Вибори президента Молдови: Мая Санду та діаспора здобули успіх, але справжні виклики ще попереду.
Для Санду найважливіше - це уникнути поразки на парламентських виборах у 2025 році. Під час президентської кампанії вона стикнулася з численними помилками.
У неділю, 3 листопада, в Молдові відбувся другий тур виборів президента. За даними майже повністю оброблених протоколів, чинна глава держави Мая Санду здобула 55% голосів, випередивши кандидата від проросійської Партії соціалістів, Александра Стояногло, який отримав 44,9%. Стояногло, колишній генеральний прокурор, наразі перебуває під слідством за звинуваченнями у корупції та зловживанні владою, і є представником політичної сили, очолюваної колишнім президентом Ігорем Додоном, близьким соратником Володимира Путіна.
Як і під час першого туру голосування 20 жовтня, що супроводжувався конституційним референдумом щодо приєднання Молдови до ЄС, процес підрахунку голосів знову викликав тривогу у багатьох. На початковому етапі, поки не почали обробляти результати з закордонних виборчих дільниць, Стояногло мав невелику перевагу над Санду. Проте ближче до півночі чинна президентка змогла випередити свого суперника, отримавши 55% голосів підтримки.
Розрив виявився навіть більшим, ніж багато хто очікував. Адже Москва кинула багато зусиль підкуп, фальсифікації і пропаганду. У першому турі два тижні тому Санду отримала 42,49%, а Стояногло лише 25,9%. Так, до Стояногло перетекли голоси інших проросійських кандидатів, які не потрапили до другого туру. До того ж, у кожній країні другий тур - це той момент, де вже треба визначитися. Але ці вибори були саме про європейську перспективу Республіки Молдова: вступ до ЄС чи повернення назад до орбіти Росії.
Однак навіть розрив у 10% між Санду та Стояногло в другому турі, а також результати конституційного референдуму, продемонстрували, наскільки розділеним і поляризованим є молдовське суспільство, а також який значний вплив на громадян мають російські пропагандистські кампанії та фінансування з Росії. Більше про другий тур президентських виборів у Молдові та чому основна боротьба ще попереду, читайте в статті ТСН.ua.
Другий тур президентських виборів у Молдові мобілізував суспільство. Явка була рекордною - 54,23% - особливо за кордоном. Власне, саме активність діаспори й допомогла Маї Санду перемогти. Бо, наприклад, окуповане Росією Придністровʼя й проросійська автономія Гагаузія проголосували за Стояногло - 79% і 97% відповідно.
Кремль вдавався до різноманітних заходів, щоб перешкодити Санді у досягненні перемоги. Як зазначив її радник з національної безпеки Станіслав Секрієру, виборці систематично підвозилися на дільниці з Придністров'я, аби віддати голос за Стояногло. Наприклад, у селі Варниця, де людей привозили з невизнаної ПрМР, спостерігалися великі черги біля виборчих дільниць. Молдовські медіа навіть публікували фотографії заторів на мосту через Дністер, що сполучає міста Рибниця (Придністров'я) та Резина. Також надходили повідомлення про можливе мінування цього мосту, а також кількох виборчих дільниць за кордоном.
Більше того, цю інформацію розповсюдили самі кремлівські пропагандистські медіа, стверджуючи, що Москва навіть фінансувала чартерні рейси для організованого перевезення власників молдавських паспортів до виборчих дільниць. Одне з таких відео, зафіксоване всередині літака, що летів з Москви до Мінська, було опубліковане проросійським агентством Sputnik, на якому люди демонстрували молдавські паспорти. Звичайно, за квитки ніхто з пасажирів не платив.
Також молдовські ЗМІ повідомляли, що протягом останніх двох днів до другого туру президентських виборів у неділю, 3 листопада, до Молдови прибували автобуси з Росії: спочатку вони летіли літаком до Стамбула, потім автобусами до Болгарії, а звідти вже іншими автобусами до Молдови. За даними поліції Молдови, такі ж самі чартерні рейси були організовані з Росії до Азербайджану та Туреччини, бо в Росії немає такої кількості виборчих дільниць, щоб всі змогли "проголосувати".
Невдовзі після проведення першого туру президентських виборів у Молдові, що збіглося з конституційним референдумом щодо європейської інтеграції країни, ТСН.ua вже інформував про велику мережу підкупу виборців, організовану Кремлем за участю колишнього молдовського олігарха Ілана Шора, який наразі переховується в Москві. На початку жовтня, голова національної поліції Молдови Віорел Чернаутяну повідомив, що лише у вересні проросійському блоку "Победа", пов'язаному з Іланом Шором, з Росії було переказано $15 млн на рахунки "Промсвязьбанку", який обслуговує Міністерство оборони Росії, для проведення кампанії дезінформації, провокацій та атак на державні установи в Молдові.
Багато аналітиків вважають, що справжньою метою Росії, яка створила цю обширну мережу підкупу, маніпуляцій і пропаганди, було зірвати проєвропейський референдум у Молдові. У Грузії Кремлю вже вдалося досягти подібного результату: правляча проросійська партія "Грузинська мрія", яка виграла парламентські вибори 26 жовтня, продовжує заявляти про свою підтримку європейської інтеграції. Проте фактично вона вжила заходів, включаючи прийняття антиєвропейських і антидемократичних законів, які призвели до того, що Брюссель змушений був призупинити процес євроінтеграції Грузії.
Мая Санду неодноразово стверджувала, що Молдова може стати членом ЄС до 2030 року. На початку березня 2022 року, одразу після того, як 26 лютого (на четвертий день повномасштабного російського вторгнення) Україна подала офіційну заявку на вступ до ЄС, аналогічні спрямували Молдова та Грузія. Вже на саміті ЄС у грудні 2023 року, Сакартвело отримав статус кандидата на вступ, у той час як для Києва та Кишинева Брюссель відкрив офіційні переговори про вступ.
Проросійський конкурент Санду, Александр Стояногло, подібно до правлячої партії "Грузинська мрія" олігарха Бідзіни Іванішвілі, вельми обережно підійшов до своєї виборчої кампанії. Він акцентував на тому, що "Молдова повинна розвиватися в гармонії як із Заходом, так і зі Сходом". При цьому він не заперечував необхідності європейської інтеграції Молдови, водночас закликаючи до зустрічі з Путіним для відновлення двосторонніх відносин із Росією. Більш того, як у Грузії, так і в Молдові проросійські політики намагалися налякати виборців, згадуючи про війну в Україні: мовляв, якщо ви не хочете, щоб ситуація повторилася, як у Маріуполі, голосуйте за "правильних" кандидатів, які мають проросійську орієнтацію.
ТСН.ua вже зазначав, що, на відміну від України, Молдова не має прямого кордону з Росією. Українські оборонні сили зірвали плани Путіна щодо захоплення Одеської області та створення коридору до окупованого Придністров'я, що могло б призвести до подальшої окупації Молдови. Однак це не свідчить про те, що в Кремлі відмовилися від цієї ідеї. Наприкінці 2023 року головнокомандувач армії Бельгії Мішель Гофман попереджав, що наступними цілями Москви можуть стати саме Молдова та країни Балтії. Крім того, в окупованому Придністров'ї все ще розташована оперативна група російських військ (ОГРВ) чисельністю близько тисячі осіб, що є спадкоємицею радянської 14-ї армії, а також 500 російських "миротворців". За версією Кремля, вони лише охороняють склад, що містить понад 20 тисяч тонн боєприпасів, розташований у селі Кобасна, лише за два кілометри від кордону з Україною.
"Сьогодні, Молдово, ти здобула перемогу. Разом ми продемонстрували потужність нашої єдності, демократичних принципів та прихильності до гідного майбутнього. Величезна подяка всім вам, дорогі молдавани, як в країні, так і за її межами. Ідіть вперед з гордістю — ви символ свободи, надії та стійкості. Я пишаюся можливістю служити кожному з вас," — зазначила Мая Санду під час свого виступу, підбиваючи підсумки другого туру президентських виборів.
Але це лише початок. Перемога на президентських виборах і збереження посади глави держави на наступні чотири роки — це лише половина справи. Значно важливіше не втратити контроль над парламентом у 2025 році. Росія вже випробувала свою мережу корупційних схем, пропаганди та маніпуляцій. Система працює, і тому для Майї Санду та її команди попереду ще чимало викликів.
Крім того, Санду та її команда зазнали значної критики за своє рішення провести референдум щодо євроінтеграції одночасно з першим туром президентських виборів. Їх звинувачували в монополізації політичного простору євроінтеграторів. Однак, ані Санду, ані її команда не займалися комунікацією з громадянами, не пояснюючи причини економічних проблем, які зараз проявляються у вигляді 30% інфляції, і коли ж реформи можуть почати приносити плоди. Цю ситуацію вдало використала Росія, намагаючись переконати людей, що вступ до ЄС неминуче призведе до економічних труднощів і злиднів.
