"Зрозумів, що я -- особливий двохсотий": військовий поділився своїм досвідом служби в СЗЧ.

Чоловік не міг виконувати бойові задачі через стан здоров'я - після травми він став майже глухим.

Ситуація з самовільним залишенням частини (СЗЧ) у Збройних силах України досягла вкрай тривожних масштабів. Найчастіше дезертирство викликане конфліктами між бійцями та їхніми командирами. Про свій власний досвід у цій справі в інтерв'ю для "Суспільного" поділився військовослужбовець на ім'я Сергій, який брав участь в оборонних діях в Авдіївці.

На думку чоловіка, регулярні контузії стали звичайним явищем на фронті, що негативно впливає на здоров'я. Проте під час одного з боїв він отримав черепно-мозкову травму та пошкодження барабанних перетинок внаслідок вибуху снаряда поруч. Коли він повернувся в тил, Сергій пройшов лікування в шпиталі в Дніпрі.

"Зробили аудіограму, більш глибокі аналізи. Спочатку ВЛК мене визнала придатним, однак один із лікарів на цьому висновку написав, що я обмежений саме по ЛОР-частині, але загальне рішення комісії було: придатний. Я це рішення протягом двох тижнів оскаржив, пройшов повторно, і був визнаний обмежено-придатним. МСЕК мені дала 25% втрати працездатності", - розповів він.

Сергія перевели до резерву батальйону, а пізніше, в середині червня 2024 року, він потрапив до зовсім іншої бойової одиниці.

"Завдяки Запорізькому напрямку я отримав можливість виконувати своє бойове завдання. Поганий слух не став на заваді: я добре усвідомлював технічні аспекти, виїжджав у поле і виконував свою роботу, яку, скажімо, ніхто мені не пояснював. Отже, слух не відігравав особливої ролі. Таким чином, я провів три місяці у бойових умовах," - ділиться він спогадами.

Проте згодом Сергія знову перевели до піхоти та направили на Донеччину. Під час додаткових навчань на полігоні він зрозумів, що не сприймає вказівки офіцерів: йому потрібно було, щоб хтось із товаришів повторював команди безпосередньо для нього.

"А треба враховувати, що це не бойові умови. Немає ні дронів згори, ні звуків, прильотів -- нічого. Я не впевнений, що хтось на бойових, на натуральних бойових постійно буде поруч зі мною, повторювати команди, чи повторювати, що у рації кажуть, яка обстановка, чи нам штурмувати, чи нас штурмують. Тобто, у мене залишалися тільки очі. Я розумів, що шанс бути "двохсотим" дорівнює 90-95%, а враховуючи мій стан, то я розумів, що я -- конкретний двохсотий", - розповідає він.

За висловлюванням Сергія, він просто підійшов до командира, "повернув зброю і вирушив", самостійно покинувши місце дислокації частини.

Завдяки недавнім змінам у законодавстві, чоловік отримав можливість повернутися до армії на нову позицію, де зможе внести свій вклад.

"Я щойно прибув до нової частини і наразі, принаймні поки що, знову виконую свої обов'язки у знайомій, хоч і новій, частині зв'язку. Неясно, чи завтра не надійде новий наказ про переведення в інше місце. Але на сьогоднішній день ситуація така," - поділився він.

Як повідомлялося в УНІАН, на Прикарпатті одного військового двічі визнали culpable за самовільне залишення військової частини. Він був засуджений до двох п'ятирічних термінів ув'язнення, однак відбуватиме лише один з них, враховуючи загальну суму покарань.

Ми також цитували думку офіцера Збройних Сил України Вадима Васильчука, який підкреслює важливість детального розслідування кожного випадку самовільного залишення військової частини, щоб точно встановити причини дезертирства.