На честь Героя України, пілота Андрія Антиховича (позивний "Соколик").

У початкові дні масштабного конфлікту я направив пошкоджений літак на противникову колону.

В кінці травня цього року Андрієві виповнилося б 29 років. Але в пам'яті людей він назавжди залишиться 25-річним... Лише через два роки після його загибелі прощалися з ним у Бахмачі, на Чернігівщині, де він з'явився на світ, а також у Зазим'ї, неподалік Києва, де зараз проживає його сім'я.

Андрій з'явився на світ 21 травня 1996 року. У роки навчання в гімназії він присвячував багато часу футболу, тренуючись у місцевій дитячо-юнацькій спортивній школі. Завдяки своїм зусиллям, він представляв свій район на обласних та Всеукраїнських змаганнях. Після закінчення 9-го класу Андрій продовжив освіту в Чернігівському ліцеї з поглибленою програмою військово-фізичної підготовки, де у нього виникло захоплення небом.

Пізніше він завершив навчання в Харківському військовому університеті Повітряних Сил, названому на честь Івана Кожедуба, а потім служив у 299-й бригаді тактичної авіації, що носить ім'я генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, розташованій у Миколаєві. У військовому середовищі його знали під позивним "Соколик", який йому дав командир бригади, вражений вміннями молодого пілота. Під час оцінки одного з тренувальних польотів Андрія, командир зауважив: "Літає, як сокіл, отже, він буде Соколиком!".

Тож і не дивно, що у 2021 році Андрієві довірили керувати одним із літаків під час параду до Дня Незалежності в Києві, чим чоловік дуже пишався.

""Соколик" був душею колективу, любив пожартувати. Але коли йшлося про серйозні справи, віддавався їм повністю. Сідаючи за штурвал, повністю поринав у політ", - каже друг, побратим і тезка Антиховича Андрій Максимов.

У ніч із 23 на 24 лютого 2022 року капітан Андрій Антихович, старший льотчик авіаційної ланки 299-ої бригади, перебував на бойовому чергуванні. Він одним із перших став на захист своєї країни. Разом зі своїми товаришами не тільки забезпечив евакуацію авіаційної техніки з-під загрози на аеродромі, а й виконав кілька бойових вильотів, завдаючи ударів по техніці та живій силі ворога.

26 лютого літак Су-25 "Соколик" виконував чергову бойову місію в напрямку Херсона, завдаючи ударів по російським військам, які намагалися переправитися через Дніпро з метою подальшого наступу на Миколаїв та Одесу.

Бій відбувався ввечері, коли Андрій виконував завдання у парі. Він успішно завершив бойову місію, але на зворотному шляху до бази його літак потрапив під вогонь систем ППО противника. "Не маючи можливості катапультуватися та дістатися до лінії фронту, оскільки літак втратив управління, Андрій останніми зусиллями націлив машину, бортовий номер 31, на позиції ворога", - поділився згодом Ігор Білан, заступник командира ескадрильї з морально-психологічного забезпечення.

Жителі окупованого селища Антонівка, що поблизу Нової Каховки, потайки від росіян поховали воїна. Але ті дізналися...У грудні 2023 року в межах обміну тіло Героя повернули на підконтрольну Україні територію. На початку лютого 2024 року із ним прощалися в рідному Бахмачі та на Київщині, де зараз живуть рідні - мама Світлана та сестра Вікторія Волошина.

"Пам'ятаю, як ми з мамою відчували глибоке занепокоєння, коли він вирушав на бойові завдання. Останній раз, коли він не вийшов на зв'язок, ми зрозуміли, що щось пішло не так... Через Facebook я дізналася, що Андрій загинув, і що його документи знайшли на Херсонщині. Хочу висловити велику вдячність місцевим жителям, які повідомили нам про це. На наступний день вони зібрали його залишки і поховали з честю та гідністю", - згадує Вікторія.

У квітні 2022 року Андрій Антихович був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня за свою особисту відвагу та самовідданість у захисті суверенітету і територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі. Через три роки, у лютому 2025 року, він отримав звання Героя України відповідно до указу президента.

"Він був справжнім патріотом. Дуже любив життя, дуже любив Україну і любив свою справу. Я вважаю, що всі воїни, які героїчно віддають свої життя за Україну, заслуговують на звання Героїв", - говорить Вікторія.

Вічна пам'ять Герою!

Зображення з публічних ресурсів.