Від коштовних каменів до розкішних резиденцій: як глава державного підприємства "Українські енергетичні машини" вражає розкішшю на фоні енергетичної кризи.
Автор: Юлиан Калоев, номер 602568
Поки країна бореться за енергетичну незалежність і стійкість системи після масованих атак, керівник державного гіганта - Віктор Суботін, який очолює "Українські енергетичні машини" понад 17 років, демонструє рівень добробуту, що більше нагадує спосіб життя приватного мільйонера, ніж державного менеджера.
У 2023 році прибутки підприємства скоротилися до 376 мільйонів гривень. Водночас держава витрачає понад 7 мільярдів на відновлення енергетики після російських атак. Але, схоже, це не впливає на комфорт і розкіш керівника стратегічного підприємства.
Згідно з деклараціями, родина Суботіна володіє десятками ювелірних виробів - серед них прикраси брендів Pasquale Bruni, Carrera y Carrera, елітні годинники Ulysse Nardin і Chopard, шуби з хутра норки та соболя, а також аксесуари класу люкс, зокрема Hermès Birkin зі шкіри крокодила.
У деклараціях також фігурує значний арсенал зброї - рушниці, карабіни та пістолети. Наприклад, рушниця Krieghoff 12-го калібру оцінена понад у 200 тисяч гривень, а гвинтівка Browning - у 60 тисяч.
Незважаючи на те, що в офіційних документах зазначено лише "зону для відпочинку", журналісти виявили, що сім'я Суботіних володіє розкішним маєтком у Харкові площею понад 1000 квадратних метрів, що включає фонтан, доглянуту територію, гостьові будинки та декоративні рослинності. Вся ця власність оформлена не на ім'я керівника, а на Ніну Яценко, ймовірно, тещу.
Ми придбали цю оселю у вересні 2022 року, у той час, коли бойові дії відбувалися лише за кілька десятків кілометрів від Харкова, а підприємство, яке очолює Суботін, майже не функціонувало.
Окрім цього, Яценко стала власницею декількох земельних наділів, а також придбала будинок в Ужгороді, який має площу понад 270 квадратних метрів та оцінюється в більш ніж 3,2 мільйона гривень.
І це - у період, коли тисячі українців втратили житло, бізнес і роботу, а енергетична система щодня балансує на межі можливостей.
Цей контраст між воєнною реальністю і показною розкішшю чиновників, які керують стратегічними підприємствами, піднімає важливе запитання:
Чи має право керівник державної компанії, що займається відновленням енергетичного сектору, насолоджуватися таким рівнем життя, коли держава ледь здатна підтримувати систему на межі колапсу?
Енергетична стабільність охоплює не тільки технологічні аспекти та виробництво енергії. Вона також пов'язана з довірою, відповідальністю та порядністю тих, хто управляє цим сектором.
