У Кремлі почали активно діяти, намагаючись знайти союзників у Центральній Азії.
На три дні Путін поїхав до Таджикистану. А його соратник, заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв, іще далі - Північної Кореї.
У Душанбе підписували угоду про союзництво і поглиблене стратегічне партнерство між РФ і Таджикистаном. У спільній заяві Путін і таджицький президент Емомалі Рахмон пообіцяли "активізувати взаємодію у військовій сфері, у тому числі, з використанням потенціалу 201-ї російської військової бази".
Ця військова база залишатиметься на території Таджикистану до 2042 року. Вона була заснована в 2004 році на основі мотострілецької Гатчинської дивізії. Підпорядковується вона командуванню Центрального військового округу Російської Федерації, що є найбільшою військово-адміністративною одиницею армії країни-агресора. Сили ЦВО розташовані в місцях, які важко досяжні для натівського озброєння, зокрема в Сибіру, Поволжі та на Уралі.
У Душанбе планувалося затримання Путіна за ордером Міжнародного кримінального суду, про що заявила міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch, звернувшись до президента Рахмона. Натомість резиденцію Путіна оздобили фруктами.
Та російський гість почувався незатишно. Перед зустріччю із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим дзвонив йому, аж після нього говорив із президентами Казахстану, Киргизстану, Туркменістану й Узбекистану.
Тим часом Дмитро Медведєв у КНДР взяв участь в урочистостях з нагоди 80-річчя заснування правлячої у Північній Кореї Трудової партії (ТП).
"Друзі-країни знову об'єднуються, як і раніше, тоді як супротивники відчувають напругу," - зазначив Медведєв у російському додатку Мах.
Експерти Корейського дослідницького центру вважають, що Російська Федерація використовує поїздку Медведєва як спосіб показати, що має союзника для реагування на загрози з боку Західних країн.
Це стало можливим завдяки військовому параду, організованому диктатором Кімом Чен Ином. Однак китайські ЗМІ повідомляють про охолодження відносин між двома державами. Щоб поліпшити атмосферу, Медведєв привіз до Пхеньяна губернатора Курської області Олександра Хінштейна та популярного співака Shamana, який користується прихильністю Кремля.
Проте китайці в певному сенсі схожі на Кіму: Москва знаходиться далеко, а Пекін – зовсім поруч. Разом з Медведєвим у Пхеньяні перебував також голова Держради Китаю (прем'єр) Лі Цян.
Китай та КНДР є "соціалістичними сусідами, котрі пов'язані спільними горами, ріками і глибокою традиційною дружбою", заявив він.
КНДР офіційно залишається єдиним військовим союзником Китаю, зазначив історик Шень Чжіхуа. Він підкреслив, що після відновлення стосунків між Пекіном і Сеулом (Південною Кореєю) угода між Китаєм і КНДР, що була оновлена у 2021 році, втратила свою значущість і стала, по суті, "лише шматком паперу", на його думку.
Якщо Путін зможе отримати підтримку від країн Центральної Азії, це призведе до зменшення впливу Пекіна на Росію.
Терміновий візит міністра закордонних справ Ван І до Італії, що є нетиповим для китайських дипломатичних практик, свідчить про занепокоєння Сі Цзіньпіна.
На спільній пресконференції із італійським колегою Антоніо Таяні Ван І закликав спиратися на "мудрість багатих древніх цивілізацій", щоб запропонувати світу "практичні шляхи реагування на сьогоднішні виклики". За лаштунками, вірогідно, Ван І спробує з'ясувати настрої Трампа через італійську прем'єрку Джорджію Мелоні.
Для Путіна досягненням буде навіть нейтралітет Алієва, а від Кіма він очікує поставок зброї. Не виключено, що загравання лідера КНДР з новим керівництвом південної сусідки та з Заходом викликають у Кремлі тривогу. Медведєв матиме нагоду також перевірити надійність В'єтнаму, Лаосу та Китаю, чиї лідери та представники прибули до Пхеньяна.
Для продовження військових дій проти України Путін сподівається на підтримку країн Середньої Азії, щоб уникати санкцій. Президент Таджикистану залежить від російського лідера, тоді як керівники інших країн мають більше незалежності, зазначив політолог Руслан Айсін. Азербайджан імплементує нафтові поставки з Казахстану, виступаючи при цьому прикладом для інших пострадянських держав, які прагнуть зменшити російський вплив. Алієв рік тому різко відреагував на авіакатастрофу AZAL, оскільки на борту перебував "борт №1". Виступи Путіна в Душанбе щодо AZAL свідчать про його небажання йти на компроміси, окрім фінансових відшкодувань. Перекладаючи відповідальність на "українські безпілотники", він фактично закликав Алієва до спільної помсти Україні.
