Втеча з військової служби. Чому самовільне залишення армії та дезертирство стали поширеними явищами, і які шляхи їх подолання?
У кінці вересня у медіапейзаже з'явилася резонансна заява 24-річного бійця 56-ої окремої мотопіхотної бригади, Сергія Гнезділова. Він відкрито повідомив про своє самостійне вирішення покинути військову частину. 9 жовтня його затримали співробітники Державного бюро розслідувань.
"Військова служба і захист України - обов'язок кожного громадянина. Але без чітких термінів (військової служби - УП) це перетворюється на кріпосне право. Я готовий повернутися на службу, якщо Міністерство оборони подасть законопроєкт про чіткі терміни. Якщо ні, крім того, що боротимуся за свою свободу, буду застосовувати інші методи впливу, наприклад, голодування", - сказав Гнезділов 11 жовтня в суді перед обранням запобіжного заходу.
Того ж дня Печерський райсуд Києва відправив військового під варту на два місяці без права на заставу. Адвокат бійця Олександр Шадрін у коментарі УП уточнив, що його підзахисному інкримінують дезертирство. Гнезділову загрожує до 12 років позбавлення волі.
Співрозмовник УП у Міністерстві оборони на умовах анонімності наголошує, що публічний розголос СЗЧ Гнезділова не пришвидшує встановлення термінів служби.
"Якщо всі військовослужбовці влаштують флешмоб і вирушать у СЗЧ, нам знову доведеться захищати Київ від російських агресорів," - зазначає він в коментарі для УП.
Вчинок Гнезділова викликав протилежні думки, зокрема серед військових. Проте йому вдалося відкрити скриньку Пандори - після заяви на тему СЗЧ масово заговорили в медіа.
"Українська правда" висвітлює, як широко поширеним стало явище самовільного залишення частини та дезертирства в українських збройних силах, а також обговорює можливість встановлення чітких термінів служби в армії на сьогоднішній день.
Для того щоб зрозуміти, чому військові покидають свої підрозділи, ми провели бесіди з військовим психологом Олексієм Скиртачем, а також з військовослужбовцями і командирами. В результаті ми узагальнили їхні думки та висловлювання щодо причин, що призводять до СЗЧ.
"Коли дзвонив одному зі своїх вересневих "СЗЧешників", він відповів на дзвінок і сказав: "Я не повернуся. За*бався", - пригадує під час розмови з УП заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу (ППП) однієї зі штурмових бригад. За словами офіцера, боєць воював на передовій з початку повномасштабного російського вторгнення. Таких історій безліч.
Військовий психолог Скиртач пояснює УП, що у військових часто зникає бажання воювати не лише через втому, але й через загострене відчуття несправедливості.
"Людей, які пішли в армію на самому початку великої війни, нібито немає ким замінити. Мені пацани кажуть: "Я їду у відпустку. Проїжджаю бари, кафе, ресторани - вони всі забиті. Якого х*я ми на фронті помираємо, а всі інші сидять по кабаках?" - розповідає він.
"Ця війна суттєво відрізняється від АТО/ООС тим, що раніше бойові дії велися лише на "передовій", тоді як сьогодні навіть тих, хто працює в штабі, юристів чи діловодів, може вразити небезпека. Адже основною метою ворога стали штаби бригад і батальйонів, а також пункти управління, з яких здійснюється координація бойових дій в онлайн-форматі. Всі військові відчувають страх, і більшість із них перебувають у стані хронічного стресу", - зазначає Скиртач.
Крім того, військовий психолог зазначає, що в 2022 році до Збройних Сил України приєднувалися люди з великим бажанням, тоді як сьогодні ситуація інша. "Нові призовники не мають бойового досвіду і не виявляють бажання його здобути. Внаслідок цього, після першого зіткнення, вони починають шукати способи уникнути повторної відправки на фронт," - коментує спеціаліст.
Заступник комбата "Ахіллесу" з ППП Богдан Рижак із позивним "Гермес" вважає, що саме новобранці схильні до СЗЧ. Оскільки більшість із них потрапили у військо не добровільно, а через "бусифікацію".
Механізм ротацій в українській армії недосконалий. По-перше, вони короткотривалі.
"Хлопці з жовтня 2022-го по червень 2024-го працювали на "передку". Потім їх вивели на відновлення на 3-4 тижні. Вони 20 місяців були на позиціях, брали участь у боях. Стерті, виснажені, психологічно травмовані.
Замість того, щоб пройти звичайний процес відновлення, з них сформували батальйонну тактичну групу, яку направили на Курщину. Про те, що їхня місія полягає у бойових діях на території Росії, вони дізналися вже по прибуттю в Курську область. Багато військових просто вирішили залишити службу та повернулися додому, – розповідає УП офіцер з психологічної підтримки одного з механізованих бригад ЗСУ.
А по-друге, коли бійців після завдань виводять на відновлення, вони опиняються в місцях, де немає елементарних побутових умов.
Психолог Скиртач згадує, що в минулому році військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Лисичанську, Бахмуті та Херсонській області, направили на відпочинок до Київської області. Їх розмістили в різних приміщеннях: дитячих садках, покинутих спорудах та адмінбудинках районних адміністрацій. Бійці змушені були спати на холодних підлогах, іноді в компанії пацюків.
Отже, суттєвої різниці в повсякденному житті між фронтовими зонами та тилом не спостерігається. В основному, є лише одна відмінність — ракети і дрони з'являються тут значно рідше.
В даний час основну частину українських збройних сил складають не професійні військові, для яких військові статути є непорушними нормами, а колишні цивільні особи, переважно представники пострадянських поколінь, які не бажають терпіти архаїчні традиції армії. Це призводить до частих конфліктів між солдатами і їхніми командирами.
Військовослужбовці, які не можуть знайти спільну мову зі своїм безпосереднім керівником, намагаються перейти до іншого підрозділу. Однак, змінити місце служби в ЗСУ — це непросте завдання, адже жоден командир не бажає втрачати своїх підлеглих. Тому деякі бійці вдаються до використання СЗЧ як єдиного ефективного способу для переведення в інший підрозділ.
"Нещодавно в моїй бригаді боєць посварився з командиром, послав його нах*й і звалив з частини. Місяць десь шаро*бився. А потім виявилося, що він уже в іншому підрозділі воює. Довелося переводити в експрес-режимі. Це поширена практика в армії. СЗЧ вже давно використовують як механізм "переведення", - розповідає УП не під запис офіцер однієї зі штурмових бригад.
Не так давно УП зверталася до проблеми недостатньої психологічної підтримки в українських збройних силах. Виявилося, що багато психологів у ЗСУ займають свої позиції, не маючи відповідної освіти, а отримавши спеціалізацію лише після короткострокових курсів.
Через брак знань і досвіду вони не можуть надати фахову допомогу психологічно травмованим військовим. Тому бойовий стрес часто стає причиною втечі бійців зі служби, призводить до розвитку алкогольних, наркотичних залежностей або ігроманії, які також можуть спровокувати СЗЧ.
"На основі моїх спостережень, часто з лав служби йдуть так звані 'аватари' - особи, які мають проблеми з алкоголем. Вони п'ють і шукають пригод, які призводять до неприємностей", - зазначає анонімно офіцер з психологічної підтримки одного з інженерних підрозділів ЗСУ.
Знати більше: Залежності, СЗЧ і самогубства. Чому в ЗСУ мало кваліфікованих психологів і які це має наслідки
Військові, які покинули свою службу, можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності згідно з двома статтями Кримінального кодексу України:
СЗЧ – це ситуація, коли особа залишає своє місце служби на термін, що перевищує три доби, без отримання дозволу від командира або без наявності обґрунтованих причин.
Замість цього, дезертирством вважають покидання військової частини з наміром не повертатися до служби.
Найчастіше серед військовослужбовців трапляється саме злочин, пов'язаний із сексуальним насильством.
Не так давно Верховна Рада прийняла рішення про декриміналізацію випадків самовільного залишення військової частини та дезертирства, що сталося вперше в історії.
Військовослужбовець має можливість уникнути кримінальної відповідальності та відновити свою службу, якщо він самостійно подасть клопотання до слідчого, прокурора або суду, а також отримає письмову згоду від свого командира. Після цього йому потрібно повернутися до частини протягом трьох днів.
Військовий має можливість вирішити, куди саме йому повертатися - до свого попереднього підрозділу або до нової частини, проте це рішення має бути погоджене з командирами обох частин.
У розмовах з представниками УП серед командирів та офіцерів, які займаються психологічною підтримкою військовослужбовців на передовій, висловлюється невдоволення новими законодавчими змінами. Вони вважають, що декриміналізація може підштовхнути бійців до втечі зі служби. Всі співрозмовники зазначають, що після прийняття цього закону кількість випадків самовільного залишення служби в їхніх підрозділах помітно зросла.
Військові усвідомлюють, що можуть залишатися на позиціях кілька днів, і за це їм не загрожує жодне покарання. Найгірше, що може статися – це місяць без додаткової компенсації за службу в зоні бойових дій.
Коли "СЗЧешники" повертаються, частина підрозділу невдоволені. Бо бійці знають, що він десь гуляв, відпочивав, бухав, поки за нього їб*шили", - каже УП заступник комбата "Ахіллесу" з ППП Гермес.
Загальна статистика випадків самовільного залишення частини і дезертирства в Збройних силах України - державна таємниця. Але всі співрозмовники УП серед командирів, народних депутатів і урядовців стверджують, що це масове явище, яке вимірюється десятками тисяч.
УП звернулася до Офісу генерального прокурора із запитом щодо статистики зареєстрованих кримінальних правопорушень - СЗЧ і дезертирства.
Відповідь Офісу Генерального Прокурора на запит видання УП. Джерело: "Українська правда".
У відповіді ОГП зазначається, що за січень - вересень 2024-го зареєстровано втричі більше випадків СЗЧ і майже в чотири рази більше дезертирства, ніж за аналогічний період минулого року.
Проте кількість судових рішень щодо статті за самовільне залишення військової служби та дезертирство значно нижча, ніж кількість зафіксованих кримінальних справ.
Анонімний співробітник Комітету Верховної Ради з правоохоронних питань в розмові з УП висловив сумніви щодо можливостей Державного бюро розслідувань, зазначивши, що воно не в змозі впоратися з такою великою кількістю справ.
В результаті, ми стикаємося з одним із найсерйозніших недоліків правової системи - вибірковим правосуддям. Один правопорушник потрапляє під арешт, інший залишається на свободі, а третього затримують, але відпускають після того, як він дає хабар.
І будь-які виконавці з ДБР скажуть: "А які до нас претензії? Як ви собі уявляєте, щоб ми розслідували одночасно десятки тисяч справ по СЗЧ і дезертирству? Це ж просто неможливо", - пояснює член правоохоронного комітету на умовах анонімності.
Встановлення термінів військової служби - один із дієвих варіантів вирішення проблеми СЗЧ і дезертирства в армії.
В початковій редакції закону про мобілізацію були прописані терміни служби. Проте, перед голосуванням, головнокомандувач Олександр Сирський звернувся до депутатів з проханням виключити норму, що стосувалася "демобілізації". У результаті, закон був прийнятий без вказівок на терміни, але парламентарі зобов'язали Кабінет Міністрів підготувати окремий проект для їх визначення.
Темпи мобілізації різко зросли з травня 2024-го, порівняно з початком року, стверджував секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко. Однак, за його словами, на початку осені вони суттєво скоротилися.
Анонімний співрозмовник УП у Міністерстві оборони підтверджує, що робота над законопроєктом продовжується. Ведуться консультації з Генеральним штабом, де аналізуються дані щодо мобілізованих, поранених, загиблих, військовослужбовців, які перебувають на лікуванні, а також випадків дезертирства.
В Росії в даний момент відбувається осінній призов. Плани передбачають залучення до 150 тисяч осіб. Якщо мобілізацію не підсилити, а частину військових не звільнити через завершення термінів служби, ситуація на фронті може суттєво погіршитися, і лінія бойових дій може опинитися біля Дніпра.
Ще один важливий аспект, який впливає на визначення чітких термінів служби, - це стабільна або вигідна для нас обстановка на фронті. Наразі, м'яко кажучи, ситуація залишає бажати кращого, - зазначає в коментарі для УП представник Міністерства оборони України, просячи не називати його імені.
3 жовтня "Українська правда" звернулася до Міністерства оборони. УП зробила запит щодо напрацювання законопроєкту про встановлення чітких термінів служби під час воєнного стану. Проте на момент публікації матеріалу відповідь не надійшла.
Членкиня Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Соломія Бобровська у розмові з УП підкреслила, що в умовах нинішньої критичної ситуації на фронті неможливо точно визначити терміни військової служби. Вона також наголосила на необхідності вдосконалення системи ротацій та збільшення тривалості відпусток для військовослужбовців.
Військовий психолог Олексій Скиртач зазначає, що за "натівськими" стандартами воїн може перебувати в зоні бойових дій максимум 40 діб. Приблизно до двох тижнів він адаптується до навколишніх умов, з третього тижня до 30-35 діб - триває пік результативності бойової роботи. За 40 діб його однозначно треба виводити на відновлення в тил.
Проте, військові сили країн НАТО не стикалися з такими масштабними конфліктами, як війна між Росією та Україною. Отже, Україні не вдасться повністю перенести досвід своїх західних союзників.
Як зазначає Скиртач, українська військова команда працює над впровадженням внутрішньої ротації. Зазвичай, бійців на "нулевих" позиціях змінюють кожні 3-5 діб. Проте, у випадку нестачі особового складу в підрозділі, немає можливості провести заміну військових на передовій.
Не менш важливо забезпечити зручні умови для служби, відновлення та реабілітації.
"Коли американські бійці під час місії в Іраку отримували психічні травми або перевтомлювалися після бойових зіткнень, прилітав гелікоптер і забирав їх у безпечні місця. Там були кондиціонери, монітори з Playstation, СD з порнофільмами, а в холодильниках завжди було пиво. Їм дозволяли вживати по декілька пляшок на день, але так, щоб не напивалися", - розповідає Скиртач.
"Я часто слухаю від військових, які перебувають на передовій, що у них є тільки три виходи (звільнитися зі служби - УП): '200', '300' або СЗЧ. Вони зазвичай обирають СЗЧ", - ділиться офіцер з психологічної підтримки одного з інженерних підрозділів ЗСУ, який попросив залишитися анонімним.
Викорінити СЗЧ як феномен неможливо, оскільки воно існує настільки ж довго, як і війни. Це явище поширене в усіх збройних силах на планеті.
Проте, щоб це не стало вирішальним елементом у розвитку конфлікту, необхідно боротися не тільки з наслідками, але й зі справжніми причинами.
