Вшанування пам'яті старшого солдата Євгена Петраша, відомого під позивним "Юджин".

Протягом чотирьох років бойового служіння в батальйоні "Азов" він активно долучався до Антитерористичної операції, а в 2022 році став на захист Київської області.

Старший солдат Євген Петраш (позивний "Юджин") загинув 3 березня 2022 року під час оборони Київської області. До 28-річчя захисник не дожив сімнадцять днів.

Євген народився 20 березня 1994 року в Сумах, але у 10 років переїхав з родиною до Києва. Навчався у школі №63, після школи вступив до НТУУ "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Хлопець цікавився музикою, любив подорожі й катання на сноубордах. Ще до війни, навчаючись в університеті, створив із друзями музичний гурт "Diamond Sunrise".

У травні 2014 року він залишив університет і вступив до батальйону "Азов" у складі Національної гвардії України. Участь у бойових операціях взяв на Маріупольському фронті та в околицях Мар'їнки.

У 2018 році я повернувся до Києва та продовжив навчання в заочному режимі. Після отримання диплома почав працювати в компанії EVО, де займався створенням бізнес-проектів.

"Женя вніс у моє життя концепцію здорової родини, де спільна вечеря стає джерелом радості, а не обов'язковим ритуалом на свята. Ми не квапилися жити, а насолоджувалися своїм молодістю і свободою. Здавалося, що у нас ще є багато часу... Після повернення з АТО він з усією відданістю будував нове життя, починаючи все з нуля і докладаючи максимум зусиль для нашого спільного майбутнього. Ніхто ніколи не проявляв такої терпимості та розуміння. Женя був дивовижною особистістю, що поєднувала в собі безліч доброти, світла, легкості і бажання допомагати іншим", - поділилася своїми думками Наталя.

Того ж дня військовозобов'язаний оперативного резерву №1 кулеметник Євген Петраш зі своїми побратимами прибув до місця розташування полку "Азов". Про своє рішення батьків повідомив листом, у якому написав, що буде більш корисним на фронті.

"Він завжди дотримувався своїх обіцянок. Ніколи не підводив ні мене, ні маму, і я не можу згадати жодного випадку, коли він не виконав те, що обіцяв. Було достатньо просто поговорити з ним, адже він сприймав все серйозно і з великою відповідальністю. Це справжній скарб, а не просто дитина, з ним було надзвичайно легко", - ділиться спогадами батько В'ячеслав.

3 березня, під час виконання завдання в складі розвідувальної групи поблизу Ворзеля, Євген мав на меті виявити передовий край ворога та закріпитися на зайнятих позиціях. Однак ситуація ускладнилася, адже російські війська вже розпочали наступ на Бучу. Група отримала наказ затримати агресора, щоб забезпечити стабільність оборонних ліній. Під час запеклого бою, що тривав більше 12 годин, Євген і його товариші опинилися під загрозою оточення. Він проявив неабияку мужність, витягнувши пораненого товариша з-під вогню, і разом з іншими бійцями евакуював його в тил. Проте сам Євген зазнав серйозного поранення від вибуху міни. Незважаючи на це, він залишився на своїй позиції, забезпечуючи прикриття для відходу своїх побратимів.

"Це був у мене єдиний син і все, що мені залишилось, це зробити все, щоб про нього пам'ятали. Тому кожна дошка, кожна назва вулиці, кожне нагородження, це все дуже вагоме для мене та для моєї сім'ї. Аби таких, як Женя, пам'ятали і, найголовніше, щоб рівнялися на них", - розповідає пан В'ячеслав.

Євген мріяв про багато речей і складав численні плани на своє майбутнє, однак, не сумніваючись, пожертвував своїм життям за свободу та незалежність України.

Військовослужбовця поховали на Лук'янівському військовому цвинтарі в Києві. У нього залишилися батьки та дружина.

У 2023 році вшанування пам'яті загиблого героя відбулося через встановлення меморіальних дошок. Перша з них була розміщена в загальноосвітній школі №63 у Києві, друга - у 19-му корпусі Національного технічного університету України ім. Ігоря Сікорського, де навчався Євген, а третя - у Липоводолинському ліцеї.

Слава Воїну!

На основі даних Платформи пам'яті Меморіал