Румунська влада зазнає поразки від Кремля, проте не втрачає бойового духу. Скасування президентських виборів лише ускладнило ситуацію.
Келін Джорджеску (зображений на фото в центрі) - не єдиний румунський політик, який має зв'язки з Путіним і черпає натхнення з його ідеології.
Безпрецедентний крок румунського уряду, який ухвалив рішення скасувати президентські вибори вже під час другого туру, може призвести до ще більшої кризи в країні.
"Європейська правда" детально висвітлювала несподівані результати президентських виборів у Румунії, де в першому турі перемогу здобув Келін Джорджеску — популіст без політичного бекграунду та партійної приналежності. Лише за місяць до голосування його рейтинг і впізнаваність були на нульовому рівні, але завдяки сумнівній рекламі в TikTok він стрімко завоював популярність.
Джорджеску виявився прибічником Путіна, відкрито антизахідним та з риторикою, гіршою, ніж у Віктора Орбана.
Однак після того, як румунські спецслужби заявили, що його успіхи могли бути пов'язані з Росією, Конституційний суд ухвалив незвичне рішення, призупинивши голосування. Новий виборчий процес запланований на весну.
Проте ризик, що кандидат, підтримуваний Кремлем, здобуде перемогу, лише посилився.
Суть справи полягає в тому, що румунська влада не хоче звертати увагу на ключове повідомлення від громадян. Це повідомлення свідчить про те, що країні необхідні зміни в корумпованих старих елітах.
Це стало причиною того, що виборці готові підтримати будь-які варіанти, навіть ті, що мають проросійську спрямованість. Проте еліти не бажають віддавати свою владу. Вони також протистоять прозахідним партіям, які не підлягають їхньому контролю.
Отже, суперницею проросійського Джорджеску в анульованому другому турі виборів повинна була стати антипутінська та прозахідна, але також опозиційна Елена Ласконі. Вона вважає, що скасування виборів позбавило її можливості здобути перемогу.
А наприкінці грудня ліберальну партію USR, яку очолює Ласконі, викинули з коаліції, лишивши там тільки "старі" партії. Прем'єром став непопулярний Марчел Чолаку.
Коаліція визначила також спільного кандидата на нових виборах: ним став Крін Антонеску, колишній в.о. президента Румунії з неоднозначною репутацією, який свого часу виступав проти Заходу і НАТО, але потім змінив позицію.
Для України варіанти влади Чолаку і Антонеску в Румунії можуть бути прийнятними.
Обидва вони виступають на підтримку нашої країни в конфлікті з Російською Федерацією. Що стосується коректності політичної боротьби, це вже справа самих румунів та їх політиків. Проте існує ризик, що виборці знову можуть висловити свою незгоду з діями влади, що може призвести до перемоги проросійського антисистемного популіста. І це може бути не лише Джорджеску: у Кремля є чимало запасних кандидатів в Румунії.
Є, втім, сподівання на диво, і його ім'я вже відоме.
Про своє бажання взяти участь у виборах оголосив незалежний мер Бухареста Нікушор Дан, який виступає за західні цінності. Він намагається залучити голоси румунів, які бажають змін у політичному ландшафті країни. Однак його наміри можуть заважити планам чинної влади Румунії, адже другий тур з проросійським конкурентом виглядає для них значно простішим викликом.
Тож попереду - жорстке протистояння, яке навряд чи зупинить навіть небезпека перетворення країни на зону політичного впливу Росії.
Те, що за останнє десятиліття в західних країнах спостерігається зростаюче невдоволення традиційними елітами та зростання популярності антисистемних політиків, вже давно стало відомим фактом.
У кожній країні цей тренд має свою специфіку. Наприклад, у США це підживило зростання рейтингів Трампа, який зміг, по суті, підпорядкувати собі Республіканську партію; у німців з'явилася "Альтернатива для Німеччини"; у Польщі набули популярності кілька антизахідних популістичних (і антиукраїнських) партій на кшталт "Конфедерації" тощо.
Румунія також не залишилася в стороні.
Ситуація тут є надзвичайно ускладненою. Два "традиційні" румунські політичні угруповання — PSD та PNL (разом із їхніми попередниками) — незмінно керують країною. Починаючи з 2000 року, представники PSD і PNL практично безперервно займають посади президента та прем'єра, регулярно змінюючи один одного, а іноді навіть об'єднуючись у коаліційні уряди.
Парадокс полягає в тому, що PSD і PNL представляють собою протилежні кінці політичного спектра, і їхня постійна співпраця може виглядати досить дивно. PSD виступає як лівий соціал-демократичний рух, тоді як PNL є правою консервативною силою (назва цієї партії, що перекладається як "Національна ліберальна партія", може бути оманливою, оскільки з 2014 року вона відмовилася від європейського лібералізму на користь консервативних поглядів). Проте в Румунії існує жарт, що є інші цінності, які насправді їх об'єднують.
Румунія має імідж чи не найбільш корумпованої держави ЄС. Тут регулярно спалахують корупційні скандали, хоча останнім часом є й переслідування їхніх учасників. До вироків довелося довести справи проти численних експосадовців - прем'єра Адріана Нестасе, брата президента Траяна Бесеску, спікера парламенту та віцепрем'єра Лівіу Драгні, віцепрем'єра Джордже Копоса, низки міністрів, депутатів, сенаторів, мерів ключових міст тощо.
Найчастіше учасниками суперечливих ситуацій ставали представники PSD, але незважаючи на це, партії щоразу вдавалося зберігати своє панівне становище на політичній арені Румунії.
Утім, з кожним черговим таким скандалом у суспільстві посилювалася відраза до політиків "старої хвилі" та дистанціювання від політики. Наприклад, на попередніх парламентських виборах, у 2020 році, явка склала... менше 32 відсотків! Виборці перестали ходити на голосування, розуміючи, що це - "вибори без вибору". Що дві ключові нібито конкуруючі партії насправді нерідко лише імітують конкуренцію. І що навіть коли гучні корупційні викриття завершуються "посадками" - це все одно не призводить до відчутних змін.
Отже, в Румунії давно назріла необхідність оновлення поколінь у керівництві.
Чимало виборців були готові голосувати за будь-яку альтернативу.
Президентські вибори 2024 року стали знаковою подією: у першому турі кандидат від PSD Марчел Чолаку, який був впевнений у своїй перемозі, зайняв лише третє місце, а представник PNL Ніколае Чуке опинився на п’ятій позиції. Це був перший для них спільний невдалий досвід.
Серед тих, хто скористався прагненням румунів до змін, була Елена Ласконі, яка зайняла друге місце в якості представниці партії USR (назва "Uniunea Salvați România" означає "Союз для порятунку Румунії").
Ця політична сила є ліберальною не лише за назвою, як, наприклад, PNL, а й за своєю ідеологічною сутністю. Вона чітко відстоює проєвропейські та прозахідні погляди, підтримуючи Україну в її прагненнях. Проте, варто зазначити, що впродовж більшої частини свого існування партія перебувала в опозиції, за винятком одного року, коли румунські ліберали виконували роль молодшого партнера в урядовій коаліції. Це призвело до відчутної нестачі досвіду як у самій партії, так і у її лідерки, в порівнянні з більш досвідченими гравцями політичної арени.
Утім, після виборів у листопаді 2024 році Ласконі та її партія планували знову увійти до влади. Тепер - всерйоз.
Після того, як політикиня потрапила у другий тур з відомим проросійським кандидатом Джорджеску, аналітики одностайно вказували на її шанси на перемогу, і це виглядало цілком обґрунтовано.
Для того щоб стримати "прихильника Путіна", навколо Ласконі потрібно було об'єднатися всім.
Проте, реальність виявилася трохи іншою.
По-перше, особливістю румунського виборчого процесу є незвичайний календар: парламентські вибори відбуваються в неділю, між першим і другим турами президентських виборів. Унаслідок цього, перший тиждень після несподіваної перемоги Джорджеску не приніс активної підтримки Елені Ласконі. Це пояснюється тим, що для інших проєвропейських партій підтримка Ласконі означала б підтримку їхніх конкурентів з партії USR, яка також боролася за парламентські місця (варто зазначити, що результат USR виявився досить скромним).
Після цього з'явилися деякі ознаки підтримки.
Партія USR, котра планувала стати президентською силою, отримала запрошення приєднатися до коаліції. Проте незабаром з’явилося рішення про скасування виборів, і ситуація змінилася. Однопартійці Ласконі втратили статус бажаного партнера.
Є підстави вважати, що тепер вони не так уже й прагнуть увійти до коаліції. Справа в тому, що на виборах у листопаді Елена Ласконі потрапила до другого туру завдяки своєму образу "людини поза системою". Проте наступні вибори відбудуться лише навесні, і якщо зараз вона ввійде до коаліції та уряду, її імідж може постраждати протягом найближчих трьох і більше місяців. Як повідомляють, представники USR висловлювали побоювання під час переговорів щодо ризику "забруднитися" через співпрацю з корумпованою PSD.
Це лише припущення. Проте, варто зазначити, що PSD і PNL врешті-решт припинили переговори з лібералами, і їхня риторика набрала відверто ворожого характеру. Для того щоб скласти більшість, до коаліції залучили угорську партію, яка має прихильність до Віктора Орбана.
Угорці, що проживають в Румунії, мають свою власну унікальну історію.
Іноді вони володіють "золотою акцією" в парламенті і активно її використовують для торгівлі: угорська партія UDMR готова приєднатися до будь-якої коаліції в обмін на бажаний вплив у уряді. І так і сталося. Наприкінці грудня новий уряд отримав затвердження, а угорці зайняли "прибуткові" посади міністра розвитку та міністра фінансів.
Головне питання полягає в тому, хто обійняв посаду "нового" прем'єра Румунії.
Цю посаду знову обійняв Марчел Чолаку. Він раніше займав цю роль у попередньому уряді та нещодавно був лідером PSD. У листопаді Чолаку брав участь у президентських виборах, проте, отримавши незадовільний результат, вирішив піти у відставку. Він також оголосив, що, виявляючи повагу до виборців, відмовляється від першої позиції у списку, тобто знімається з кандидатури на посаду прем'єра.
Його нове призначення свідчить про те, що ця "відставка" була лише ілюзією.
"Те, що сталося, свідчить про те, що ви не зрозуміли суті ситуації. У нас знову буде уряд обману. Пане Чолаку, ваш уряд живе під лозунгом 'часи змінилися, але я залишився тим же'. Як ви можете стверджувати, що усвідомили щось важливе з цих виборів?" - емоційно висловився один з лідерів USR Кетелін Друле перед голосуванням у парламенті. Попри його слова, затвердження нового уряду все ж відбулося.
Ще однією несподіванкою стало те, що "широка коаліція", незважаючи на невдачу на виборах президента, не відмовилася від амбіцій отримати цю посаду.
У той час, як PSD зберегла за собою посаду прем'єр-міністра, президентське крісло перейшло до PNL, яке нині займає Клаус Йоганніс. Однак, враховуючи, що Йоганніс вже завершив два терміни, PNL довелося шукати нового кандидата. Ним став Крін Антонеску, колишній лідер партії, який ще в середині 2010-х років вирішив піти з політики після чергового невдалого виборчого циклу. Незважаючи на неодноразові запевнення про відсутність намірів повернутися, він тепер змінив свою позицію. 65-річний політик пояснив своє рішення необхідністю захистити Румунію від проросійського конкурента.
Він буде офіційно висунутий як кандидат від усіх партій коаліції, які прагнуть спільного успіху, і знову отримуватиме підтримку Кремля — чи це буде Джорджеску, чи інша особа.
Антонеску - дуже небанальний політик.
У 2012 році він обіймав посаду виконуючого обов'язки президента Румунії. У той час відбулася спроба усунути президента Траяна Бесеску, і Антонеску, виступаючи як спікер Сенату, протягом 49 днів виконував його функції.
Румунські репортери зафіксували цікавий момент. Незважаючи на короткий термін перебування Антонеску на посту, він встиг надрукувати велику партію візиток, на яких значилося: "Крін Антонеску, в.о. президента Румунії", а також його електронна адреса та номер телефону.
"Неясно, що він робив із цими візитівками (після відставки)", - жартома зазначає Ziare.
Цей момент, безсумнівно, не єдиний, що викликає зацікавленість до особи політика. 12 років тому Крін Антонеску виявляв скептицизм щодо Заходу і НАТО. Він зняв прапор Альянсу з офіційних місць у президентському палаці, що спровокувало в румунських ЗМІ хвилю питань, на які не було отримано відповідей. Це було свідоме рішення, а не випадковість. Навіть на обкладинці своєї офіційної сторінки в Facebook він розмістив зображення з прапором ЄС, але без символіки НАТО.
Однак, короткочасне президентство Антонеску не мало жодних значущих наслідків для держави.
Невдовзі і він також змінив своє ставлення.
Ключовим моментом стало початок військових дій Росії проти України.
Підкреслимо, що мова йде виключно про початковий етап, а саме про 2014 рік.
Антонеску з самого початку чітко висловлював свою позицію щодо цих подій і відкрито стверджував, що російська агресія не зупиниться на Криму чи Донбасі.
Відзначений приклад: рішуча реакція Антонеску на висловлювання тодішнього президента Європарламенту Мартіна Шульца, який у квітні 2014 року заявив, що Європа повинна бути обережною у своїй реакції на дії Путіна, адже їй ще доведеться купувати енергоресурси в Росії. Антонеску, на той час лідер PNL, у відповідь закликав уявити ситуацію, коли ЄС та Шульц купують дешеві енергетичні ресурси, в той час як Росія може захопити частину України, а згодом і частину Молдови. Він підкреслив, що в такому випадку Європа опиниться в ситуації, коли буде змушена просити Америку про допомогу для захисту своїх цінностей.
Також він усвідомив, що військова загроза з боку Росії є абсолютно реальною, а інструменти НАТО та єдність його членів грають вирішальну роль. "Ніколи раніше Румунія не мала стільки гарантій безпеки… Ніколи раніше Румунія не мала такого значення, впливу та геостратегічних ресурсів, як сьогодні, будучи частиною НАТО", - зазначав він весною 2014 року.
З плином часу він лишився на цій позиції.
Тут варто також згадати про родину Антонеску. Його дружина Адіна-Йоана Велян останні п'ять років була єврокомісаркою від Румунії і опікувалася питаннями транспорту, у тому числі так званими "коридорами солідарності" для експорту українського зерна та інших товарів у часи повномасштабної війни. А до призначення у Комісію Урсули фон дер Ляєн вона була євродепутаткою, і у 2024 році знову повернулася до ЄП. На цьому фоні цілком природним є те, що й Крін Антонеску остаточно відкинув свої антизахідні/антинатовські позиції.
Останніми роками він публічно підтримував те, що Румунія допомагає Україні і зброєю, і у торгівельних питаннях. Тож у разі його перемоги на виборах президента можна буде сподіватися на стабільність румунської підтримки.
Зазвичай, якщо ключові партії країни, що представляють різні частини політичного спектра, об'єднуються і висувають єдиного, узгодженого кандидата, це дає йому максимальні шанси на перемогу на виборах.
Але не у Румунії.
65-річний Крін Антонеску, що багато років працював у владі, і без того сприймається як кандидат з минулого, а не з майбутнього. А об'єднана підтримка PSD та PNL (плюс партії угорської меншини UDMR, безпринципність якої добре відома) лише цементує за ним імідж "кандидата старих сил".
Отже, якщо перед Антонеску постане агресивний новачок, його шанси на перемогу можуть значно знизитися. Це стосується навіть ситуацій, коли його суперник відкрито підтримує проросійські ідеї. Адже виборці, як правило, базують свої рішення на внутрішньополітичних обіцянках кандидатів, а не на міжнародних аспектах.
Румунські експерти також підтверджують цю думку.
"Підтримка PSD та PNL може стати важливим фактором для Кріну Антонеску у досягненні другого туру президентських виборів, однак це не забезпечує йому успіху в змаганні з популістським кандидатом. Ставка на представника партії від коаліції може знизити його шанси на перемогу," - зазначає політтехнолог Крістіан Андрей з Political Rating Agency у румунському виданні Newsweek. Він також підкреслює, що в першому турі понад 66% виборців проголосували проти кандидатів від правлячих румунських партій, що вказує на високий ризик поразки для Антонеску.
Хто ж стане тим популістським кандидатом, здатним знову зацікавити виборців?
Можна з упевненістю стверджувати, що Келіна Джорджеску, який став сенсаційним переможцем на попередніх виборах, не буде допущено до участі в нових перегонах. Під час виборчої кампанії 2024 року Конституційний суд Румунії вже мав досвід відсторонення проросійської кандидатки Діани Шошоаке, яка викликала занепокоєння через свою непередбачуваність та потенційну загрозу. Це рішення, хоч і було оскаржене з юридичної точки зору, навіть суддями КС, все ж зміцнило думку про те, що румунський Конституційний суд насправді знаходиться під контролем "старих партій влади". Однак, найголовніше – це наявність відповідних інструментів для здійснення таких дій.
Формальні причини для відмови Джорджеску в реєстрації дійсно існують. Варто лише згадати, що під час попередніх виборів він явно порушував виборче законодавство, оголосивши про нульові витрати на рекламу, хоча його відео активно циркулювали у румуномовному сегменті TikTok, а також була помічена зовнішня реклама.
Лише у росіян, що проживають в Румунії, кількість запасних гравців значно більша.
Серед ключових фігур правопопулістської партії AUR вирізняється Джордже Сіміон, який відкрито висловлює антиукраїнські та антизахідні погляди, хоча своє ставлення до Путіна він не демонструє так явно. Це надає йому певний рівень захисту, адже цьогоріч його допустили до участі у президентських виборах. У 2025 році Сіміон цілком може об’єднати голоси своїх прихильників, які підтримували Джорджеску та Шошоаку, а також свою ультраправу базу, що може призвести до його обрання на пост президента.
Особливо - якщо його суперником у другому турі стане Крін Антонеску, 65-річний кандидат зі складними епізодами в історії, висунутий дискредитованими партіями.
Стратегія нинішнього уряду Румунії є досить прозорою. Вони прагнуть перетворити виборчий процес на геополітичний референдум. Проте, впевненості в тому, що підтримка Антонеску принесе результати, немає ані найменшої.
До участі у президентських виборах знову готується Елена Ласконі, яка здобула срібну медаль у першому турі виборів-2024. Проте, існує ймовірність, що вона не зможе пройти до другого туру, оскільки зіштовхнеться з єдиним кандидатом від чинної влади. Ласконі, що представляє ліберальні ідеї, також стикається з певними іміджевими викликами і не вирізняється яскравістю в ролі політикині.
Потрібен хтось принципово новий, хто зміг би об'єднати і переконаних прозахідних виборців, і тих, хто прагне зміни поколінь у політиці Румунії. І така людина насправді вже є.
Це мер румунської столиці Нікушор Дан, який вже заявив, що готується до виборів президента.
Математик (дворазовий переможець всесвітньої олімпіади з математики у 1987-88 роках), активіст, позапартійний прозахідний політик із напрацьованим іміджем борця проти корумпованої еліти, він керує Бухарестом з 2020 року, переобрався на цю посаду у 2024-му, і обидва рази вигравав вибори як незалежний кандидат.
Дану 55 років, проте він має талант спілкуватись з молоддю і щороку залучає значну кількість молодих виборців.
У жовтні 2024 року він здобув славу героя серед мешканців Бухареста, коли ініціював та очолив масовий протест проти забудовника, який почав суперечливу реконструкцію однієї з найважливіших площ столиці (площі Унірі, відомої також як площа Об'єднання Румунії), отримавши дозволи лише від місцевої влади. Тоді мер Дан особисто організував демонтаж будівельних конструкцій, привів на місце бульдозери та не побоявся вступити в конфлікт з поліцією.
Ця історія суттєво підвищила рівень підтримки цього політика, продемонструвавши його готовність до нестандартних дій та здатність об'єднувати людей. Крім того, Дан не має ані корупційного минулого, ані зв'язків зі "старими елітами". Всі ці фактори є важливими для впевненої перемоги на президентських виборах. Але чи вистачить цього?
Зараз кампанія лише на початковій фазі. Багато що залежить і від того, чи знайде Нікушор Дан чисті джерела фінансування, і від того, чи зрозуміють важливість моменту інші прозахідні кандидати (та ж Ласконі, якій варто було б утриматися від балотування, щоб не ділити голоси).
Так чи інакше, Румунія перебуває в періоді складної виборчої кампанії. Ставки надзвичайно великі. Проте існують шанси на обрання президента, який підтримує західні цінності та, відповідно, українські інтереси.
А "Європейська правда" і далі слідкуватиме за розвитком подій у цій сусідній з Україною державі.
Автор: Сергій Сидоренко,
