Уход из рядов вооруженных сил. Причины, по которым дезертирство и нежелание служить в армии стали широко распространенными, и возможные пути решения этой проблемы.
Наприкінці вересня в інформаційному просторі гучно пролунала заява 24-річного військовослужбовця 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергія Гнезділова. Він публічно оголосив, що самовільно залишив частину (СЗЧ). 9 жовтня його затримали працівники Державного бюро розслідувань.
"Військова служба та захист України є обов'язком кожного громадянина. Проте, без чітко визначених термінів служби, це може перетворитися на сучасне кріпосне право. Я готовий повернутися на службу, якщо Міністерство оборони розробить законопроєкт, що встановлює конкретні терміни. Якщо цього не станеться, крім боротьби за свою свободу, я планую використовувати інші методи впливу, зокрема голодування", - зазначив Гнезділов 11 жовтня під час судового засідання щодо обрання запобіжного заходу.
Того ж дня Печерський райсуд Києва відправив військового під варту на два місяці без права на заставу. Адвокат бійця Олександр Шадрін у коментарі УП уточнив, що його підзахисному інкримінують дезертирство. Гнезділову загрожує до 12 років позбавлення волі.
Анонімний джерело в Міністерстві оборони повідомило УП, що розголошення інформації про СЗЧ Гнезділова не впливає на швидкість визначення термінів служби.
"Якщо зараз усі військові влаштують флешмоб і підуть у СЗЧ, нам знову доведеться відбивати Київ від росіян", - каже він УП.
Діяльність Гнезділова спричинила різноманітні реакції, особливо серед військовослужбовців. Проте він зумів відкрити ящик Пандори — після його висловлювання щодо СЗЧ у медіа почали активно обговорювати цю тему.
"Українська правда" розповідає, наскільки поширеним явищем стали самовільне залишення частини й дезертирство в українській армії та чи реально зараз встановити чіткі терміни військової служби.
Причини, чому військовослужбовці обирають службу в Силах спеціальних операцій.
Для того щоб зрозуміти, чому солдати ухвалюють рішення покинути свої підрозділи, ми провели бесіди з військовим психологом Олексієм Скиртачем, а також з військовослужбовцями та їхніми командирами. На основі отриманих відповідей ми узагальнили основні причини, що призводять до цього явища.
Виснаження та відчуття невиправданості.
Коли я зателефонував одному з моїх вересневих "СЗЧешників", він підняв слухавку і сказав: "Я не повернуся. За*бався", - згадує в розмові з УП заступник командира батальйону з психологічної підтримки особового складу (ППП) однієї зі штурмових бригад. За словами офіцера, цей боєць перебував на передовій з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії. Подібних історій безліч.
Військовий психолог Скиртач роз’яснює УП, що у військовослужбовців бажання продовжувати боротьбу може зникати не лише через виснаження, а й через посилене усвідомлення несправедливості.
Не вистачає заміни для тих, хто приєднався до армії на початку великої війни. Один з хлопців ділиться думкою: "Я вирушаю у відпустку. Проїжджаючи повз бари, кафе та ресторани, бачу, що вони переповнені. Чому ми гинемо на фронті, а інші просто гуляють по закладах?" - згадує він.
Упередження та відсутність стимулу.
"Ця війна має суттєві відмінності від АТО/ООС, адже раніше бойові дії проходили здебільшого на "передовій". Тепер же, навіть якщо ти працюєш в штабі, займаєшся юридичними питаннями або ведеш документацію, ризик бути ураженим залишається, оскільки основна мета ворога полягає в ураженні командних пунктів бригад і батальйонів, з яких здійснюється управління боєм у реальному часі. Всі військові відчувають страх, а більшість із них страждають від постійного стресу", - зазначає Скиртач.
До того ж, за словами військового психолога, в 2022 році до ЗСУ долучалися вмотивовані люди, а зараз - найчастіше ні. "Вони не вміють воювати і не хочуть вчитися. Тому після першого ж бою шукають шляхи, як знову не потрапити на "передок", - стверджує психолог.
Заступник комбата підрозділу "Ахіллес", Богдан Рижак, відомий під позивним "Гермес", вважає, що нові військовослужбовці особливо піддаються стресовим психологічним змінам. Він зазначає, що багато з них прийшли до армії не за власним бажанням, а внаслідок так званої "бусифікації".
Невдале відновлення після бойових операцій.
Механізм ротацій в Збройних силах України потребує вдосконалення. Перш за все, ці ротації мають обмежений термін.
"Хлопці з жовтня 2022-го по червень 2024-го працювали на "передку". Потім їх вивели на відновлення на 3-4 тижні. Вони 20 місяців були на позиціях, брали участь у боях. Стерті, виснажені, психологічно травмовані.
Замість нормального відновлення з них сколотили БТГр (батальйонну тактичну групу - УП) і відправили на Курщину. Вони дізналися, що їдуть воювати на територію РФ, коли вже опинилися в Курській області. Багато бійців просто сказали "до побачення" і поїхали додому", - розповідає УП офіцер з психологічної підтримки персоналу однієї з механізованих бригад ЗСУ.
А по-друге, коли бійців після завдань виводять на відновлення, вони опиняються в місцях, де немає елементарних побутових умов.
Психолог Скиртач пригадує, що минулого року військових, які брали участь у боях за Лисичанськ, Бахмут, Херсонську область, перевели на відпочинок в Київську область. Їх поселили, де була можливість: у дитсадках, занедбаних будівлях і райдержадміністраціях. Бійці спали на холодних підлогах, подекуди з пацюками.
Тобто особливої різниці в побуті між фронтом і тиловим відновленням немає. Хіба що ракети і дрони рідше прилітають.
Суперечки з керівниками підрозділів
На даний момент значна частина українських військових складається не з професіоналів, для яких військові статути є священними, а з колишніх цивільних, переважно представників пострадянських поколінь, які не бажають миритися з армійськими традиціями минулого. Це призводить до частих конфліктів між солдатами та їхніми командирами.
Військовослужбовці, які не можуть налагодити контакт зі своїм безпосереднім керівником, часто розглядають можливість переведення до іншого підрозділу. Однак цей процес у ЗСУ є досить складним, оскільки командири зазвичай не прагнуть відпускати своїх підлеглих. Тому в деяких випадках бійці вдаються до застосування служби за контрактом як єдиного ефективного способу для зміни підрозділу.
Нещодавно в моїй команді один з бійців влаштував конфлікт із командиром, вживаючи неприязні висловлювання, і залишив частину. Протягом місяця він без певної мети блукав, але врешті-решт з’ясувалося, що він вже служить у іншому підрозділі. Довелося терміново оформляти його переведення. Це досить типовий випадок у військовій практиці. За словами офіцера однієї з штурмових бригад, механізм такого "переведення" вже давно використовується у СЗЧ.
Неприсутність психоемоційної підтримки
Нещодавно УП піднімала питання про недостатню якість психологічної підтримки в українських збройних силах. Виявляється, багато психологів у ЗСУ займають свої посади, не маючи відповідної освіти, а здобули спеціалізацію лише через короткострокові курси.
Внаслідок недостатності знань і досвіду, вони неспроможні надати кваліфіковану підтримку військовим, які пережили психологічні травми. Як наслідок, бойовий стрес часто стає причиною втечі солдатів зі служби, а також може призвести до виникнення алкогольних або наркотичних залежностей, а іноді й до ігроманії, що, у свою чергу, може спровокувати синдром посттравматичного стресу.
"На основі моїх спостережень, часто з військової служби йдуть 'аватари' (люди, які зловживають алкоголем - УП). Вони п'ють і шукають пригод на свою голову", - зазначає анонімний офіцер з психологічної підтримки персоналу однієї з інженерних бригад ЗСУ.
Дослідження теми: Залежності, посттравматичний стресовий розлад та суїцид. Чому в Збройних Силах України недостатньо висококваліфікованих психологів і які наслідки це викликає.
Вплив: як військовослужбовців покарають за самовільне залишення частини та дезертирство.
Військовослужбовців, які втекли зі служби, можуть притягнути до відповідальності за двома статтями Кримінального кодексу України:
СЗЧ - це тимчасове залишення місця служби більше ніж на три доби без дозволу командира або без поважних причин.
Натомість дезертирством вважається залишення частини з наміром не повертатися на службу.
Найчастіше в рядах військовослужбовців вчиняються злочини, пов'язані із СЗЧ.
Не так давно Верховна Рада України ухвалила рішення про декриміналізацію випадків самовільного залишення військової частини та дезертирства, що відбулося вперше в історії.
Військовий може уникнути кримінальної відповідальності та повернутися на службу, якщо добровільно звернеться з клопотанням до слідчого, прокурора, суду та за наявності письмової згоди командира. Після цього він має прибути в частину впродовж трьох діб.
Військовий має можливість вибрати, куди повернутися - чи то в свою колишню частину, чи в іншу, проте це має бути узгоджено з командирами обох підрозділів.
Співрозмовники УП серед командирів і офіцерів із психологічної підтримки персоналу, які працюють "у полях", не в захваті від таких законодавчих змін. Оскільки вважають, що декриміналізація стимулює бійців тікати зі служби. Усі вони зауважують, що кількість випадків СЗЧ в їхніх підрозділах значно збільшилася після ухвалення закону.
"Військові розуміють, що можуть побігати кілька днів, і їм нічого за це не буде. Максимум - місяць побудуть без додаткової винагороди за перебування в зоні бойових дій.
Коли "СЗЧешники" повертаються, деякі члени підрозділу відчувають незадоволення. Бійці усвідомлюють, що їхній товариш проводив час на розвагах, відпочинку та випивці, поки інші боролися на передовій, - зазначає в розмові з УП заступник комбата "Ахіллесу" з ППП Гермес.
Загальна інформація про випадки самовільного залишення служби та дезертирства в Збройних силах України є державною таємницею. Однак, всі співрозмовники УП, включаючи командирів, народних депутатів та представників уряду, одностайно зазначають, що це явище має масовий характер і може вимірюватися десятками тисяч випадків.
УП надіслала запит до Офісу генерального прокурора, в якому просила надати дані про кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, зокрема, щодо статевих злочинів і дезертирства.
Відповідь ОГП на запит УП. Джерело: "Українська правда"
У відповіді Офісу Генерального прокурора вказується, що з січня по вересень 2024 року було зафіксовано утричі більше випадків самовільного залишення частини та майже в чотири рази більше випадків дезертирства порівняно з тим же періодом минулого року.
Однак кількість судових рішень щодо статей про самовільне залишення військової служби та дезертирство значно поступається загальному числу зареєстрованих кримінальних злочинів.
Анонімний джерело УП з Комітету Верховної Ради, що займається питаннями правоохоронної діяльності, відзначає, що Державне бюро розслідувань не в змозі впоратися з обсягом справ, що накопичилися.
"Як наслідок, ми приходимо до найжахливішого в правовій системі - до вибіркового правосуддя. Одного спіймали, другого не спіймали, а третього спіймали і відпустили, бо він заплатив хабар.
І будь-які представники Державного бюро розслідувань запитують: "Які ж до нас можуть бути обвинувачення? Як ви уявляєте, що ми можемо розслідувати одночасно тисячі справ щодо СЗЧ та дезертирства? Це абсолютно нереально", - коментує член правоохоронного комітету, бажаючи залишитися анонімним.
Визначені строки служби, ротації та умови. Як вирішувати питання з СЗЧ та дезертирством у військових рядах.
Визначення термінів військової служби є одним з ефективних шляхів для подолання проблеми служби за контрактом та дезертирства в армійських рядах.
У початковій редакції закону про мобілізацію були прописані терміни служби. Проте перед голосуванням головнокомандувач Олександр Сирський звернувся до депутатів з проханням виключити норму, що стосувалася "демобілізації". В результаті, народні обранці прийняли закон без зазначених термінів, але зобов'язали Кабінет міністрів підготувати окремий проект для їх визначення.
Темпи мобілізації різко зросли з травня 2024-го, порівняно з початком року, стверджував секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко. Однак, за його словами, на початку осені вони суттєво скоротилися.
Анонімний джерело в Міністерстві оборони повідомило УП, що робота над законопроєктом продовжується. Зараз тривають консультації з Генеральним штабом, де аналізуються дані щодо мобілізованих, поранених, загиблих, осіб, які перебувають у статусі СЗЧ, а також випадків дезертирства.
В Росії наразі реалізується осінній призов, в рамках якого планується залучити близько 150 тисяч новобранців. Якщо мобілізаційні заходи не будуть посилені, а частина військовослужбовців не буде продовжена через завершення терміну служби, це може призвести до серйозних наслідків на фронті, і лінія бойових дій може переміститися до Дніпра.
Іншим важливим аспектом для визначення точних термінів служби є наявність стабільної або виграшної ситуації на фронті. Наразі, м'яко кажучи, обстановка далеко не стабільна, - повідомив представник Міністерства оборони України в розмові з УП, просячи не вказувати його ім'я.
3 жовтня видання "Українська правда" направило запит до Міністерства оборони. У своєму зверненні журналісти цікавилися про прогрес у розробці законопроєкту, що має на меті визначення конкретних термінів служби під час дії воєнного стану. Однак на момент виходу матеріалу відповідь ще не була отримана.
Членкиня Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки Соломія Бобровська під час спілкування з УП зазначає, що наразі терміни військової служби неможливо вирахувати і встановити через критичну ситуацію на фронті. Натомість Бобровська вважає, що систему ротацій треба удосконалити і збільшити тривалість відпусток.
Військовий психолог Олексій Скиртач зазначає, що за "натівськими" стандартами воїн може перебувати в зоні бойових дій максимум 40 діб. Приблизно до двох тижнів він адаптується до навколишніх умов, з третього тижня до 30-35 діб - триває пік результативності бойової роботи. За 40 діб його однозначно треба виводити на відновлення в тил.
Але армії країн НАТО ніколи не брали участі в таких інтенсивних війнах, як російсько-українська. Тому повністю скопіювати досвід західних партнерів Україні не вдасться.
На думку Скиртача, верхівка українських збройних сил працює над впровадженням внутрішньої ротації. Зазвичай бійців на "нулевых позициях" змінюють кожні 3-5 днів. Проте, якщо в підрозділі бракує людей, то замінити військових на передовій стає неможливо.
Не менш значущим є забезпечення зручних умов для служби, а також для процесів відновлення та реабілітації.
"Коли американські солдати під час операцій в Іраку зазнавали психічних травм або страждали від виснаження після бойових дій, на допомогу їм прилітав вертоліт, який евакуював їх у безпечні зони. Там їх чекали кондиціонери, екрани з консолями Playstation, диски з дорослим контентом, а в холодильниках постійно було пиво. Військовим дозволяли вживати кілька пляшок на день, проте так, щоб не втратити контроль", - ділиться інформацією Скиртач.
***
"Я часто чую від бійців, які воюють на "нулі", що в них лише три варіанти (звільнитися зі служби - УП): "200", "300" або СЗЧ. Вони обирають СЗЧ", - розповідає УП на умовах анонімності офіцер з психологічної підтримки персоналу однієї з інженерних бригад ЗСУ.
Подолати СЗЧ як явище неможливо, оскільки воно існує стільки ж, скільки й війни, і є поширеним у військах всіх країн.
Але щоб воно не стало фактором, який суттєво впливає на хід війни, треба боротися не лише з наслідками, а й з причинами.
