Зеленський, Єрмак, Порошенко, WhatsApp та нестача планування - аналіз спогадів посла Маасікаса.

Вже за рік після завершення роботи послом ЄС в Україні Матті Маасікас випустив мемуари.

Незважаючи на те, що вже колишній посол залишає свій пост (тепер очолює один із відділів зовнішньої політики ЄС), він вирішив відкрито розповісти про аспекти, які зазвичай залишаються в таємниці назавжди.

Ця книга, що налічує понад 370 сторінок, була видана виключно естонською мовою, і, ймовірно, не буде переведена на інші мови. Вона орієнтована на естонського читача та містить безліч посилань на естонські особливості.

Проте існують і аспекти, які мають значення для українського читача.

Редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко ознайомився з цією книгою. У його статті "Від тиску до компромісів: спогади колишнього посла ЄС в Україні" представлені найцікавіші та найактуальніші моменти з твору. Нижче ви знайдете короткий огляд.

Посол Маасікас розпочав свою діяльність в Україні у вересні 2019 року, коли парламент вже функціонував у режимі монобільшості та активних реформ, а президент Володимир Зеленський занурився у виконання своїх обов'язків, сподіваючись реалізувати свої виборчі обіцянки.

Проте одна із обіцянок вже тоді виглядала сумнівною. Мова йде про "мир з Росією", у можливість якого, на думку посла, в Банковій дійсно щиро сподівалися.

У своєму тексті Матті Маасікас неодноразово розмірковує про щирість Володимира Зеленського як політичної фігури, а також про такі пов'язані з нею аспекти, як емоційність та емпатія.

Емоційна природа Зеленського не лише сприяла успіху, а й завдавала шкоди: "Це були не лише вдалі моменти; я спостерігав за його нетерпінням, поверхневістю та втомою".

Проте він акцентує увагу на тому, що такі випадки були скоріше поодинокими. В цілому, Маасікас вважає, що емоційність президента є його сильним боком.

"Я не можу навіть уявити, наскільки сильно Зеленський відчував особисте розчарування і гнів, коли усвідомив, що його основна передвиборча обіцянка щодо миру з Росією рухається у зовсім інший бік", - зазначає колишній посол.

Хоча усвідомлення того, що поставлена мета може залишитися недосяжною, виникло у керівника України задовго до початку повномасштабної агресії з боку Росії, ключовим моментом для Зеленського, безумовно, стало звільнення північних районів Київщини. Саме тоді стало очевидним, наскільки жахливими були злочини, скоєні у Бучі та інших населених пунктах.

Війна великого масштабу також вплинула на інших політиків. Посол Європейського Союзу, що мав можливість взаємодіяти з усією політичною верхівкою країни, включаючи опозиційні сили, ділиться своїми спостереженнями про деяких з них у своїй книзі.

Зокрема, це стосується Петра Порошенка. Посол акцентує увагу на тому, що для нинішньої влади Порошенко став символом негативу, і, відповідно, ситуація була абсолютно протилежною.

Згадав про Маасікас, Юлію Тимошенко, Юрія Бойка та ще кількох інших.

У книзі колишній посол намагається тримати баланс щодо всіх українських персонажів, включно з керівником Офісом президента України Андрія Єрмака - але у читача книги лишається чітке враження, що з Офісом відносини у посла не склалися.

Як і багато інших українців, посол ЄС вважає, що обсяг повноважень керівника Офісу Президента є надмірним. Він також підкреслює, що це, в свою чергу, негативно впливає на результати роботи.

"Якщо ти постійно супроводжуєш президента на всіх ключових зустрічах, у тебе просто немає можливості займатися іншими питаннями", — зазначає дипломат, відкрито визнаючи, що не зміг встановити ефективну комунікацію з керівником Офісу президента.

Втім, Маасікас зазначає, що не довіряє чуткам про те, що Андрій Єрмак має повний контроль над усіма аспектами життя країни. Проте він визнає, що глава Офісу президента займає у владі України особливу позицію, що є безсумнівним і навіть акцентує на цьому.

Європейський дипломат висловлює своє здивування з приводу того, що в Україні WhatsApp став основним засобом комунікації для політичних переговорів. Ще одна характерна риса української реальності - це брак планування: "В Україні немає сенсу заздалегідь складати розклад".

У цій книзі детально розглядається етап російського тиску на Захід у 2021 році, що зрештою призвів до вторгнення 24 лютого 2022 року.

Також він акцентує увагу на тому, як з onset повномасштабної війни в Європейському Союзі почала формуватися єдність в підтримці українського прагнення до євроінтеграції, а також делікатно коментує реформи, що відбуваються в Україні.