Чому Кремль не надто в захваті від перемоги Радева?

У Росії з кожним днем зменшується кількість переваг для використання "своїх" європейців у протистоянні з "чужими".

Переконлива перемога Румена Радева на виборах у Болгарії змусила багатьох говорити про появу в Європі "нового Орбана". Проте у Кремлі цьому не дуже радіють. І причин цьому є багато. Від емоційних (наприклад, новий прем'єр-міністр Чехії Бабиш так і не став "нашим" для Москви) до економічних. До того ж і зі своєю головною (донедавна) європейською "мишею" Кремль погрався і викинув на історичний смітник, заявивши, що стосунки з нею були "суто діловими".

Криза самоусвідомлення у стосунках між Європейським Союзом та урядом Орбана.

Насправді всім відомий конфлікт Будапешту із Брюсселем не був суперечкою щодо України. Це була фундаментальна криза цінностей. Протягом багатьох років Орбан послідовно демонтував демократичний фундамент Угорщини: встановлював політичний контроль над судами, зачищав незалежні ЗМІ (майбутній прем'єр-міністр Петер Мадяр в етері державного телеканалу M1 заявив, що його уряд негайно зупинить роботу мовника, назвавши його "брехливою новинною службою"), концентрував ресурси в руках партії "Фідес", використовував владу для збагачення наближених структур і родичів.

Важливим моментом у відносинах Європейського Союзу з Будапештом стало криміналізування допомоги мігрантам, а також прийняття законодавчих норм, які прямо суперечать європейським стандартам щодо надання притулку й захисту прав людей. У останні роки одним з ключових чинників, що призвів до загострення стосунків між Угорщиною та ЄС, стало саботування Орбаном принципів європейської солідарності та підтримки України.

У відповідь на ці дії Брюссель застосував "ядерний варіант" -- процедуру за Статтею 7 Договору про Євросоюз (вона дозволяє призупинити права членства, включно з голосуванням у Раді ЄС). Тобто конфлікт Орбана з ЄС -- це історія про кризу ідентичності: не можна залишатися в ЄС, ігноруючи водночас його фундаментальні засади.

Важливим етапом стало перше в історії Європейського Союзу використання механізму "умовності верховенства права". Цей фінансовий інструмент, який оцінюється у 35 мільярдів євро для Будапешту, заснований на безпосередньому зв'язку між дотриманням демократичних принципів і отриманням європейських субсидій. Брюссель чітко дав зрозуміти: якщо немає демократії, то немає й фінансування. Тепер новий уряд під керівництвом Петера Мадяра повинен виконати 27 вимог, встановлених ЄС, щоб отримати доступ до цих коштів.

Одночасно з цим, існують рішення Європейського суду, який не раз визнавав Угорщину відповідальною за порушення норм законодавства Європейського Союзу. Це стосується не лише неналежного поводження з мігрантами, але й тиску на навчальні заклади та неурядові організації. Такі дії призвели до накладення санкцій та штрафів.

Зрештою Угорщина опинилася й у стані дипломатичної ізоляції, що зростає. Уже легендарною стала пропозиція Орбану від тодішнього канцлера ФРН Олафа Шольца "піти випити кави" під час ухвалення рішення про початок переговорів щодо вступу України до ЄС.

Таким чином, Брюссель не лише покарав самого Орбана, але й встановив такі умови, що його політика почала обертатися значними витратами, головним чином для угорських громадян. Це, врешті-решт, і стало причиною його поразки на виборах.

Для звичайних угорців 16-річна "співпраця" Орбана з Москвою та його конфлікти з Брюсселем обернулися реальними фінансовими втратами. Європейський Союз заморозив приблизно 35 мільярдів євро, що становить майже 16% ВВП країни. Блокування цих коштів призвело до призупинення інвестицій та масштабних інфраструктурних проєктів. Угорщина втратила щонайменше 2 мільярди євро назавжди через штрафи та пені за затримки в реалізації реформ. Ці кошти могли б бути використані для модернізації 6000 шкіл або будівництва 300 лікарень в країні.

Існує також суто людський аспект фінансів: середня угорська сім'я з трьох осіб через політику Орбана фактично втратила тисячі євро. Якщо порівнювати Угорщину не лише з "старими" членами ЄС, а й з новими країнами Східної Європи, результати також не на її користь. З 2010 по 2026 роки ВВП Угорщини зріс лише на 45-50%, в той час як Польща продемонструвала майже 90% зростання. Середній річний дохід поляка, за однакових умов праці, на 6000 доларів США вищий, ніж у угорця. Таким чином, конфлікт Орбана з ЄС призвів до щорічних втрат економічного зростання для самих угорців.

Які перспективи чекають болгар у контексті "орбанівського сценарію"?

Щодо Болгарії, то вона -- одна з найбільш інтегрованих в економіку ЄС країн (до 70 % торгівлі припадає на нього). І якщо Радев справді вже не тільки словами, а й діями надумає стати "новим Орбаном", наслідки будуть миттєвими: уповільнення зростання економіки через припинення фінансування з блоку ЄС призведе до втрати щонайменше 1 % ВВП щороку. А 10 років "орбаноміки" зроблять болгарську економіку на 12 % меншою, ніж вона могла б бути, а кожен громадянин Болгарії за десятиліття недоотримає від 20 000 до 30 000 доларів США. Тож для Болгарії наслідки гіпотетичної "орбанізації" стали б значно боліснішими, ніж для угорців.

Софія вже відчула це у вересні 2024 року. Тоді парламент проводив своє останнє засідання перед черговими достроковими виборами, адже за період з 2021 року по квітень 2026 року в країні відбулося кілька змін урядів. Це засідання було ключовим для ухвалення європейської "Дорожньої карти кліматичної нейтральності". Проте проросійські депутати вчинили безлад, захопивши трибуну і вивівши з ладу звукову систему, що унеможливило подальшу роботу сесійної зали. Наслідки цього демаршу виявилися надзвичайно негативними для бюджету держави. Депутати зазначили, що це була "остання можливість" зберегти понад мільярд євро, які могли надійти з боку Євросоюзу.

З моменту вступу Болгарії до Європейського Союзу у 2007 році країна отримала 16,3 мільярда євро. Усі значні інфраструктурні проекти фінансуються переважно за рахунок європейських фондів. Тому кожен новий або старий болгарський лідер, навіть якщо він має симпатії до Москви, усвідомлює, що ця країна ніколи не зможе компенсувати ті втрати, які виникнуть у разі розриву з ЄС.

Заняття з фінансової мови Угорщини, організовані Європейським Союзом, виявилися настільки успішними, що їх визнали навіть у Москві. Там зазначили, що "Радеву не варто називати новим Орбаном. Насправді він є помірним націоналістом, наскільки це можливо в державі, яка повністю залежить від ЄС і є однією з небагатьох у Східній Європі, що стала частиною єврозони".

І це дійсно так. 1 січня Болгарія офіційно перейшла з історичного 145-річного лева на євро. Цей крок став важкою поразкою для Росії, яка намагалася будь-якими способами зірвати цей перехід, використовуючи всі можливі маніпуляції. Це рішення суттєво обмежило фінансові можливості Кремля у грі з "своїми" європейцями проти "чужих". Тому Москва не особливо радіє з приводу перемоги Радева.