На честь поета та військового медика Володимира "Скіфа" Волікова.

Володимир Воліков — український кардіолог вищої кваліфікації, досвідчений бойовий медик і поет. Це людина, яка вміє рятувати життя як у лікарняному середовищі, так і на фронті. Його вірші — це не лише рими, а глибокі емоції, що відображають його переживання, страждання, надію та віру в перемогу.

Володимир народився 19 липня 1973 року в Києві, провів дитинство у селі Гребінка на Полтавщині. Саме там, під ніжним впливом бабусі-вчительки, зародилася його любов до літератури, фольклору та поезії. Повернення до Києва не стерло цих спогадів, а навпаки, стало ґрунтом для перших віршів - ще дитячих, наївних, але сповнених щирості.

Ще в восьмому класі "Скіф" прийняв рішення стати медиком. Він без сумнівів вступив до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, який успішно завершив у 1998 році. Кардіологія стала його справою життя, і протягом часу він досяг найвищої кваліфікаційної категорії.

Окрім своєї лікарської діяльності, поезія завжди відігравала важливу роль у його житті. Вона стала для нього своєрідним притулком, мовою душі, засобом, за допомогою якого він міг виражати свої емоції та переживання. Його творчість тісно переплітається з іменами відомих українських артистів, таких як Каріна Плай та Олексій Сагаловський. У 2023 році Володимир був удостоєний звання Заслуженого діяча естрадного мистецтва України — визнання, яке він отримав, безумовно, завдяки своїм зусиллям та таланту.

24 лютого 2022 року стало визначальною датою. Володимир не міг залишитися байдужим - він вирішив стати добровольцем і відправитися на фронт, щоб рятувати життя не в лікарнях, а безпосередньо на передовій. Він приєднався до Сил оборони України, ставши частиною київського добровольчого формування "Воля", і виконував обов'язки бойового медика, маючи звання старшого лейтенанта.

"Не всі здатні взяти до рук зброю і вирушити на передову, але кожен з нас може наближати нашу перемогу на своєму власному фронті. Лише об'єднавшись, як ми це робили в перші дні війни, ми зможемо подолати супротивника," - зазначав Скіф у своєму Facebook.

Крім того, на основі Національної медичної палати України він організовував заняття з тактичної медицини, ділячись своїм досвідом з тими, хто повинен був рятувати життя в найекстремальніших ситуаціях.

Проте навіть у найскладніші моменти поезія не покидала його. Його вірші змінилися — в них відчувалася війна. Цей мотив проникав у кожен рядок, у кожну тишу між словами. Але поряд із стражданням завжди жила надія.

У 2024 році він випустив свою поетичну збірку під назвою "Скіф. Поезія, спалена війною" через видавництво "АДЕФ-Україна".

У цій автобіографічній праці Воліков ділиться своїми думками про любов, пристрасть, віру та особистий досвід війни. Частина його віршів була адаптована під музику.

"Війна наклала свій відбиток на всіх нас. І всі ми стали іншими. І мої вірші стали іншими. Так, в них є і кохання, і пристрасть, і віра, що світло переможе темряву, але ці вірші обʼєднує єдиний наш спільний біль: війна. Ця книга автобіографічна. Я намагався передати в ній те, через що пройшов сам, і запалити у серці кожного вогник надії і віри, що найтемніші часи завжди перед світанком, а наш світ врятує не краса. Ні. Наш світ врятує любов", - ідеться в анотації.

Остання творча робота Володимира Волікова — це не просто антологія віршів. Це його життєвий шлях, відображений у рядках. Це сум і надія, радість і печаль, любов і втрата, які стали невід'ємною частиною нашої сучасності. Як зазначив Юрій Рибчинський: "З'єднувати слова в рими легко. Але це ще не поезія. Поезія — це магія слова!"

Володимир створював цю чарівність. Його поезія залишає незабутній відбиток у душі кожного читача. У них йдеться про справжні цінності. Про те, що навіть найтемніша ніч завжди змінюється на радісний світанок. І про те, що наш світ потребує не лише краси для порятунку. Наш світ врятує любов.

Володимир Воліков загинув 6 березня 2025 року.

"З великим сумом змушений повідомити, що вчора серце мого друга і товариша, співавтора пісень та відомого медика, Володимира Волікова, перестало битися. Висловлюю свої щирі співчуття його родині та близьким" - такими словами поділився печальною новиною його товариш Олексій Сагаловський.

Прощання з Воліковим відбулося 8 березня в Києві на Байковому кладовищі.

Володимир Воліков прожив насичене та видатне життя. Його внесок відчувається в медицині, поезії та боротьбі за свободу. Цей вплив залишиться назавжди. Він продовжить жити в пам'яті тих, кому він допоміг, у словах його віршів та в історії нашої нації.

Слава і пошана героєві!