Війна за штучний інтелект: Як США та Китай змагаються у технологічній сфері — і чи має Україна свою роль у цьому процесі?

Про те, чому штучний інтелект є ключовою технологією для завоювання глобального лідерства, як у цій сфері ведуть боротьбу США та Китай та як Україна розвиває власні ШІ-спроможності - читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Основное:

AI (Artificial Intelligence) - таким було слово 2023 року за версією авторитетного словника англійської мови Collins. Тоді технологія штучного інтелекту (ШІ) вперше набула масового поширення. За два роки вона проникла у більшість сфер нашого життя - через американський ChatGPT або ж китайський DeepSeek.

Штучний інтелект, насамперед, виступає як каталізатор зусиль. У той час як багато країн світу освоїли технології збору величезних обсягів інформації про навколишнє середовище, він забезпечує можливість ефективно обробляти ці дані на свою користь.

"Штучний інтелект здатен виявляти неочевидні зв'язки, які люди не можуть помітити через обмеження в обробці величезних обсягів інформації. Ці несподівані кореляції та можливості використання ШІ в різних сферах суттєво змінюють ситуацію в багатьох галузях", - підкреслив експерт Національного інституту стратегічних досліджень Дмитро Дубов в інтерв'ю РБК-Україна.

Це вже сьогодні суттєво впливає на рівень життя, його зручність і безпечність. Штучний інтелект вдосконалює медичну систему, робить громадський транспорт більш ефективним і надійним, а міську інфраструктуру - інтелектуальнішою.

"Незабаром ми побачимо трейдерів, які активно працюватимуть на фінансових ринках, оскільки штучний інтелект зможе приносити прибуток. Той, хто створить більш ефективну модель, зможе досягати успіху швидше. Штучний інтелект також зробить значний внесок у медичну сферу. Країна, що розробить найкращі моделі, зможе забезпечити триваліше життя своїм громадянам і покращити лікування різних захворювань", - зазначив Володимир Кулініч, керівник лабораторії штучного інтелекту Київської школи економіки, в інтерв'ю РБК-Україна.

Не дивно, що в рамках постійних політичних конфліктів між основними світовими гравцями - Сполученими Штатами та Китаєм - питання штучного інтелекту часто залишається в тіні, проте його присутність є незаперечною. Більш того, ця технологія може стати вирішальним фактором у боротьбі за глобальне лідерство в найближчі десятиліття.

Водночас, менші країни, зокрема й Україна, мають визначити своє місце в нових умовах. Щоб зрозуміти, яким може бути це місце, РБК-Україна проаналізувало основи та фактори, які впливають на розвиток цієї технології, а також прогнози її подальшого зростання.

Загалом для розвитку технологій штучного інтелекту потрібні, крім кваліфікованих фахівців, три речі. Фактично щодо кожної з них у світі триває протистояння - десь гостріше, десь менш напружено.

Першим елементом є мікросхеми, також відомі як чіпи. У сфері штучного інтелекту вони мають вирішальне значення. Ці мікросхеми не лише здійснюють обчислення, але й суттєво впливають на швидкість навчання моделей ШІ.

Коли йдеться про виробництво чіпів, у США та Китаю є власні "національні чемпіони" - компанії, які можуть розробляти передові вироби. Американські Nvidia та AMD утримують понад 80 % ринку ШІ-чіпів, тоді як китайські Huawei та ZTE, попри санкції, поступово надолужують відставання. Аби допомогти своїм виробникам, уряди у Вашингтоні та Пекіні використовують різні інструменти, від експортних обмежень до державних субсидій.

Сполучені Штати ввели суворі обмеження на експорт чіпів до Китайської Народної Республіки. Як зазначив Дмитро Дубов, під цим лозунгом проходило перше півріччя поточного року, що створювало певні труднощі для Китаю. Проте у серпні та вересні обстановка дещо змінилася. Тепер китайський уряд дав розпорядження своїм компаніям утримуватися від закупівлі американських чіпів, зокрема продукції Nvidia.

Однією з причин цього є те, що Huawei і ZTE освоїли виробництво власних чіпів. Хоча публічних тестів наразі не існує, представники китайського уряду стверджують, що ці нові процесори мають достатню потужність та ефективність, щоб конкурувати з американськими аналогами.

"Тобто Nvidia внаслідок усього втратила величезну частину ринку і доходів. Не дуже зрозуміло, за рахунок чого компанія буде повертатися на китайський ринок", - сказав виданню експерт.

Офіс Nvidia, розташований на Тайвані (зображення: Getty Images)

Одночасно Китай і США прагнуть ускладнити один одному ситуацію в сфері виробництва мікросхем.

Так, США у вересні додали до чорного списку 32 китайські компанії, причетні до виробництва напівпровідників для чіпів. Китай зі свого боку оголосив про суттєве посилення експортних обмежень на рідкоземельні метали та пов'язані з ними технології. Китай забезпечує близько 90 % глобальних постачань цих елементів.

"Кожна зі сторін прагне максимально використовувати свої переваги. У даному контексті для США це компанії, що займаються виробництвом чіпів, тоді як Китай має доступ до основних ресурсів, необхідних для їх виготовлення", - підкреслив Дмитро Дубов.

На фоні цих подій інші держави починають відчувати тривогу, усвідомлюючи свою залежність від Сполучених Штатів та Китаю. Особливо це стосується Європейського Союзу, який, підтримуючи співпрацю з США, одночасно активно розвиває відносини з Об'єднаними Арабськими Еміратами. Крім того, уряди Індії та Японії також інвестують у відповідні проєкти.

"Ця баталія найближчі років два ще буде так розвиватися досить сильно. Поки що складно сказати, хто з них виграє - США чи Китай. Я думаю, що все одно прийде до якогось паритету", - сказав Дубов.

Проте в цьому контексті для США важливу роль може зіграти Україна, завдяки підписаній цього року угоді щодо рідкоземельних матеріалів.

Хоча для багатьох людей штучний інтелект сприймається лише як додаток на телефоні або вкладка у веб-браузері, його робота вимагає значних матеріальних ресурсів – дата-центрів. Ці центри зберігають величезні обсяги текстових даних, які використовують такі сервіси, як ChatGPT, Gemini та інші аналогічні платформи.

Згідно з даними аналітичної компанії Brightlio, на вересень 2025 року у світі налічується приблизно 11 тисяч дата-центрів. Хоча їхня кількість за останні роки залишалася відносно стабільною, потужності цих центрів постійно зростають. Сполучені Штати продовжують займати перше місце за кількістю дата-центрів, маючи 5426 об'єктів. Німеччина займає друге місце з 529 центрами, а Великобританія знаходиться на третьому місці з 523 дата-центрами. Китай, з 449 дата-центрами, активно інвестує в свою інфраструктуру, щоб підтримати технологічний прогрес. Навіть у складних умовах війни в Україні функціонує 58 дата-центрів, більшість з яких розташовані в Києві та Львові.

У 2025 році сім найбільших технологічних гігантів США планують вкласти рекордні 364 мільярди доларів у зведення та оновлення дата-центрів. Ця сума перевищує китайські інвестиції майже в два рази. Тим часом Європа, з її акцентом на регулювання та екологічну енергетику, відстає, але країни ЄС мають намір підвищити свої потужності на 20% до завершення року.

Далі - більше. За прогнозами інвестиційної компанії JLL, глобальна потужність дата-центрів зростатиме на 15 % щорічно, але навіть цього може не вистачити для задоволення попиту від ШІ.

На сьогоднішній день однією з основних проблем дата-центрів є споживання електроенергії. Вона необхідна не тільки для виконання обчислювальних задач, але й для систем охолодження. За даними Інституту досліджень електроенергії (EPRI), один запит до моделей на кшталт ChatGPT споживає в десять разів більше енергії, ніж традиційний пошук у Google.

Сьогодні на кожен мільярд доларів, вкладених у дата-центри, витрачається більше 600 мільйонів на електроенергію протягом наступних десяти років, що становить 60% від усіх витрат.

Це породжує нову проблему – звідки отримувати додаткову електроенергію. У Сполучених Штатах дата-центри вже споживають 4% від загального національного споживання енергії, а до 2030 року прогнозується, що їх частка виросте до 8-10%. Крім того, існує нагальна потреба в модернізації електромереж, які не здатні витримувати таке навантаження і, наприклад, в США є застарілими.

"Для забезпечення потреб штучного інтелекту та дата-центрів акцент робиться не на збільшення видобутку викопного пального, газу чи нафти, а на атомну енергію. Атомні електростанції є джерелом доступної та стабільної енергії. У США планують відновлення роботи виведених з експлуатації АЕС і зведення малих модульних реакторів", - зазначила виконавча директорка Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Оксана Іщук у коментарі для РБК-Україна.

Для прикладу, у вересні 2024 року Microsoft та Constellation Energy уклали 20-річну угоду про купівлю електроенергії з перезапущеного енергоблоку АЕС "Three Mile Island" для підтримки роботи центрів обробки даних Microsoft. Тож принаймні у цій сфері немає загрози для зусиль щодо боротьби з кліматом.

Центр обробки даних у Пекіні, Китай (зображення: Getty Images)

Американські компанії також розміщують дата-центри в інших країнах - де є дешева електроенергія - у Південній Африці, Малайзії, Чилі, Індонезії. При цьому важливим чинником є холодний клімат, адже там охолодження відбувається природним шляхом - у Швеції, Норвегії, Канаді чи Ірландії.

"Головною невизначеністю в контексті дата-центрів є відсутність можливості спрогнозувати, скільки енергії вони будуть потребувати в наступні хоча б 5 років. Через це навіть такі поважні інституції, як МЕА (міжнародне енергетичне агентство, - ред.), свої прогнози роблять у вигляді кількох сценаріїв", - додала Оксана Іщук.

Це, в свою чергу, стримує приватні інвестиції у сферу генерації енергії. З одного боку, у світі спостерігається зростання попиту на дата-центри. З іншого боку, потужні сервери, які використовуються в штучному інтелекті та майнінгу криптовалют, постійно вдосконалюються для зменшення споживання енергії. Наприклад, в них запроваджують рідинне охолодження та чіпи, оптимізовані для роботи з ШІ, що дозволяє знизити енергоспоживання на 30-40 %. У майбутньому деякі дата-центри можуть залишитися недобудованими або зовсім закритими.

"Це зараз схоже трошки на золоту лихоманку, я думаю, зі всіма відповідними наслідками. Тобто якщо тисячу людей пішли шукати золото, це не означає, що тисячу людей його знайшли. Якась кількість дата-центрів дійсно буде побудована, якась недобудована, якась запуститься, якась буде завантажена зрештою", - сказав РБК-Україна Дмитро Дубов.

Що стосується Китаю, то ця країна також віддає перевагу використанню атомної енергії для забезпечення своїх дата-центрів.

"Незважаючи на те, що атомна енергія в енергетичному балансі Китаю займає четверте місце після вугілля, нафти та газу, наразі в країні ведеться будівництво близько 30 нових реакторів. Це становить майже половину від загальної кількості реакторів, які зводяться у світі," - зазначила Іщук.

До кінця цього року Китай створить вісім національних хабів обчислень та десять кластерів дата-центрів. Планується перерозподіл обчислювальних потужностей з густонаселених східних регіонів до західних провінцій, де є надлишок "зеленої" енергії сонця та вітру. За оцінками ResearchAndMarkets, інвестиції в китайський ринок дата-центрів сягнуть 97,3 млрд доларів до 2030 року.

Однак попри амбіції Китай стикається з суттєвими викликами. Багато дата-центрів уже зараз залишаються недозавантаженими.

Загалом китайська модель має суттєві відмінності від американської. У той час як США орієнтуються на приватні компанії-гіганти, Китай об'єднує державний контроль із швидким розширенням. На думку експертів із RAND Corp, це надає Китаю стратегічну перевагу в тривалій перспективі.

Третім ключовим аспектом, що сприяє розвитку штучного інтелекту, є наявність даних, необхідних для його навчання. В теперішній час важко визначити, яка країна - США чи Китай - має перевагу в цій області. Китай володіє більш централізованими можливостями для збору даних, проте існує багато питань щодо їхньої структурованості. Для успішного навчання штучного інтелекту важливою є не лише кількість даних, а передусім їхня якість.

"Якість даних, на яких тренуються штучні інтелекти в Китаї, залишається невідомою. Навіть якщо ви зберете величезні обсяги інформації, без належного маркування ці дані не матимуть жодної цінності для ШІ," - зазначив Дубов.

Він зазначив, що Китай володіє значнішими обсягами даних, які можна використовувати для навчання моделей штучного інтелекту в галузі соціальних аспектів і людської поведінки. Зокрема, системи "соціального рейтингу" стали відомими завдяки їх впровадженню у різних містах країни.

Станом на початок цього року вона охоплювала дані про 990 мільйонів громадян та понад 30 мільйонів корпоративних суб'єктів. Китайський уряд має доступ до величезних баз даних - від медичних карток до генетичної інформації громадян, які можуть використовуватися для тренування спеціалізованих ШІ-моделей.

Однією з переваг Китаю в галузі збору даних є правова невизначеність. Протягом останніх двох років у США було подано 52 позови щодо використання даних для навчання штучного інтелекту, у той час як у Китаї — лише 5. У правовій системі КНР інтереси Комуністичної партії можуть переважати над чинними законами, що створює можливості для більшої гнучкості у вирішенні юридичних конфліктів.

Також Китай агресивніше збирає інформацію за кордоном. Показовим прикладом тут є компанія Zhenhua Data, яка таємно складала детальні цифрові досьє на понад 2 мільйони людей по всьому світу, включаючи політиків Євросоюзу. Вона порушувала умови використання численних платформ та європейське законодавство. Попри міжнародний тиск проти компанії не було публічно оголошених санкцій і, ймовірно, вона досі діє.

Проте, Сполучені Штати також володіють своїми перевагами. Американські платформи, такі як Google, YouTube, X та Facebook, контролюють значну частину ринку, що дає їм можливість збирати інформацію про користувачів практично в кожному куточку планети. Найближчим конкурентом з Китаю є TikTok, але його охоплення, ймовірно, не досягає тих масштабів, які мають американські сервіси в плані збору даних.

"З технологічної точки зору, думаю, у США цих можливостей зараз більше. В тому числі за рахунок обміну даними з країнами і партнерами. Бо не дуже зрозуміло, хто готовий обмінюватися даними з Китаєм", - підкреслив Дмитро Дубов.

Атомна електростанція в Каліфорнії, Сполучені Штати Америки (зображення: Getty Images)

США та Китай обидві стикаються з подібними труднощами в сфері обробки даних. Найбільшою з цих проблем є упередженість. Коли їхні дані не відображають різноманіття населення, створені моделі ризикують повторювати демографічні або соціальні перекоси.

У найближчому майбутньому спостерігатиметься зростання нестачі якісних даних. Штучний інтелект розвивається з вражаючою швидкістю, і галузь опиняється на межі складної ситуації, коли всі доступні якісні текстові матеріали в інтернеті для навчання можуть бути вичерпані. Це може спонукати до використання "синтетичних" даних – інформації, створеної самими моделями ШІ. Проте рівень якості таких синтетичних даних є окремим питанням.

Сполучені Штати та Китай прагнуть одночасно розширити свій доступ до інформації та обмежити доступ своїх суперників. Це призводить до того, що вільний обіг даних стає все більш обмеженим. Для решти країн, зокрема для України, це створює виклик — необхідність знаходити баланс між цими двома впливовими силами.

Окрім Сполучених Штатів і Китаю, небагато країн можуть похвалитися справжніми можливостями для розбудови штучного інтелекту. Інші учасники ринку зазвичай страждають від нестачі принаймні одного з трьох основних компонентів.

Європейський Союз володіє дата-центрами, які функціонують на основі відновлювальної енергії та зобов'язується зберігати дані про своїх громадян на своїй території, проте не має власного виробництва чіпів. Японія, в свою чергу, розробляє і виготовляє власні чіпи та управляє дата-центрами, однак стикається з проблемою недостатньої кількості даних через невелику чисельність населення. Індія, навпаки, завдяки великій кількості населення, здобуває величезні обсяги даних і має сучасні дата-центри, але їй також не вистачає чіпів.

На цьому тлі Україна займає своє місце. У нас є фахівці, які можуть впроваджувати ШІ-технології. Україна веде переговори про можливість постачання передових чіпів від американських компаній. Проте в умовах дефіциту електроенергії розвиток власних дата-центрів, очевидно, не є пріоритетом. Але там, де можливо, є успіхи.

"Ми прагнемо стати третьою країною у світі за впровадженням штучного інтелекту в державних структурах. Наша мета — перейти до агентивного управління. Міністерство цифрової трансформації активно працює над розширенням сервісів та тестуванням відкритих моделей у співпраці з такими компаніями, як Google та Meta, адаптуючи їх на основі українських даних", - підкреслив Володимир Кулініч, який також виконує обов'язки секретаря експертно-консультаційного підкомітету з регулювання ШІ в Мінцифрі.

В Україні активно створюється потужна мовна модель (LLM), яка стане фундаментом для розробки інноваційних продуктів на основі штучного інтелекту, таких як чат-боти, аналітичні платформи, автоматизовані системи документообігу та голосові помічники.

Цю ініціативу реалізує "Київстар" спільно з Мінцифрою та Центром WINWIN AI без залучення бюджетних коштів. Презентація запланована на грудень. Створення власної моделі LLM має велике значення для національної безпеки в різних напрямках, на відміну від попередніх випадків, коли Україна лише імпортувала іноземні технології, не займаючись розробкою власних рішень.

"Це ситуація дещо відрізняється від використання операційних систем, таких як Windows, де ми не передаємо жодних даних, і це можна вважати відносно безпечним. Однак, коли йдеться про LLM-моделі та технології штучного інтелекту, ризики значно вищі," - зазначив Кулініч в інтерв'ю для РБК-Україна.

Наприклад, в енергетичній галузі іноземні системи штучного інтелекту, що використовуються для прогнозування навантаження на електричні мережі, можуть збирати чутливу інформацію про вразливі місця об'єктів. У контексті гібридної війни це підвищує ризик можливих диверсій.

У медицині імпортовані діагностичні моделі можуть включати упередження, які виникли на основі даних з інших частин світу, що може призвести до помилок у лікуванні або ж до витоку медичних даних пацієнтів.

Штучний інтелект неухильно стає стрижнем глобального прогресу, проникаючи в кожну сферу людського життя та визначаючи переможців у новій епосі. Його роль лише зростатиме, перетворюючи економіки, суспільства й навіть міжнародну політику. Водночас конкуренція за чіпи, дані та енергоресурси загострюватиметься.

Для України та інших малих учасників це не просто виклик, а й шанс: інвестуючи в таланти, налагоджуючи партнерства та розробляючи власні моделі, ми можемо не лише адаптуватися до цієї реальності, а й активно формувати її на свою користь. Забезпечуючи свою незалежність і добробут у світі, де штучний інтелект став не лише інструментом, а основою майбутнього.