Підписання документа стало лише формальністю: дипломат поділився подробицями, що відбувалися за сценами Будапештського меморандуму.
Тридцять років тому, 5 грудня 1994 року, відбулося підписання Будапештського меморандуму — міжнародної угоди, що закріплює неядерний статус України. Під цим документом, окрім представника України, свої підписи залишили тодішні керівники США, Росії та Великої Британії. Проте, сам акт підписання в Будапешті став лише формальною процедурою.
Ключові етапи підготовки тривали до останнього моменту — українські дипломати активно працювали над вибором найвлучніших формулювань у цьому документі, прагнучи підкреслити субʼєктність України та зобов'язання для всіх учасників меморандуму. Про це в інтерв'ю OBOZ.UA розповів Андрій Веселовський, дипломат, який обіймав посаду надзвичайного та повноважного посла України, а також постійного представника України при Європейському Союзі в період з 2008 по 2010 рік.
Состояние документа
"Однак найважливішим аспектом, якого не вистачало в цьому тексті, є статус самого документа. Американські представники з самого початку підкреслили, що Будапештський меморандум є лише політичною декларацією, а не юридично зобов'язуючим актом, і його не буде ратифіковано Сенатом США. Це не передбачено. Ви можете розпоряджатися ним на свій розсуд, це вже ваші питання," – зазначив він.
Ще один суттєвий аспект полягає в тому, що в англійській версії документа використовується термін "assurances", який для Вашингтона означає "запевнення". Натомість українська назва звучить як "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї".
"Отже, якби ми могли домогтися юридичного статусу і відповідно ратифікації Конгресом США, Палатою громад у Великій Британії і відповідно також під Верховною радою Російської Федерації, то чи це би допомогло? Знову ж таки, маю сумнів", - зазначив Веселовський.
У даному тексті йдеться про необхідність консультацій у випадку агресії проти України. Однак, коли така потреба виникла, Вашингтон і Лондон висловили готовність до діалогу, в той час як Москва відмовилася від будь-яких переговорів. Додатково, в Будапештському меморандумі відсутні вказівки на дії, які слід вжити, якщо консультації не принесуть бажаного результату.
"У нашому документі відсутнє поняття, що країни-гаранти зобов'язані вживати силу на захист України в разі загрози. Цей аспект присутній у п'ятій статті Договору про Північноатлантичний альянс, де зазначається, що держави-учасники можуть зобов'язатися вжити всі можливі заходи проти агресора. Однак у нашій угоді цього елементу немає", - підкреслив дипломат.
Проте навіть якби такий пункт в меморандумі й був, це все одно не мало би значення до того часу, поки його не верифікують, а цього ні американці, ні англійці не збиралися робити.
Підписанти-агресори?
Українська сторона вже тоді обмірковувала можливість того, що один із підписантів Будапештського меморандуму, зокрема Росія, може стати агресором. Київ неодноразово піднімав це питання, враховуючи, що перед укладенням меморандуму у 1992 році проходили переговори щодо розподілу Чорноморського флоту, які тривали до 1993 року.
В Україні ці факти були відомі дипломатам, проте переконати наших колег з Великої Британії та США у можливості такого розвитку подій виявилося нелегким завданням. Це сталося з двох причин.
По-перше, хочу підкреслити, що вони постійно звертали увагу на Україну, аналізували її ситуацію і висловлювали думки: "Ваші слова можуть містити правду, але це також може бути лише ваша особиста точка зору. Ось ми маємо приклад демократичного лідера Єльцина в Росії. Коли Єльцин відвідав США у 1993 році, він виступив у Конгресі і заявив, що комунізм більше не існує, а ми, мовляв, друзі і брати, і завжди будемо разом".
Вони були свідками, вони виражали свою підтримку, вони спостерігали за суттєвими економічними змінами, зокрема, за формуванням ринкової економіки, над якою працювали провідні російські економісти, такі як Гайдар та його команда. Це те, що вони бачили, тоді як в Україні ситуація була зовсім іншою. В Україні продовжувалися безкінечні суперечки між комуністами, які займали домінуючі позиції, та небагатьма прихильниками реформ, які залишалися в меншості", - підкреслив колишній посол.
У нашій державі спостерігається складна ситуація в економіці, тому на Заході виникли сумніви щодо перспектив України.
Які були погляди українців на процес роззброєння країни?
Велика кількість представників українського військового командування висловлювала невдоволення з цього приводу, ставлячи під сумнів доцільність передачі даного озброєння. Необхідно зазначити, що частина військової техніки, зокрема літаки, була знищена, а інша частина потрапила до рук Росії.
На той момент небагато дипломатів, а також свідома і прогресивна частина українського суспільства висловлювали свою критику щодо цієї ситуації. Їм детально роз’яснювали, що Україні не під силу ані зберігати цей ядерний арсенал, ані управляти ним, ані використовувати для своїх цілей.
Незважаючи на всі заперечення та критичні зауваження, міністр екології Юрій Костенко активно займався цим питанням і виступав проти передачі територій Росії. Проте, було очевидно, що утримувати ці території стало неможливо, і необхідність їх передачі також була зрозуміла. Отже, хоча Будапештський меморандум став для нас певним тягарем, його неможливо було уникнути в тій чи іншій формі, зазначив Веселовський.
Більше того, за місяць до Будапештського меморандуму Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї - таким чином ми зобов'язалися стати безʼядерною країною у військовому сенсі, резюмував дипломат.
Як інформував OBOZ.UA, Андрій Веселовський поділився інформацією про причини, що призвели до підписання Будапештського меморандуму, та пояснив, чому Україна вирішила відмовитись від ядерного арсеналу. Він зазначив, що знайти винних у тому, що ця угода була укладена, є непростим завданням.
