Вшанування пам'яті військового медика, майора Антона Шевчука, відомого під позивним "Растішка".

Учасник Революції Гідності, який надавав допомогу своїм товаришам під час АТО/ООС.

Військовий лікар Антон Шевчук був учасником Революції Гідності, воював з ворогом з 2014 року, захищав Донецький аеропорт. Попри поранення, після реабілітації знову повертався на передову, до поранених побратимів.

Антон Шевчук з'явився на світ 12 квітня 1988 року в місті Львів. Згодом його родина переїхала до Червонограда, де юнак завершив навчання в гімназії №4. Після цього він отримав вищу освіту в Івано-Франківському національному медичному університеті та розпочав кар'єру лікаря-анестезіолога у Львівській обласній клінічній лікарні. Згодом Антон працював лікарем-реаніматологом у відділенні гемодіалізу Червоноградської центральної міської лікарні.

У 2013 році молодий медик активно долучився до подій Революції Гідності, приєднавшись до студентських акцій вже наприкінці листопада. До весни 2014 року він поєднував свою участь у протестах із роботою в Львівській обласній лікарні: проводив два-три тижні на Майдані, а потім відправлявся на десятиденну зміну в лікарню.

"Бажання приєднатися до протестних акцій посилювалося ще й тим, що старші колеги не відпустили мене в столицю під час Помаранчевої революції, бо вважали занадто молодим, - згадував Антон. - Дід із бабцею мене відмовляли. На це я їм відповів: "Ви ж самі мене змалечку виховували бути патріотом"".

Під час Майдану лікар Шевчук свої медичні вміння не застосовував жодного разу. Його кремезна статура якнайбільше підходила для охоронних функцій. Побратими охрестили його Растішкою, певно вирішивши, що тільки вживаючи колись популярний йогурт можна сягнути майже двох метрів зросту.

Спочатку Антон із друзями охороняв сцену, з якої виступали учасники, а 30 листопада став співорганізатором Першої сотні Майдану. Згодом ця сотня переформатувалася в 42-гу сотню "Львівська брама", яку очолив Андрій Янченко.

"Растішка" намагався приєднатися до збройних сил після агресії Росії на Донбас, проте не потрапив у першу хвилю мобілізації. Лише в травні 2014 року він отримав можливість вступити до 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь".

20 серпня 2014 року батальйон уперше вступив у бій у районі Дебальцевого. Антон Шевчук рятував побратимів, очолюючи медичну роту 59-ї бригади та евакуаційну службу. Важкопоранених він переправляв у Бахмут, про лікування легких домовлявся з медиками дебальцівської лікарні.

Одного разу "Растішка" їхав з Бахмута на медичному "Фольксвагені" і на так званому "хресті" поблизу Дебальцева зупинився, щоб допомогти двом важкопораненим десантникам. Їм була необхідна термінова стаціонарна медична допомога.

"Проїхали невелику відстань, і я відчуваю, як водій замість того, щоб гнати швидше, пригальмовує, - згадував Антон. - Відводжу погляд від пораненого, аби "підбадьорити" водія, і тієї миті за метр попереду від нашого авто пролітає граната РПГ. А водій пригальмував через воронку від розриву снаряда на дорозі. Виявилося, вона нас і врятувала від смерті"...

Протягом своєї служби військовий медик двічі зазнав травм. Першою була травма плеча, що призвела до операції та встановлення п'яти титанових анкерів. Пізніше він отримав серйозну травму хребта. Незважаючи на це, після реабілітації Антон знову повернувся на фронт.

Навесні 2018 року відбувся прем'єрний показ документальної кінострічки режисера Ярослава Пілунського "Перша сотня" про перші роки російсько-української війни. "Растішка" став одним із героїв фільму. Він з'являється у кадрі декілька разів: розмірковує з побратимом про те, що політики, які називають себе лідерами Майдану, зовсім не заслуговують на таке звання. А під час боїв на вулиці Грушевського оператор зафіксував, як Антон з хлопцям одягли білі футболки з синіми хрестами та наклейками з іменами чотирьох мушкетерів - героїв знаменитої книги Дюма. Він тоді став Портосом. Четверо майданівців-мушкетерів залізли на спалений автобус. Там, на тлі диму від шин і на відстані кількох десятків метрів від беркутівських редутів, вони на повен голос співали "Гей, наливайте повнії чари". Того ж року Антону присвоїли військове звання капітан медичної служби.

З 2017 по 2019 рік Антон Шевчук проходив навчання в Українській військово-медичній академії. Після завершення навчання він став заступником начальника Білоцерківського військового госпіталю, де й пережив початок масштабних бойових дій. У серпні 2023 року Антон отримав призначення на посаду начальника медичної служби 82-ї окремої десантно-штурмової бригади.

У липні того ж року військовий медик Шевчук публічно звернувся до командування Медичних сил з вимогою замінити неналежні китайські турнікети, які входили до складу понад п'яти тисяч аптечок, отриманих військовою частиною для видачі бійцям. Через цю ситуацію парламентський комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки викликав керівництво Медичних сил на засідання, щоб з'ясувати, чому неналежні турнікети та аптечки опинилися у військових. Внаслідок цього Антон Шевчук отримав від командування суворе попередження за порушення Статуту внутрішньої служби Збройних сил України і був переведений на нижчу посаду в інший підрозділ — 153-ю окрему механізовану бригаду, де зайняв посаду керівника евакуаційного відділення медичної роти.

Протягом свого життя він отримав безліч нагород, серед яких – Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України "Сталевий хрест", нагрудний знак "За службу та звитягу" III ступеня, пам'ятний знак "За воїнську доблесть" та іменну зброю.

28 жовтня 2024 року під час бойових дій на Харківському напрямку загинув 36-річний майор медичної служби Антон Шевчук.

Про загибель Героя повідомила інструктор з тактичної медицини Марія Назарова: "Антон 'Растішка' Шевчук, начмед 82-ї бригади ДШВ, який першим порушив питання про китайські турнікети у війська, тепер навіки залишиться в пам'яті. Його сміливість стала поштовхом до очищення КМС та підняття теми якості турнікетів у підрозділах на рівні Міністерства оборони".

"Протягом 10 років цієї війни він став справжнім ангелом-охоронцем для захисників Сил оборони. Він служив у різних підрозділах та на різних фронтах, але завжди залишався вірним своїм принципам і військовій присязі. Останні місяці Антон відзначався професіоналізмом і відвагою, виконуючи бойові завдання в складі об'єднаного підрозділу нашої бригади. Це - велика і глибока втрата для всіх нас", - зазначили його побратими з 153 ОМБр.

Військовослужбовиця та поетка з Івано-Франківщини Оксана Рубаняк з позивним Ксена, яка служила разом з Антоном Шевчуком згадувала: "Він був справжнім, щирим, людяним, ідейним. Зі стійкими моральними принципами. Завжди боровся за справедливість, навіть якщо його позиція могла нашкодити йому особисто. Легко ставився до непростих ситуацій, мав впевненість, що здолає будь-які проблеми. Таких щирих і простих людей зустрічаю з кожним роком все менше".

Військовослужбовець ЗСУ Назарій Кішак поділився у соцмережах роздумами про начальника медичної служби Шевчука: "Антон, у званні майора, разом із солдатами брав на себе бойові завдання та організовував евакуацію, адже не міг змиритися з тим, що через брак кадрів можуть загинути бійці на передовій. Його моральні цінності були незламними і непохитними. Навіть у найважчі часи він випромінював оптимізм".

Неможливо уявити, що Антона більше немає, і його дружина Ліля відчуває величезну втрату: "Хоч він і був великим та сильним, у його душі панувало справжнє сонце... Про таких людей кажуть, що вони стоять як кам'яна стіна. Він мав стільки доброти, щедрості та оптимізму в собі. Завжди робив все можливе, щоб я відчувала його підтримку, навіть коли відстань була великою. У мене завжди були букети квітів - без будь-якого приводу, просто так. І в кожному букеті я знаходила листівочку: 'Я поруч - навіть коли далеко'".

Захисника поховали 1 листопада 2024 року на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. Він залишив після себе батьків, дружину, близьких, а також численних друзів і товаришів по службі.