Виявлення зниклих безвісти: як передати ДНК українцям у Німеччині.
"Повідомлення про зникнення безвісти сина-військового я отримала в середині травня цього року. А мобілізували його лише пів року тому", - ледь стримуючи сльози, розповідає DW Людмила. Вона - біженка з Харкова, яка нині живе в Німеччині, - є однією з понад 40 людей, які у вівторок, 24 червня, приїхали до Кельна, аби здати біологічний матеріал для проведення ДНК-експертизи співробітникам Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (МКЗБ - International Commission on Missing Persons). Разом з Людмилою приїхали невістка та маленький онук - дружина та син її зниклого сина.
У цей спекотний день у центральній частині гамірного німецького міста з населенням у мільйон осіб, в тихому та прохолодному приміщенні католицької навчальної установи, відбувається важлива подія. Кримська татарка Айше Халілова та боснійка Дар'я Вуйнович з МКЗБ перевіряють документи Людмили та її невістки, порівнюючи їх з інформацією, що є у них. Українки підписують угоди про передачу своїх біологічних матеріалів і особистих даних до українських органів досудового розслідування, а також до інших організацій, що займаються пошуком зниклих безвісти в Україні.
Дар'я Вуйнович готує пакети з одноразовим приладдям для збору ДНК-зразків, дістаючи кілька упаковок рукавичок. Вона має більше 25 років досвіду роботи в Міжнародній комісії з розшуку зниклих безвісти (МКЗБ). Її діяльність переважно зосереджена на західнобалканській програмі комісії, адже саме в контексті пошуків зниклих під час військових конфліктів на Балканах у 1996 році була створена ця міжнародна організація. В даний час на Західних Балканах вдалося знайти 75% з 40 тисяч зниклих безвісти. "Багато родичів, які зверталися до нас, пройшли через мої руки, коли ми збирали їхні зразки ДНК," - ділиться Дар'я. Тепер вона подорожує країнами Європи, використовуючи свій досвід для підтримки українців. Після початку повномасштабної агресії Росії в Україні у 2022 році МКЗБ відкрила офіс у Києві, а з літа 2023 року активно працює в країнах, які прийняли найбільше українських біженців, таких як Німеччина, Польща та Чехія.
Серед тих українців, які прибули нині до Кельна, - жінки, чоловіки, але також діти різного віку. Чим більша кількість ДНК-зразків родичів зібрана, тим вищим є відсоток, якого можна досягти для майбутньої ідентифікації - 99,95% є тією межею, досягнення якої дозволяє видати звіт про ДНК-збіг. "У нас є таке поняття, як повний профіль - це або двоє батьків, або діти й чоловік чи дружина, або брати і сестри. Тобто комбінацій багато", - пояснюють представники МКЗБ.
Айше Халілова запитує Людмилу про деталі зникнення її сина, і жінка не стримує сліз. Згодом вона поділиться з DW новинами про свого другого сина, який, за її словами, був мобілізований на початку 2025 року і отримав серйозне поранення в Курській області. Зараз він перебуває в лікарні в реанімації. "Я навіть не можу з ним поговорити, і не знаю, чи здавав він зразок ДНК для ідентифікації брата. В Україні отримати якусь інформацію від слідчих практично неможливо, але тут мені сказали, що відкрито кримінальне провадження з розшуку мого сина. Добре, що ми знайшли цю комісію і не потрібно їхати в Україну для здачі ДНК", - з сумом говорить вона.
Читайте також: Від одного обміну до іншого: як українські жінки шукають своїх чоловіків, які зникли під час війни.
Людмила та інші українці, присутні на зустрічі, з тривогою діляться своїми переживаннями з DW. Вони розповідають, що самостійно шукали інформацію про те, як діяти в ситуації зникнення близьких, оскільки дізналися, що потрібно здати зразки ДНК для подальшої ідентифікації. Проте жоден з них не отримав жодних роз'яснень від офіційних органів України. Вони також зазначають, що на сайтах цих установ не знайшли жодного алгоритму дій. Інформацію про МКЗБ та її діяльність вони виявили випадково під час пошуку в інтернеті.
Це підтверджує й Уляна Деркач - засновниця і голова Асоціації українських студентів і докторантів Кельнського університету (USAC). Саме через неї МКЗБ знайшла приміщення в Кельні для приймання українців. "Якби була офіційно подана інформація через українські дипломатичні представництва, до прикладу, у Німеччині, що люди, які тимчасово перебувають за кордоном як біженці, мають можливість не виїздити в Україну, а здати аналіз ДНК за місцем проживання або поблизу, це б багато чого спростило. Це ж пряма допомога комусь знайти рідних і гідно попрощатися", - наголошує Деркач.
У МКЗБ кажуть, що проводять інформаційні кампанії для підвищення рівня обізнаності тих, хто проживає за кордоном, але має зниклого в Україні родича. За даними МКЗБ, з літа 2023 року за кордонами України відбулися зустрічі з близько тисячею родичів зниклих безвісти, з них третина - у Німеччині. Україна ж вважає зниклими безвісти за особливих обставин і офіційно розшукує понад 70 тисяч людей. Це і військові, і цивільні, зазначає у розмові з DW уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Артур Добросердов. "Окремо цифри (щодо кількості осіб, яких вдалося ідентифікувати. - Ред.) ми не озвучуємо. У нас є інформація щодо тієї кількості осіб, щодо яких розшук припинено. А розшук може бути припинено у двох випадках: або ідентифіковано факт загибелі, або особа повернулась. І на сьогоднішній день у нас припинено розшук у 15 000 випадків", - наголошує він.
Читайте також: Понад 70 000 зниклих безвісти: як Україна їх розшукує та підтримує родини зниклих?
Ще з 2022 року не мають звістки про старшого брата і Анатолій та Ігор - двійнята середнього віку з Миколаєва, які теж здають в Кельні свої зразки ДНК. Їхній старший брат пішов добровольцем у військо з перших днів вторгнення, а після того, як його з Миколаївщини перекинули на Донеччину, перестав виходити на зв'язок. Брати знали, що в Україні щодо зникнення безвісти брата іде розслідування, а їм треба здати зразки ДНК. Тільки кілька тижнів тому вони натрапили на онлайн-платформу МКЗБ. "Подзвонили нам буквально через пару днів, і ось ми тут", - розповідають чоловіки.
Вуйнович майстерно проводить забір мазків з внутрішньої сторони щоки, зокрема з букального епітелію. Після цього він акуратно упаковує зразки та маркує їх відповідно до стандартів.
"Ми не лише збираємо біологічні зразки. Ключовим є те, щоб цей матеріал згодом міг слугувати доказом у суді в Україні", - зазначає Марія Михалко, керівниця відділу координації даних МКЗБ, який працює у тісній взаємодії з родинами зниклих безвісти. Зібрані зразки ДНК направляються до лабораторії МКЗБ у Гаазі, без вивезення за межі ЄС. "У лабораторії створюється ДНК-профіль. Час виконання залежить від наявності черги в лабораторії, обсягу одночасно зібраних зразків та їх якості. Тривалішим є процес експертизи з використанням посмертних зразків. ДНК-профілі, отримані за згодою родин, передаються до головного слідчого управління Національної поліції України", - пояснює Михалко.
Система ДНК-ідентифікації зниклих безвісти, розроблена в МКЗБ, вважається винятковим елементом в сфері експертизи та технічної підтримки. Започаткована у 2001 році, вона стала стандартом інновацій та ефективності в ідентифікації особистостей. Крім того, саме МКЗБ створила Інтегровану систему управління даними (iDMS), що сприяє комплексній обробці інформації про зниклих безвісти на міжнародному рівні. "Метод ідентифікації на основі ДНК-експертиз має найменшу похибку серед усіх доступних методів ідентифікації", - підкреслює Марія Михалко.
Цього тижня в Німеччині з українцями, які мають родичів, зниклих безвісти за особливих обставин в Україні, працюють також у Штутгарті, Ганновері, Берліні та Франкфурті-на-Майні.
У Кельні Людмила завершила свою процедуру. Вона витирає сльози і міцно обіймає свого онука. Жінка не має жодних надій, лише безперервно повторює: "Не хочу. Не хочу. Не хочу втратити обох своїх синів".
