Пакистан та Афганістан на порозі збройного конфлікту - які наслідки це матиме для України | УНН

Цей момент став піком тривалих суперечок і конфліктів щодо територій. В таких умовах Україні необхідно орієнтуватися в складному середовищі багатогранної нестабільності.

Міністр оборони Пакистану Хаваджа Мухаммад Асіф підтвердив, що конфлікт з Афганістаном перейшов у стадію масштабного збройного протистояння. Це стало відомо після серії нічних зіткнень та авіаударів, які призвели до суттєвих втрат. УНН аналізує, які можуть бути наслідки цього розвитку ситуації для інших країн, зокрема для України.

Після серії авіаударів та гучних заяв про "відкриту війну" напруження між Пакистаном та Афганістаном перейшло у найгострішу фазу за останні роки. Формально йдеться про боротьбу з бойовиками, однак у центрі конфлікту - старі територіальні суперечки, проблема транскордонного радикалізму та криза довіри між сусідами. Для України це ще один сигнал про зростання глобальної нестабільності, де локальні конфлікти швидко набувають міжнародного значення.

Пакистан підтвердив нанесення авіаударів по цілях у Кабулі та прикордонних провінціях Пактія і Кандагар. В Ісламабаді заявили, що операції були спрямовані проти бойовиків, які здійснюють атаки на пакистанській території. Афганська сторона звинувачує сусіда у порушенні суверенітету та загибелі цивільних.

Ескалація конфлікту досягла свого піку після кількох місяців обопільних звинувачень. Пакистан стверджує, що афганська влада, яка була сформована рухом Талібан, не вживає заходів щодо обмеження діяльності угруповання ТТП, що здійснює терористичні акти на території країни. У свою чергу, Кабул заперечує свою відповідальність за дії бойовиків, зазначаючи, що не має контролю над усіма радикальними групами.

Однією з ключових причин напруження залишається спірний кордон, відомий як лінія Дюрана. Його історія сягає колоніальних часів, а питання легітимності кордону неодноразово ставало джерелом суперечок. По обидва боки проживають племінні спільноти з тісними соціальними зв'язками, що ускладнює контроль над територією.

Контроль над прикордонними територіями є для Пакистану справою національної безпеки, тоді як для Афганістану це також виступає як символ суверенітету. Внаслідок цього будь-який інцидент швидко отримує політичний підтекст.

Після 2021 року, коли Талібан знову встановив контроль над Афганістаном, регіональний баланс змінився. Раніше Пакистан вважався впливовим гравцем у афганських справах. Однак нова влада в Кабулі демонструє більшу самостійність.

Ісламабад сподівався, що Кабул проявить більше рішучості у боротьбі з пакистанськими терористичними угрупованнями. Проте, пакистанська сторона вважає, що угруповання ТТП отримало більше можливостей для своїх дій. Це, в свою чергу, стало причиною для застосування силових заходів, зокрема авіаударів.

Пакистан з кінця дев'яностих років має статус ядерної держави і володіє великим запасом ядерної зброї. Однак стратегічні цілі країни в основному орієнтовані на стримування Індії, а не на конфлікти з Афганістаном. Сучасна ситуація характеризується прикордонною ескалацією середньої інтенсивності.

Імовірність використання ядерної зброї в цьому конфлікті є вкрай малою. Проте, присутність ядерної держави значно підвищує міжнародний інтерес і напругу.

Афганістан уже перебуває у складній економічній та гуманітарній ситуації. Нова хвиля бойових дій може посилити кризу, спричинити внутрішні переміщення населення та нові потоки біженців. Для Пакистану ескалація також несе ризики з огляду на внутрішні економічні проблеми та політичну нестабільність.

Крім того, тривале протистояння може створити додатковий простір для радикальних угруповань, які використовують прикордонні райони як зону для перегрупування та підготовки атак.

Для України вкрай важливо усвідомлювати, що світова система безпеки дедалі більше стає сукупністю взаємозалежних криз. Навіть якщо конфлікт між Пакистаном та Афганістаном має свої локальні корені, він відбувається в рамках більш широкої боротьби за вплив між Сполученими Штатами, Китаєм та Іраном.

Кожен новий конфлікт у зонах, де стикаються інтереси великих держав, може стати засобом для стримування, тиску або зміни балансів влади. У цьому контексті війни вже не є виключно регіональними подіями – вони перетворюються на складові частини глобальної гри.

Для Києва це має кілька важливих наслідків. По-перше, міжнародні ресурси та увага партнерів розподіляються між різними кризами, що відбуваються одночасно. По-друге, спостерігається зростаюча тенденція до застосування силових стратегій у вирішенні конфліктів. По-третє, великі держави все частіше використовують регіональні конфлікти як засіб для ведення геополітичної конкуренції.

У такому середовищі Україні доводиться діяти в умовах багатовекторної турбулентності, де кожна нова ескалація - навіть за тисячі кілометрів - може впливати на глобальний порядок денний. І якщо події в Афганістані справді виявляться частиною ширшої стратегії великих гравців, це стане ще одним підтвердженням того, що сучасні війни дедалі частіше є не лише локальними конфліктами, а елементами великої гри.

Найбільш вірогідний розвиток подій полягає у продовженні обмежених військових дій та періодичних атак, без переходу до великої війни. Жодна зі сторін не виявляє бажання до розгортання масштабних кампаній. Влада Афганістану зосереджена на забезпеченні внутрішньої стабільності, тоді як Пакистан, скоріше за все, не має прагнення до тривалого конфлікту.

Втім ризик неконтрольованої ескалації зберігається, особливо якщо атаки на території Пакистану триватимуть. У такому разі відповідь може ставати дедалі жорсткішою, що створюватиме нові витки напруження.

Отже, сучасна криза є результатом тривалих суперечностей, викликів у сфері безпеки та зміни співвідношення сил з 2021 року. Хоча ймовірність її перетворення на велику війну залишається низькою, вона знову наголошує на вразливості міжнародної системи безпеки. Ця ситуація показує, як швидко локальні конфлікти можуть впливати на глобальні питання, в яких задіяна також Україна.

Прикордонники Пакистану та бойовики Талібану з Афганістану вступили в запеклу сутичку, використовуючи важке озброєння, яка тривала більше двох годин. Обидві сторони повідомляють про істотні втрати, а також про захоплення контрольних пунктів на кордоні.