Атака на "Охматдит" у Києві: рік після трагедії – як функціонує найбільша дитяча лікарня України.

Національна дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит" -- найбільша дитяча лікарня в Україні. Тут лікуються діти від перших днів життя аж до повноліття, вони -- з усіх куточків країни, пацієнти з найскладнішими та найбільш рідкісними діагнозами.

8 липня 2024 року медичний заклад став однією з цілей армії РФ. Того дня на Київ було випущено понад 40 ракет різних типів. Одна з них -- крилата ракета Х-101 -- влучила у токсикологічний корпус "Охматдиту", пошкодила ще чотири будівлі медичного закладу і забрала життя двох людей. 32 людини отримали поранення, а понад півтисячі дітей були евакуйовані.

Попри масштабні руйнування, уже в перші тижні після удару в лікарні продовжили рятувати дитячі життя. Більшість відділень з пошкоджених корпусів майже одразу перевели до сучасного корпусу медзакладу, який хоч і зазнав значних ушкоджень, та ні на мить не припиняв роботи.

Протягом року після обстрілу в "Охматдиті" було надано медичну допомогу майже 200 тисячам пацієнтів, як на амбулаторному, так і на стаціонарному рівнях. Лікарі провели більше 10 тисяч хірургічних втручань, з яких третина складалися з надскладних, рідкісних та унікальних операцій. За цей період у закладі також відкрили нові спеціалізації та відділення.

Незважаючи на те, що "Охматдит" вже рік страждає від наслідків війни, цей медичний заклад продовжує надавати допомогу пацієнтам, які постраждали внаслідок агресії російської армії в різних регіонах України. Впродовж великої війни тут було лікування 145 поранених, серед яких 75 дітей і 70 дорослих. Наймолодшому пацієнтові, який отримав травми, було всього один місяць, тоді як найстаршому — 83 роки.

Вікторія Дідовець – медсестра, що займається інтенсивною та еферентною терапією хронічних інтоксикацій у стаціонарі денного перебування. Вона вже понад десять років працює в "Охматдиті". Хоча її метою було захистити дітей, сама вона стала жертвою ракетного обстрілу.

Під час оголошення повітряної тривоги 8 липня 2024 року, разом із колегами та пацієнтами, вона спустилася до укриття. Щоб упевнитися, що всі без винятку залишили будівлю, медична сестра вирішила вийти зі сховища та направитися в відділення. На шляху її вразив вибух — найбільша дитяча лікарня країни стала ціллю для російських військових.

Жінка опритомніла вже у реанімації — підключена до апарату для штучної вентиляції легень, з численними травмами та ушкодженнями. В лікарні Вікторія Дідовець провела понад півроку: спочатку вона пересувалася на інвалідному візку, а згодом почала робити перші самостійні кроки. І вже в квітні 2025 року, хоч і з однією милицею, Вікторія знову повернулася до роботи в "Охматдит".

Вона прийняла команду ТСН у своїй оселі. Минув рік після ракетного обстрілу, і тепер вона пересувається з допомогою палички, що є наслідком її наполегливої праці та боротьби протягом всього цього часу.

"У мене виникали сумніви, що я не зможу пересуватися," -- розповідає жінка.

Коли спрацювала повітряна тривога, Вікторія пригадує, що спустилася в укриття. Всередині було чимало дітей і медичних працівників. Вже стало очевидно, що тривога пов'язана з бойовими діями, тож медсестра вирішила повернутися нагору — можливо, ще знадобиться її допомога.

"Я розмірковувала, можливо, зможу чимось зарадити, або нехай швидше спускаються, якщо буде потреба, готова ще й підтримати. Думала, що швидко пробіжу і повідомлю їх, але не встигла дійти," — ділиться Вікторія.

Ракета влучила в будівлю токсикологічного відділення саме тоді, коли Вікторія знаходилася на сходах.

"Мене вдарила вибухова хвиля, і щось впало на мене зверху. Внаслідок цього я отримала перелом тазу — це не просто пошкодження однієї кістки. Стегнова кістка зазнала осколкових ушкоджень, частина кістки знищена, а гомілкова кістка також постраждала. Додатково в мене розірвані печінка та селезінка, а також травми вуха і шиї," — ділиться своїм досвідом постраждала.

Її таз, ноги -- буквально збирали по шматках. Скріплювали пластинами. Зшивали рани на обличчі та голові. Через два місяці після атаки в палату дозволили вперше прийти її маленькій доньці, щоб побачити маму.

"Вона увійшла до палати таким чином, що це важко описати. Коли вона побачила мене на ліжку, її вразила несподіванка, і вона на мить втратила словесність. Я теж на секунду відчув те ж саме," - ділиться спогадами жінка.

Вона пройшла через більше ніж 20 хірургічних втручань. Перші спроби піднятися, перші кроки з опорою, а згодом і на милицях – все це супроводжувалося неймовірним болем. Вона багато часу приділила роботі з психологом, щоб змиритися з кожним новим, складним етапом, після того як їй вдалося вижити в епіцентрі вибуху.

"Біль досі відчувається, він не зник назавжди. Чим швидше ти зможеш прийняти те, що сталося, і прийняти це таким, яким воно є, тим легше буде. Якщо ти не усвідомиш і не приймеш свої переживання, то нормально жити не зможеш," — ділиться Вікторія.

Зараз жінка співпрацює з косметологами, намагаючись позбутися шрамів на обличчі. Вона все ще проходить реабілітацію, але вже у травні повернулася до роботи в "Охматдит". Щоб вийти з дому, їй потрібно надіти ортез для підтримки стопи, оскільки вона все ще не може повноцінно працювати. Вікторія надягає спеціальний пристрій і вирушає на роботу, проходячи повз зруйноване відділення. Лише шматочок рожевої стіни залишився від її кабінету на другому поверсі.

"Хотілося б, щоб будівельний майданчик прибрали, щоб не так кидалося в очі. Це важко, це просто жахливо. Я намагаюся не зосереджуватися на цьому", — ділиться Вікторія.

Вона впевнена, що повернення до роботи — це найвірніше рішення.

"Є відчуття потрібності, коли ти на роботі. Звісно, це те, заради чого захотілося повернутися на роботу. Я люблю Київ, свою роботу, тут моє життя. Мене питають, як я це пережила? А це завдяки оточенню, колегам, друзям, а вони всі тут", -- каже жінка.

Ольга Бабічева -- нефрологиня та анестезіологиня -- каже, що теж вижила завдяки колегам. Як і Вікторія, Ольга була в епіцентрі вибуху. На першому поверсі розташовувався діалізний центр. Зняти дітей з апаратів штучної нирки та швидко перевести до укриття неможливо. Треба час, щоб кров повернулася у русло з апаратів. Саме цим і займалися пані Ольга, її медсестра Наталя та нефрологиня Світлана Лук'янчук, як прогримів вибух. Ольга Бабічева знепритомніла. Завдяки медсестрі, яка її швидко знайшла і витягнула з під завалів, Ольга й вижила, бо крововтрата величезна. Коли прокинулася в реанімації, її цікавило лише одне питання.

"Першим моїм питанням було: чи всі ми ще живі? На жаль, виявилося, що не всі," – поділилася вона з ТСН.

Тридцятирічна нефрологиня Світлана Лук'янчук, яка також сприяла швидкому від'єднанню дітей від апаратів, трагічно загинула. Всі діти залишилися живими. Світлана була ученицею Ольги Бабічевої. Вона виросла без батьків, але завжди мріяла стати висококваліфікованим лікарем-нефрологом і цілеспрямовано йшла до своєї мети.

"30 років. Дівчинка, яка ще могла жити і була б класним лікарем. Тягнула нашу медицину туди, куди треба", -- згадує лікарка.

Ольга отримала перелом черепа та скроневої кістки. Через ушкодження мозку вона не могла ні ходити, ні говорити, ні бачити.

Кожну ніч, поки вона була в реанімації, хтось з колег її відділення чергував поруч. А друзі-лікарі, з якими вона працювала багато років, залучили всі можливості медицини, щоб пані Ольга повернулася до свідомості.

Процес її реабілітації тривав дев'ять місяців. Вона не могла ходити протягом шести місяців, але з часом почала покращувати координацію, а також відновлювала мову, пам'ять і зір. Лише ті, хто були поруч, можуть усвідомити, скільки зусиль було вкладено в цей шлях.

Пані Ольга вже повернулася до роботи. Фахівців, здатних підбирати індивідуальні програми діалізу та готувати дітей до трансплантації нирок, дуже мало. Хоча її стаціонарне відділення в "Охматдиті" не було відновлено, вдалося організувати амбулаторний діаліз у поліклініці дитячої лікарні. Ольга зізнається, що після всіх пережитих труднощів вона переосмислила своє ставлення до пацієнтів.

"Тепер я дивлюсь на своїх пацієнтів зовсім інакше. Уявляю себе на їхньому місці і роблю все від мене залежне, щоб полегшити їм життя", — ділиться вона.

Вона мріє про відбудову "Охматдиту" і про те, що в нових корпусах відновиться її відділення, де у стаціонарі можна буде боротися з хворобами нирок і готувати дітей до трансплантації.

З початком повномасштабного вторгнення в Україні лікарня "Охматдит" все частіше приймає дітей, які постраждали від мінно-вибухових травм. Це ті маленькі пацієнти, які стали жертвами агресії армії РФ у різних регіонах країни. Всі вони мають серйозні ушкодження, включаючи ампутації кінцівок, глибокі рани шкіри та численні психологічні травми.

Протягом великої війни медичні працівники надали допомогу 75 дітям, які отримали поранення. Найменший пацієнт, який потребував лікування, мав лише один місяць. Навіть після 8 липня 2024 року у відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії потрапило щонайменше шість дітей, які зазнали мінно-вибухових травм. Малечу, що перебувала у важкому стані, доставляли до "Охматдиту" з різних куточків України, зокрема з Сум, Івано-Франківщини, Херсонщини, Миколаївщини та інших регіонів.

"Мінно-вибухові травми вимагають особливого підходу та лікування. У порівнянні з 2022-2023 роками кількість дітей, які постраждали, залишилася приблизно на тому ж рівні, але їхній стан значно погіршився. Це наслідок зростання атак на цивільне населення. Діти тепер переживають більші травми, оскільки опиняються в самому серці подій. Ми отримуємо найскладніші випадки", — зазначає Валерій Бовкун, керівник відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії.

Він підкреслює, що такі ситуації вимагають від медиків адаптації своїх знань. Саме тому команда відділення постійно вдосконалює свої навички, активно бере участь у навчальних курсах, вебінарах та конференціях, присвячених наданню допомоги дітям, які отримали мінно-вибухові травми. У відділенні вже є спеціалізоване обладнання, яке необхідне для роботи з великими шкірними дефектами та відкритими ранами. Це — перші виклики, з якими стикаються медичні працівники, надаючи допомогу пораненим дітям.

У нашому відділенні активно співпрацюють психологи, реабілітологи та інші спеціалісти, оскільки травми часто мають складний характер і потребують комплексного підходу з різних галузей.

Центр служби крові НДСЛ "Охматдит" є одним із найважливіших центрів у сфері крові в Україні. Він повністю забезпечує лікарню всім необхідним обсягом крові та її компонентів. Більш того, це єдиний заклад у країні, що займається збором, обробкою та транспортуванням стовбурових клітин для інших медичних закладів, як в Україні, так і за її межами. Одна одиниця донорської крові має потенціал врятувати життя до трьох осіб. Щорічно тут здійснюється більше семи тисяч донацій.

Внаслідок ракетного удару 8 липня 2024 року зазнав шкоди і будинок Центру служби крові: вікна були розбиті, а електропостачання зникло. У зв'язку з цим команді довелося діяти швидко, адже у них було лише кілька годин, щоб врятувати всі запаси крові, плазми та стовбурових клітин. Проте вже через кілька днів Центр знову запрацював у повному обсязі.

Цей випадок ілюструє, як навіть у часи війни лікарня не лише задовольняє свої власні потреби, а й робить більше: вона створює можливості для інших дітей в Україні та за її межами отримати шанс на життя завдяки стовбуровим клітинам.

Анестезіологічне та інтенсивне терапевтичне відділення з екстракорпоральними терапевтичними ліжками та мобільною бригадою "Охматдит" є місцем, де ведеться боротьба за життя пацієнтів у найкритичніших ситуаціях.

Найсучасніші технології порятунку дітей медики привозять в Україну зі стажувань у провідних клініках світу. Один із таких -- найпрогресивніших методів у реанімації -- робота на апаратах ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація). Це унікальна для нашої країни технологія, що дає шанс на життя дітям, легені яких втратили свою функцію. Апарати ЕКМО рятують навіть тоді, коли не допомагає апарат штучної вентиляції легень.

Після ракетного обстрілу 8 липня 2024 року медичний колектив не лише продовжив свою роботу, а й перетворив цей рік на один із найбільш успішних в історії відділення. Завдяки успішним стажуванням та вдосконаленню навичок роботи з апаратами ЕКМО, тут вдалося врятувати життя семи пацієнтів. Для порівняння, минулого року цей показник становив шість, а позаторік — п’ять.

У відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з можливістю ектракорпоральної терапії в "Охматдит" функціонує мобільна команда ЕКМО. Ця команда виїжджає до різних регіонів, щоб рятувати дітей, які не можуть бути транспортувані до Києва через свою повну залежність від кисню.

1 липня з відділення була евакуйована 3-річна дівчинка з Луцька, яку перевезли до "Охматдиту" спеціалісти виїзної бригади. Там медики змогли успішно стабілізувати її стан, і наразі життю дитини нічого не загрожує.

Відділення ургентної хірургії НДСЛ "Охматдит" працює на передовій дитячої хірургії в Україні. Сюди з'їжджаються пацієнти не лише з усієї країни, а ще й українці з-за кордону та іноземні пацієнти -- громадяни Польщі, Ірландії, Азербайджану.

Тут лікують найскладніші патології органів черевної порожнини, зокрема онкологічні випадки, травми селезінки, печінки та підшлункової залози. Більшість оперативних втручань проводять мініінвазивно -- у тому числі лапароскопічно при пухлинах.

З початком повномасштабної війни відділення трансформувалося: долучилося до пілотного проєкту з трансплантації органів та взяло на себе функцію розвитку дитячої онкохірургії. А коли російська ракета влучила в "Охматдит" та пошкодила аж п'ять корпусів медзакладу, відділення вже через два тижні відновило свою роботу.

За цей рік медикам вдалося перевершити самих себе: вони вперше в Україні виконали мініінвазивну резекцію шлунка та дванадцятипалої кишки у дитини з пухлиною.

Найважливіше досягнення, як зазначають самі спеціалісти, полягає в тому, що, незважаючи на військові умови, їм вдалося не лише зберегти команду, а й підтримати обсяги та якість наданої допомоги. З'явилося багато нового, високоякісного обладнання, зокрема інтраопераційне УЗД з стерилізованим датчиком, що забезпечує точну візуалізацію під час хірургічних втручань. Таке обладнання є справжньою рідкістю у дитячих лікарнях України.

Нагадаємо, що вранці 8 липня Російська Федерація вразила дитячу лікарню "Охматдит" за допомогою стратегічної крилатої ракети Х-101. На місці події були виявлені уламки задньої частини ракети з серійним номером, а також частина її руля. У результаті атаки загинули двоє дорослих – лікар і родич одного з пацієнтів.

Протягом 2025 року планується повністю відновити новий корпус Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" та розпочати будівництво ще одного інноваційного корпусу.