Репараційний кредит для України: чи зможе ЄС остаточно впоратися з цим питанням?
Дата ухвалення або відхилення репараційного кредиту для України наближається. Скільки голосів у Європейському Союзі необхідно для отримання цієї фінансової допомоги?
В кінці 2025 року Європейський Союз активно розробляє механізм надання репараційних позик Україні; обговорення тривають, а деякі країни чинять опір цьому рішенню.
Нагадаємо, Європейська комісія запропонувала механізм репараційного кредиту для України обсягом приблизно 140-165 млрд євро, який мав би бути забезпечений замороженими російськими активами в ЄС, замість того, щоб покладати тягар фінансування лише на держави-члени чи платників податків.
Цей механізм не передбачає прямої конфіскації активів РФ; вони лишаються іммобілізованими доти, доки Росія не виплатить репарації, а Україна поверне позику після таких виплат.
При цьому на початку грудня 2025 року країни ЄС узгодили тривале (безстрокове) замороження російських активів, що усуває ризик їх повернення Росії через блокування рішенням однієї країни під час чергового продовження санкцій.
Однак остаточного рішення ще немає: поки механізм саме репараційної позики (умови, юридичне оформлення, гарантії) ще не затверджений. Ця тема має бути вирішена на саміті Європейської ради 18-19 грудня 2025 року, коли лідери країн ЄС обговорюватимуть деталі фінансової підтримки України у 2026-2027 роках і остаточно визначать долю репараційного кредиту.
Європейський парламент планує пришвидшити розгляд цього питання на початку 2026 року, зокрема шляхом впровадження спеціальних термінових процедур.
Які ж фактори спричинили затримку в наданні цих репарацій? Справді, існує проблема, адже кілька країн-учасниць ЄС публічно висловили свою опозицію або висунули вагомі зауваження щодо системи репараційного кредитування.
Основний суперник - це Бельгія, адже на її території зосереджено найбільше заморожених активів з Росії. Уряд цієї країни стурбований юридичними, фінансовими та репутаційними ризиками, включаючи ймовірні судові позови з боку Російської Федерації або інвесторів.
Проте, як зазначив журналіст і публіцист Віталій Портников, питання щодо репараційного кредиту не може бути вирішене лише Бельгією.
Дозвольте мені пояснити. Ці кошти не є власністю Бельгії, а належать депозитарію, розташованому на її території. Після того, як держави Європейського Союзу ухвалили рішення про безстрокове замороження російських кредитів, вступив в дію механізм, згідно з яким для підтримки цього рішення потрібно, щоб дві третини країн-членів віддали свій голос "за". Це означає, що потрібно зібрати підтримку від мінімум 15 з 27 членів, які представляють принаймні 65% населення ЄС. Позицію Бельгії не потрібно долати, адже вона вже висловила свою незгоду. Проте, остаточне рішення прийматиметься на основі кваліфікованої більшості. Тепер Бельгії належить залучити до своєї позиції певну кількість інших країн, - зазначив він в ефірі Еспресо.
Портников також звертає увагу на те, що в списку є сім країн: Бельгія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Болгарія, Мальта і знову Бельгія.
"Щоб репараційний кредит не вступив в силу, необхідно, аби число становило 11. Отже, для блокування не вистачає чотирьох. Це означає, що потрібно, щоб більше 35% населення та 11 країн висловилися проти", - зазначив журналіст.
Він вважає, що наразі неясно, які саме держави можуть долучитися до цих семи. Греція та Румунія знаходяться в "зоні ризику" і, ймовірно, не відмовляться від можливості, тоді як статус Кіпру залишається під сумнівом.
"Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Швеція, Данія та Нідерланди однозначно виступають за репараційний кредит. Щодо Австрії та Словенії - існують сумніви. Хорватія підтримує цю ініціативу, а от Люксембург також залишається під питанням. Ірландія та Португалія, скоріш за все, не підтримають. Таким чином, ми маємо чотири країни, які можуть приєднатися до противників кредиту. Але навіть у такій ситуації ймовірність досягнення 35% залишається низькою. Це, до речі, є завданням для дипломатії. Якщо ми говоримо про наявність слабких ланок, то країни на кшталт Австрії, Кіпру, Словенії та Люксембургу потребують активної роботи з ними", - підсумував Портников.
Критичні висловлювання з приводу цього питання звучали від деяких європейських політиків, які викликали неоднозначні реакції, зокрема прем'єра Угорщини Віктора Орбана. Він також є відомим прихильником президента США Дональда Трампа та російського лідера Володимира Путіна. Додатково, ряд країн виявили нерішучість щодо надання національних гарантій або підтримки механізму з іншими правовими умовами.
"По всій Європі є застереження, і я добре можу зрозуміти ці застереження. Але ... якщо ми не будемо діяти зараз і не приймемо рішення, яке ми могли б прийняти, щоб зупинити це просування російської армії, коли ми це зробимо?"- висловився з цього приводу канцлер ФРН Фрідріх Мерц.
В той же час, Кая Каллас, яка обіймає посаду верховного представника Європейського Союзу з питань зовнішньої політики та безпеки, впевнена, що агресор, зокрема Росія, має нести відповідальність за шкоду, завдану Україні.
"Щодо репараційної позики, то сьогодні у нас було коротке обговорення, оскільки лідери обговорюватимуть це у четвер (під час засідання Європейської ради - ред.), тож проводиться підготовча робота, щоб знайти рішення", - сказала вона у понеділок, 15 грудня у Брюсселі на пресконференції.
Каллас переконана, що позитивний вирок може стати важливим етапом у цій війні, оскільки він демонструє Росії та надсилає чіткий сигнал про те, що вони (росіяни) повинні реально відповідати за ті збитки, які завдали Україні.
Разом із цим Високий представник констатувала, що це питання вирішується "дуже важко".
Безумовно, сьогодні ми також вислухали занепокоєння з боку Бельгії. Вважаю, що всі учасники переговорів усвідомлюють ці переживання та готові поділитися цим тягарем. На мою думку, якщо ми вирішимо продовжити з програмою репараційних позик, це дозволить зняти тягар з Бельгії, і ризики будуть розподілені між усіма державами-членами. Таким чином, це стане загальноєвропейською ініціативою, за яку відповідальність нестиме не лише Бельгія, а вся Європа, - наголосила вона.
При цьому Каллас все ж сподівається, що європейські лідери достягнуть результатів на засіданні Євроради у четвер, 18 грудня.
"Проте тепер я усвідомлюю, як це важко, тож не планую давати ніяких оцінок, зазначаючи, що процес все ще триває," - зазначила вона.
Отже, на даний момент Європейський Союз застосовував статтю 122 Договору про функціонування ЄС (TFEU) як правову основу для безстрокового замороження активів Росії. Це дозволяє приймати рішення за допомогою кваліфікованої більшості (QMV), що вимагає підтримки 15 з 27 держав-членів ЄС та не менше 65% населення Євросоюзу в цілому. Це відповідає стандартним вимогам для QMV відповідно до норм Ради ЄС.
Якщо механізм репараційної позики буде заснований саме на цій статті, він може бути реалізований без необхідності отримання одностайної підтримки всіх учасників, як зазначає Портников. Проте певні аспекти, такі як коригування бюджету або введення нових бюджетних гарантій, можуть вимагати одностайності, що ускладнить процес ухвалення.
На даний момент деякі держави обмежують або ставлять під сумнів основну запропоновану модель, а правові аспекти та гарантії залишаються в центрі обговорень перед голосуванням.
Якщо ж репараційний кредит у запропонованому вигляді не отримає достатньої підтримки, можливі наступні сценарії, кажуть фахівці.
По-перше, ЄС може шукати альтернативні механізми підтримки України, наприклад, через інші європейські фінансові інструменти, єврооблігації чи макрофінансову допомогу.
Деякі країни також можуть створити "коаліцію охочих" для надання допомоги Україні через міжурядові угоди поза рамками загального рішення ЄС.
У той же час, Україна може опинитися в ситуації дефіциту фінансів у 2026-27 роках, що здатне позначитися на її можливостях забезпечення фінансування бюджетних витрат та оборонних потреб без додаткових джерел підтримки.
Отже, нам залишилося зовсім небагато часу до остаточного вирішення цього питання – всього кілька годин.
