У вшанування пам'яті капітана поліції Бориса Дідура, відомого під позивним "Бос".

Присвятив себе дітям і обороні України.

У мирний час Борис Дідур працював ювенальним поліцейським у рідному селищі Тростянець, що розташоване в Гайсинському районі Вінниччини. Після завершення навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ він повернувся на службу. Спочатку він виконував обов’язки дільничного офіцера, а згодом протягом шести років займався справами дітей і підлітків, допомагаючи багатьом з них знайти правильний шлях у житті. Коли розпочалася повномасштабна війна, окрім турботи про своїх маленьких земляків, Борис також взяв на себе відповідальність за дітей з деокупованої Харківщини, вирушивши в звільнені села разом із зведеним загоном.

- Борис поїхав туди на три місяці. Повернувся вражений історіями тих, хто пережив російські тортури й полон. Якраз тоді з колишніх і чинних працівників поліції створювали бригаду "Лють" - воєнізований підрозділ поліції особливого призначення. І Борис записався. Мене це приголомшило, але чоловік був непохитний. Казав: після того, що побачив, працювати у відділку не хоче, мусить воювати, боронити країну. У дитинстві батько називав його Босиком. Тому й узяв позивний "Бос", - згадує дружина Юлія.

Вона ділилася історією про те, як Борис став одним із перших поліцейських Тростянця, хто вирішив піти на фронт добровольцем. Після успішного проходження відбору, у лютому 2023 року він приєднався до загону "Люті". Як старший лейтенант поліції, він служив інспектором у взводі штурмового полку "Цунамі" і здобув навички користування ручним протитанковим гранатометом.

Чоловік проходив службу в Бахмутському секторі, поблизу Кліщіївки. Він ділився з Юлією спогадами про свій перший вихід на позиції, коли зумів знищити російську бронемашину за допомогою РПГ, в якій перебувала ворожа група "Привид" з 15 бійців. Після цього він неодноразово просився на подібні операції.

26 серпня 2023 року підрозділ Бориса почала "накривати" російська артилерія, тому штурмовики мали відійти з позицій.

Командир зібрав усіх, коли раптом Борис почав перезаряджати гранатомет, готовий дати відсіч. Він завжди був з тих, хто не здається до останнього. В цю мить пролунав вибух — так Юлія розповідає про обставини загибелі свого чоловіка.

Вона каже, що через шквальні обстріли побратими не могли забрати тіло її чоловіка п'ять днів...

У Бориса Дідура залишилась дружина, батьки та шестирічний син Кирил, якого він дуже любив. За його майбутнє і воював.

"Я не в змозі залишатися байдужим, не можу продовжувати працювати, коли в нашій країні йде війна. Як я зможу зустріти погляд нашого сина, коли все закінчиться, і він запитає: 'Тату, де ти був у цей час?' Я маю встати і захистити свою родину, свою батьківщину, і це остаточно!" - висловився чоловік до дружини.

Борис загинув у 26 років. По собі залишив теплі спогади рідних, друзів та колег-поліцейських.

Борис був неймовірно позитивною та яскравою особистістю. Ніщо не могло зіпсувати йому настрій, а всі труднощі він долав із усмішкою на обличчі, завжди повторюючи, що все обов'язково налагодиться. Він мав справжню пристрасть до автомобілів, залюбки їх ремонтував, вкладаючи всю свою енергію в доопрацювання, рихтування та тюнінг. Крім того, Борис обожнював риболовлю. Усі, хто мав честь знати його та працювати поруч, згадують про нього з теплом і добром. Він залишив після себе незабутні спогади та позитивні миті в серцях усіх, хто з ним спілкувався. Борис був людиною світла, наповненою мріями та грандіозними задумами на майбутнє, - діляться спогадами його колеги.

На їхню думку, для всіх, хто мав честь знати Бориса, він назавжди буде символом мужності, витривалості та сміливості.

27 серпня 2024 року на будівлі адміністративного відділу територіального підрозділу поліції, де захисник обіймав посаду інспектора з ювенальної превенції, була встановлена меморіальна дошка на його честь.

Похований Борис Дідур на кладовищі у селищі Тростянець. Захисник посмертно нагороджений відзнакою "Хрест хоробрих", медаллю "Захиснику Вітчизни". Посмертно йому також присвоїли звання капітана поліції.

Безмежна слава та пошана Герою!