демократичні інституції. Діяльність російських шпигунів у Європарламенті варто розглядати як частину тривалої стратегії проникнення в європейські центри ухвалення рішень. Кремль роками інвестує в політичні зв'язки, корупцію та інформаційний тиск, очікуючи моменту, коли виникне криза. Кожне викриття проросійського шпигунства в Європарламенті негативно впливає на репутацію цієї інституції. Тому реакція ЄС повинна бути не епізодичною, а системною. Крайні праві та крайні ліві політичні сили в Європарламенті часто діють як союзники Кремля, відкрито критикуючи санкції проти Росії та блокуючи підтримку Україні. Ці групи активно транслюють наративи про "мир за будь-яку ціну", "втому від війни" та "відповідальність Заходу", створюючи сприятливі умови для російського впливу, навіть без активного шпигунства. У цьому контексті ідеологічна прихильність до Москви виконує функцію, подібну до агентурної діяльності. Ініціатива щодо створення спеціального органу для розслідування шпигунської діяльності в Європарламенті свідчить про перехід до системної політики захисту інституцій ЄС. Це відображає усвідомлення ризиків з боку євродепутатів і готовність не лише визнати проблему, але й інституційно з нею боротися. Такий крок є сигналом як для громадян ЄС, так і для зовнішніх гравців, що питання проникнення агентів впливу буде розглядатися як загроза для безпеки. Посилення боротьби з російським шпигунством у Європарламенті потребує глибшої координації між національними службами безпеки країн ЄС. Обмін розвідувальною інформацією, узгоджені стандарти розслідувань і спільні механізми реагування дозволять уникнути ситуацій, коли окремі країни стають "слабким місцем". ЄС поступово усвідомлює необхідність створення повноцінного наднаціонального контррозвідувального органу для захисту своїх інституцій від зовнішнього втручання. На відміну від механізмів координації, така структура повинна мати власні аналітичні та слідчі повноваження і діяти незалежно від політичних циклів окремих держав. Її створення означатиме визнання того, що гібридна війна з боку Росії є тривалою загрозою, що потребує постійної та системної відповіді.

18 грудня 2025 року сайт Risky опублікував матеріал, в якому аналізується активність двох російських хакерських угруповань, що діють проти США: CyberArmyofRussia_Reborn та NoName057(16). За інформацією Міністерств юстиції і фінансів США, а також CISA, ці групи створені, фінансуються та контролюються державними структурами Росії, зокрема, Головним розвідувальним управлінням (ГРУ). Їхня мета полягає в маскуванні державних кібератак під виглядом громадської діяльності. Хоча технічні навички учасників цих угруповань можуть бути обмеженими, характер їхніх атак свідчить про серйозні загрози. Хакери безсистемно завдають ударів по вразливим інформаційним системам, не зважаючи на можливі наслідки, атакуючи критичну інфраструктуру США, таку як водопостачання та харчова промисловість. Навіть прості методи, які застосовують ці російські хакери, можуть призвести до серйозних аварій і загроз для населення. Росія, використовуючи численні, хоча й недостатньо підготовлені групи, знижує бар'єри для проведення кібератак на цивільні об'єкти. Поширення інформації про наслідки атак у медіа є частиною психологічної війни, яку Росія веде проти американського суспільства. Основна загроза для США полягає в системності дій цих угруповань. Таким чином, Москва реалізує практику постійного кібернетичного тиску, що знаходиться між війною та миром. Залучення хакерів дозволяє Росії уникати прямих наслідків і заперечувати відповідальність за кібератаки. Використання напівконтрольованих недержавних кібергруп для атак на цивільну інфраструктуру призводить до дестабілізації ситуації та може спонукати інші держави, які є противниками США, до аналогічних дій. Кібератаки з боку Росії відбуваються в умовах тривалої геополітичної напруги зі США та їхніми союзниками. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія активніше використовує асиметричні методи впливу, зокрема кібератаки низької інтенсивності. Це дозволяє Москві чинити тиск на опонентів без ризику військової ескалації. Міжнародне право, що регулює механізми стримування в кіберпросторі, залишається недостатньо розробленим, що створює сприятливі умови для таких операцій. США, як країна з розвиненою та децентралізованою інфраструктурою, стають особливо привабливими мішенями. Крім того, Москва уважно стежить за реакцією Вашингтона на дрібні інциденти, тестуючи межі допустимого. У більш широкому міжнародному контексті така практика може бути перейнята іншими державами, що сприятиме подальшій мілітаризації кіберпростору. Для США це означає існування в умовах постійного кібернетичного тиску навіть у формально мирний час.

Застосування Росією хакерських атак на цивільну інфраструктуру створює небезпечний прецедент. РФ показує, що такі дії можуть стати регулярними та практично безкарними, що підриває міжнародні норми стримування у сфері кібербезпеки. Низький рівень кваліфікації російських хакерів збільшує ймовірність виникнення неконтрольованих наслідків. Втручання в роботу критично важливих операційних систем може призвести до серйозних аварій або людських жертв. Таким чином, США стикаються з загрозою не лише навмисної ескалації, а й катастроф, спричинених недосвідченістю, що ускладнює розробку адекватних заходів реагування.