Російсько-українська гречана війна: взаємозв'язок між цінами на гречку, врожайністю та ядерними ризиками.
Гречка є ключовим продуктом не лише для українців, а й для багатьох інших. Якщо американці використовують "індекс піци" для моніторингу дій Пентагону, то в контексті СРСР та РФ існує поняття "гречаного індексу". Коли Кремль готується до можливого ядерного конфлікту, він завжди робить запаси гречки. Це можна спостерігати і в наш час.
Гречка вже давно вийшла за межі звичайного продукту харчування для українців — вона стала невід'ємною частиною національного фольклору і символом багатьох явищ. Особливо активно згадують гречку та "гречкосіїв" під час виборчих кампаній. У міжвиборчий період звичайних громадян найбільше турбує ціна на гречку, яка характеризується високою нестабільністю та час від часу демонструє значні коливання.
Ось і зараз, на тлі інформації про нібито неврожай гречки у РФ, від якого залежать ціни на світовому ринку, ця крупа почала дорожчати і в Україні. Втім, опитані експерти кажуть, що Україна у цьому плані самодостатня і ціни в нас зростають з інших причин, не пов'язаних з російськими проблемами.
Натомість, активне накопичення гречки росіянами на фоні слабшого, ніж зазвичай, врожаю викликає інтерес. Кремль традиційно завантажує свої резерви саме цією культурою, готуючись до можливих ядерних конфліктів ще з радянських часів, адже гречка є однією з найменш чутливих до радіаційного забруднення. Принаймні, такі думки висловлюють експерти в УНІАН.
У жовтневому звіті УкрАгроКонсалт, посилаючись на інформацію аналітичного центру "Прозерно", було зазначено, що в Росії очікується криза з гречкою, яка нагадує події 2014 року. Основною причиною цього є труднощі з врожаєм у Алтайському краї, що є провідним регіоном постачання гречки в країні, відомій своїми безмежними болотами та нетверезими ведмедями.
Зокрема, повідомляється, що російські фермери зменшили посівні площі на гречку на 32%, що є наслідком низьких закупівельних цін у попередні сезони. А цього року ще й опади у Алтайському краї заважають збиранню врожаю. Через це валовий збір гречки впаде з минулорічних 1,2 мільйона тонн до 880-900 тисячі тонн, що є для РФ "найнижчим валовим збором гречки з початку XXI століття".
Для того щоб з'ясувати, чи матиме це наслідки для українців і чи є ми конкурентами росіян на світовій арені, УНІАН звернувся за коментарем до експертів. Сергій Громовий, виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки, зазначає, що, по-перше, інформація про неврожай у Росії "суперечить сама собі", оскільки збору ще не відбулося, а по-друге, це навряд чи вплине на українських споживачів.
"Вона суперечить власним заявам: спочатку оголосили 'вирок' про неврожай, а водночас повідомляють, що на Алтаї ще не зібрали гречку. Щодо цифр, то врожай у 800 тисяч тонн не є найменшим за XXI століття. Хоча не можу назвати точну цифру з пам'яті, у 2010 році Росія виростила близько 550 тисяч тонн", - підкреслює спеціаліст з гречки.
Наступним він роз'яснює, якою є загальна картина на ринку гречки.
"Зараз рано давати заключення щодо врожайності гречки у РФ, бо збирання її там тільки у розпалі. Оскільки половина ареалу її вирощування це Алтайський край, то по врожаю стануть відомі дані не раніше листопада. А то і у грудні, бо в нас є затримка з отриманням інформації з РФ, - каже він, додаючи, що навряд чи там буде якась суттєва криза. - Обсяги посівів гречки у РФ надзвичайно великі. У останні роки вона засіває по 1-1,5 мільйона гектарів. Якась посуха або заморозки в окремих регіонах на загальні обсяги врожаю не дуже впливають".
Однак експерт підкреслює, що Росія в даний момент фактично контролює ринок гречки, оскільки, незважаючи на участь інших держав у глобальній торгівлі, російська продукція залишається провідною.
"Загальний обсяг світового ринку гречки складає приблизно 500-600 тисяч тонн на рік. Російська Федерація щорічно експортує від 300 до 350 тисяч тонн. Лише 24 країни займаються вирощуванням гречки, проте всі інші разом, без участі РФ, виробляють близько 250 тисяч тонн. Кожна країна вносить свій внесок у ринок, продаючи від 5 до 15 тисяч тонн, що становить лише 1-2% від загальної пропозиції. Таким чином, в сумі інші країни експортують близько 200 тисяч тонн. Отже, більша частина ринку контролюється російською гречкою," - підсумовує свої висновки пан Громовий.
Експерт характеризує українську долю на світовому ринку гречки як "недостатню".
Зараз Україна постачає приблизно 5 тисяч тонн гречки. До 2016 року основними країнами-експортерами були Росія, Китай і Україна. Перші дві держави вирощували понад мільйон тонн, тоді як Україна виробляла близько 300 тисяч тонн у 2014-2015 роках. Завдяки агресивній демпінговій політиці Росії, спочатку Україна була виштовхнута з ринку, а згодом під удар потрапив і Китай. Протягом останніх трьох років Китай змінився з нетто-експортера гречки на країну, що залежить від імпорту з Росії. Тепер Росія контролює світовий ринок гречки, ставши єдиним монополістом, - зазначає експерт.
За його словами, російська гречка "вбила" наших фермерів своїми надзвичайно низькими цінами: гречка з Росії в Україні була дешевшою, ніж вітчизняна продукція. Це стало можливим завдяки державній підтримці для їхніх виробників, на відміну від наших фермерів, які не отримують такої допомоги. Щодо російської експансії на ринку гречки, експерт зазначає, що часто під виглядом "казахстанської" до нас надходить саме російська гречана крупа.
"Так, це дійсно так. Ми займаємося як імпортом, так і експортом гречки, проте обсяги невеликі. Наші ринки були втрачені в попередні роки через агресивні дії РФ. Особливо це відчулося в період з 2016 по 2022 рік," - підсумовує він свою думку.
Світлана Литвин, очільниця аналітичного відділу Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), наводить альтернативні дані, проте в цілому погоджується з наведеними висновками.
Гречка є досить унікальним продуктом, на який покладаються країни, що раніше входили до складу Радянського Союзу, а також деякі нації Азії та Америки. Через це глобальний попит на гречку лишається невисоким. Щорічні обсяги міжнародної торгівлі гречкою коливаються в межах 200-300 тисяч тонн, при цьому Росія є провідним експортером, забезпечуючи близько 60-70% всього обсягу. Навіть у випадку неврожаю гречки в Росії, ситуація для українських виробників не зміниться кардинально, оскільки цього року немає достатніх запасів для активного експорту цієї продукції, - зазначає пані Литвин.
Проте вона погоджується, що внутрішні ціни на гречку в Україні підвищуються, хоча це не пов'язано з можливими неврожаями в Росії.
Світлана Литвин зазначає, що з кожним роком обсяги врожаю гречки в Україні зменшуються.
Згідно з попередніми прогнозами, у 2025 році очікується, що буде зібрано приблизно 96 тисяч тонн гречки, що становитиме 85% від валового збору попереднього року. Зниження обсягів збору відбулося як через скорочення посівних площ, так і через падіння врожайності, зазначає експерт. Незважаючи на значне зменшення, цей обсяг цілком задовольнить внутрішні потреби в продукті. До початку війни загальний рівень споживання складав близько 120 тисяч тонн. Нажаль, у наш час спостерігається зменшення населення через вимушену еміграцію та окупацію частини територій, що також впливає на загальні обсяги споживання.
Внутрішні ціни на гречку, безумовно, піднімуться. Проте, експерт вважає це позитивним явищем, оскільки однією з причин скорочення площ, відведених під цю культуру, є саме низька вартість гречки як в Україні, так і в Росії.
"Вже зараз можна фіксувати зростання ціни на гречку, і вона знаходиться на рівні 40 гривень за кілограм. Можливе ще незначне зростання в розмірі 7-10%. Однак таке зростання буде мати і позитивний ефект, бо аграрії, отримуючи справедливу ціну, наступного року збережуть або збільшать посівні площі під культурою, - вважає представниця УКАБ. - Це, своєю чергою, забезпечить достатню пропозицію на ринку та комфортну ціну для споживачів наступного року. В протилежному випадку - скорочення посівних площ, зменшення пропозиції та зростання цін. Такі "гойдалки" вже не раз спостерігалися на українському ринку гречки".
Дійсно, "гойдалки" з гречкою траплялися в нас не раз. Останній раз це сталося в 2022 році під час повномасштабного вторгнення російських військ. Найгостріше питання з гречкою виникло за часів прем'єрства Юлії Тимошенко. Тоді, щоб заповнити нестачу власного продукту, активно імпортували гречку з Казахстану.
"Вибачте за гречку. Сьогодні це майже чорна ікра", - написала вона у далекому квітні 2010 року на сторінці у Twitter'і.
Сергій Громовий, представник Міжнародної асоціації гречки, повідомляє про альтернативні дані щодо виробництва цієї крупи в Україні.
"У нас ще залишилася гречка. Після завершення збору врожаю, обсяги якого вражаючі, нам вистачить на потреби населення, яке налічує 25 мільйонів людей. В умовах споживчих норм, до яких адаптувалися наші громадяни, запаси цілком адекватні. Підрахунок врожаю простий: один гектар дає приблизно тонну гречки. Цьогоріч засіяно понад 70 тисяч гектарів, що відповідає близько 70 тисячам тонн продукції. Хоча реальна врожайність становить близько 13 центнерів з гектара, що дорівнює 1,3 тонни. При споживанні 3 кілограмів на людину, при загальному населення 25 мільйонів, виходимо на цифру 75 тисяч тонн", - аналізує експерт ситуацію з гречкою в Україні.
Окрім цього, пан Громовий стверджує, що без державної підтримки галузь переживає занепад, незважаючи на те, що ця культура є "надзвичайно прибутковою" сама по собі.
Гречка для фермерів є своєрідною "страховою культурою", адже вона демонструє високу рентабельність. Це одна з найвигідніших у виробництві культур, хоча її прибутковість на гектар досить низька. Врожайність гречки становить приблизно тонну на гектар, а її ринкова вартість наразі близько 15 тисяч гривень, - зазначає експерт. - Це забезпечує рентабельність на рівні 200% або навіть більше. Проте, прибуток з кукурудзи чи ріпаку може бути в 3-4 рази більшим на гектар. Саме тому гречка залишається лише як страхова культура і не отримує розвитку. Малі фермери та одноосібники, які переважно займаються її вирощуванням, не мають можливостей для розширення посівів. Виникає потреба у державній стратегії для підтримки та розвитку виробництва гречки.
За його словами, у 2000-х роках українці вирощували щорічно близько 300 тисяч гектарів гречки, потім цей показник знизився до 200 тисяч, далі — до 100 тисяч, а нині площа посівів зменшилась до 70 тисяч гектарів.
"Наші фермери, відчуваючи відсутність державної підтримки по цьому напрямку, постійно зменшують посіви. Тим паче, що третину гречаного клину займають одноосібники. А хто це такі?, - питається фахівець з гречки. - Це просто на городах селяни сіють гречку. Є в нас бабця, у неї гектар городу - половина це гречка, третина це жито, а ще третина це картопля чи ще там щось. І міняє вона ці пропорції щороку. Ще третина - маленькі фермери, в яких 50-200 гектарів землі, а остання третина - середні господарства. Аграрні ж холдинги геть відмовились від посівів гречки".
Сергій Громовий наполягає, що такий складний стан справ у гречаній галузі - наслідок російської експансії. За його словами, між РФ та Україною була справжня "гречана війна".
"Росія активно вторгалася на наш ринок. Насправді, війна РФ проти України стартувала з захоплення нашого ринку гречки. Два десятиліття тому ми експортували близько 200 тисяч тонн гречки щорічно, контролюючи європейські та американські ринки, включаючи канадський. Проте РФ встигла зайняти ці ринки, витіснивши нас, а згодом почала наступати на наш внутрішній ринок", - згадує він.
Ці питання могли б бути врегульовані завдяки своєчасній програмі державної підтримки в Україні, але вона досі відсутня. Особливо враховуючи, що, на його думку, Кремль не випадково сприяє монополізації світового ринку гречки.
Державна стратегія необхідна також з тієї причини, що Росія щорічно вирощує мільйон або навіть півтора мільйона гектарів гречки. Хоча валовий збір сягає 1,5 мільйона тонн, на експорт відправляється лише близько 350 тисяч тонн. Але куди зникають ще 300-400 тисяч тонн врожаю? Це залишається загадкою. Жодна інша країна не може поглинути таку кількість гречки, - вказує експерт. Він також нагадує, що в 1970-х роках, під час Холодної війни, СРСР проводив секретні дослідження, щоб знайти харчові продукти, які могли б вирощуватись і споживатись в умовах радіонуклідного забруднення. В результаті наукових досліджень з'ясувалося, що гречка є практично єдиною культурою, яка швидко відновлюється після мутацій, не накопичує радіонукліди і підходить для споживання. Саме тому в СРСР були створені стратегічні запаси гречки.
На його переконання, українська галузь гречаних культур виникла в УРСР "в рамках цієї програми". Було виділено фінансування, створено Інститут круп'яних культур у Кам'янець-Подільському, а також засновано інші наукові установи та дослідницькі станції.
"Все це проводилося під контролем КДБ, а результати дослідів залишилися росіянам. Виходячи з цього, РФ, готуючись до можливої ядерної війни, проводить стратегічне накопичення гречки на своїй території, - каже пан Громовий. - В мене ця інформація про закриті дослідження - від людей, які безпосередньо приймали в них участь у радянські часи. Це не я щось сам придумав".
Схоже, що в американців існує "піца-індекс" для оцінки дій Пентагону, а для Росії ми могли б запровадити "гречаний індекс".
"Ситуація на ринку виглядає не так критично, як стверджують чутки про можливий його крах через неврожаї в Росії. Насправді, росіяни вже мають у своїх резервуарах двохрічний запас гречки. Проте, галузь гречки не така проста, як здається. Адже за останні шість років росіяни активно знищували нашу продукцію та намагалися захопити ринок. Їх накопичення запасів гречки не є випадковістю. Якщо Росія готується до потенційних змін, то і нам слід бути готовими до цього, - підкреслює голова Міжнародної асоціації гречки."
Відкритих даних щодо обсягів запасів гречки у Федрезерві РФ немає. Проте на сайті цієї організації дійсно є інформація, що там проводяться експерименти з гречкою, які продовжуються з радянських часів. Зокрема, щодо зберігання різних продуктів (й гречки у тому числі) у зоні вічної мерзлоти на півострові Таймир в якості "державного резерву" на випадок... чогось. Навіщо зберігати - не кажуть, і ядерні загрози не згадуються, але подають це як привід для освоєння Арктики. Втім, останнє таке повідомлення стосується 2010 року - саме тоді у РФ почали активно підтримувати гречану галузь, до речі.
Інформації щодо гречки безпосередньо у російських джерелах небагато. Офіційно чиновники повторюють, що ніякого дефіциту не може бути, адже, станом на кінець серпня 2025 року, перехідні запаси гречки сягали 210 тисяч тонн, за даними російського Інтерфаксу. При цьому це ж видання писало у вересні, що внутрішні ціни на гречку у РФ зросли на 10%, на тлі активного її експорту - зокрема до Китаю (російський експорт гречки до КНР зріс на 22% за 8 місяців 2025 року).
Підтвердити або спростувати інформацію про запаси, накопичені росіянами, досить складно. Проте очевидно, що обсяги виробництва значно перевищують споживання в країні. Це підтверджується подіями 2014-2015 років, коли для боротьби з тимчасовим дефіцитом гречку активно виводили на ринок, що викликало паніку серед населення. Однак, незважаючи на такі заходи, росіяни можуть знову зіткнутися з панічними настроями та підвищенням цін через навіть незначне, але все ж зменшення врожаю цього року.
Так чи інакше, фіксуємо, що ціни на гречку зростатимуть - і в Україні, у і РФ. І причини цього будуть схожі - погана погода та зниження посівних площ через низьку прибутковість культури. Проте без гречки ми точно не залишимося, як і росіяни. Питання лише у тому, наскільки ціни зростуть.
Інші ж питання - як опиратися російській гречаній експансії та навіщо їм взагалі ця експансія (з суто комерційних цілей або дійсно формують резерв на випадок ядерної зими) - поки залишаються відкритими.
