Існує три явні підстави, чому Трамп виявився критичним щодо Путіна і почав вжити заходів проти Росії. Розмова з дипломатом Веселовським.
Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп оголосив про скасування зустрічі з Володимиром Путіним, запланованої в Будапешті, зазначивши, що це "невідповідний час" і немає видимих перспектив для діалогу. Він також підкреслив, що Путін відкритий до переговорів щодо ситуації в Україні, проте висуває надто жорсткі умови. "Ми не прагнемо, щоб він отримав все", - додав Трамп, пояснюючи свою позицію.
На цьому фоні Вашингтон розпочав активні дії. Трамп оголосив про запровадження суворих санкцій проти російських енергетичних компаній, в той час як Сенат США ухвалив одразу три законопроєкти: щодо використання заморожених активів Росії на користь України, визнання РФ спонсором тероризму та покарання Китаю за підтримку Москви. "Сподіваюся, що ці санкції змусить Путіна переглянути свої дії", - прокоментував Трамп.
Європа, тим часом, знаходиться в процесі адаптації: затверджується 19-й пакет санкцій і ведуться дискусії щодо "репараційного кредиту" на суму 140 мільярдів євро для України. Партнери України працюють над варіантами перемир'я, які можуть задовольнити Трампа. У закритих приміщеннях європейських столиць розробляється 12-пунктовий план для завершення конфлікту — документ, що має на меті одночасно зупинити російську агресію і потішити президента США.
Своїми думками щодо цих питань в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.
- Що ж, розпочнемо з тієї зустрічі, яка так і не відбулася в Будапешті. Питання насамперед у тому, чому Трамп це вирішив?
Є декілька можливих пояснень. Одне з них стосується ролі держсекретаря США Марко Рубіо. Він провів зустріч з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, після чого поділився інформацією про її зміст, особливо звернувши увагу на тон, який був досить показовим. Рубіо також навів цитати прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова, який, звісно, висловлює думки лише з дозволу свого керівника. Усе це разом створило негативне враження. Додатково, варто згадати висловлювання заступника міністра закордонних справ РФ Сергія Рябкова, який є не лише дипломатом, а й експертом з питань стратегічної безпеки, зокрема ядерної, протягом останніх двадцяти років у відносинах зі США. Усі ці елементи могли потрапити на стіл Дональда Трампа.
Другий елемент: дедалі більша хвиля критики щодо дій Трампа у відносинах із Росією в американських медіа. Знаєте, коли про тебе пише "ця паскудна, зрадницька, негідна" New York Times, за словами самого Трампа, це одне. Коли ще більш "паскудна" CNN - це друге. Але коли вже про це пишуть Washington Times, Wall Street Journal - тобто рупори великого капіталу, коли підключаються NBC, яку він нібито любить, а не ABC, усе це вже створює хор, який забиває навіть ту "радість перемоги", яку він собі приписав на Близькому Сході.
У цей критичний момент Трамп усвідомлює, що вести розмови з Путіним у Будапешті — не найкраща ідея. З'являються представники НАТО, які нагадують, що ми є військовим альянсом і ситуація нині небезпечна: росіяни можуть суттєво просунутися, якщо ми будемо байдужими. Україні необхідно не просто "рятувати", а реально підтримати її — по-справжньому, з усією відповідальністю. Це, безсумнівно, вплинуло на його рішення. Проте є ще один важливий фактор: через тиждень Трамп має зустрітися з китайським лідером Сі Цзіньпіним, і для цього він повинен мати сильну позицію. А бути сильним він зможе лише в тому випадку, якщо публічно поставить Путіна на місце. І саме цей публічний виступ ми стали свідками. Усе це разом склалося в одну картину. Трамп заявляє: "Годі мене обманювати". І коли Путін намагається його "обдурити" на очах у всього світу, Трамп вирішує, що цього достатньо, і скасовує зустріч.
- Для Путіна це дійсно ляпас? І чи справді це втрата великої можливості для нього?
- Безперечно. І головне - Трамп не змінив своєї фундаментальної думки: "намагатися купити Росію". Це нікуди не зникло. Це все залишається внизу, у його логіці. Він просто шукає кращу позицію для торгу. Але саме зараз він дає Путіну публічного ляпаса. Бо весь світ уже говорив про надмірну залежність Трампа від Кремля. Після тієї "Аляски" всі казали: ти ж залежний від нього. Він приїхав до тебе: "поїв, ноги помив, залишив брудну воду, а ти залишився ні з чим". Тоді Трамп ще не сів у літак, летіти додому, а всі ЗМІ вже повідомляють, що він програв. І ось ця картина залежності - зруйнована одним публічним жестом. Трамп каже: "Ні, я не буду в нього на побіганках. Він буде в мене". А коли він додає: "Я йому все не віддам", то це не лише про Україну. Це взагалі про геополітичну гру.
- Щодо наслідків після скасування. Дональд Трамп заявив, що Мінфін США вводить санкції проти найбільших російських нафтових компаній "Роснефть" та "Лукойл" і закликає Москву негайно погодитися на припинення вогню.
"Я сподіваюся, що ці санкції змусить Путіна замислитися", - висловився Дональд Трамп щодо нових обмежень проти Росії. Міністр фінансів США Бессент зазначив, що нові американські санкції будуть серед найсуворіших. Як ви вважаєте, чи можуть ці санкції вплинути на розуміння Путіним ситуації?
Ці прогнози лише підтверджують, що акцент робиться переважно на антикитайських аспектах, а не виключно на антиросійських. Що стосується Індії, то мова не йде про "повну відмову" від співпраці. Є англійський термін phasing out, що означає поступовий вихід. Це не просто "зменшення" - це сигналізує про те, що кардинальних змін завтра не станеться. Процес триватиме не тижнями, а місяцями. Поступове зниження обсягів закупівель - ось у чому суть. Тому стверджувати, що "сьогодні введені санкції, а завтра російські танкери залишаться без покупців" - це хибно. Цю нафту все ще хтось придбає, хоч і, можливо, в меншій кількості.
Інше питання - чи відмовиться Китай? Ні в якому разі. Ба більше - він збільшить закупівлі, але знизить ціну. Чи зробить це Путіна розумнішим? Так, але не зараз. Тобто жодної зміни в парадигмі війни проти України, Європи й частково решти світу поки не видно. Чи є ознаки того, що Кремль почав думати інакше? Ні. Є лише повідомлення, що російські генерали вже визначили дати "взяття" Куп'янська і Покровська. А якщо визначили, то йти до цього вони будуть будь-якою ціною.
Це свідчить про те, що ризик збільшується. Ворог може перемістити війська з інших секторів фронту. Адже для Путіна важливо продемонструвати свою силу перед зустріччю Сі Цзіньпіна і Трампа. Він прагне виглядати "незламним". Отже, ми переживаємо найнапруженіший етап з усіх. І немає ніяких вказівок на те, що Путін змінив свої плани.
Ось це "тренування ядерних атак", демонстративний пуск ракети "Ярс" та активність ядерної тріади - чи це означає "мені нічого не страшно, і я продовжую в тому ж дусі"?
Ці тестування були організовані як демонстрація реакції на аналогічні заходи, що відбувалися в країнах НАТО. Втім, на відміну від нашого підходу, там випробування проходили лише в одному середовищі, тоді як у нас — у трьох: воді, на суші та в повітрі. Але сам факт залишався незмінним — це була наша відповідь.
Крім того, ці маневри приурочено до зібрання в Південно-Східній Азії. Це вже другий "кульмінаційний" момент для КНР. Перший був 3 вересня, на святкуванні перемоги Китаю у Другій світовій війні - тоді йшлося про чисто військову демонстрацію. А нині - про економічно-фінансову. Китай зараз прагне показати свою першість у індо-тихоокеанському регіоні, якщо не в усьому світі. І Путін демонструє таким чином свою "цінність" для Сі Цзіньпіна. Бо в арсеналі Сі сьогодні немає того, що має Путін у ядерній сфері. Так, можливо, це з'явиться через 5-10 років, але не зараз. Путін ніби каже: "Ви не можете домовитися з Трампом між собою? Я тут. І я не третій. Я рівний. Без мене цей світ не буде стабільним". Ось, власне, в цьому і полягає сенс цієї демонстрації ядерної тріади.
А як щодо дозволу на удари? "Wall Street Journal" повідомив, що Сполучені Штати скасували обмеження на застосування Україною західних ракет дальньої дії. Проте Трамп, всього через кілька годин, спростував цю інформацію, назвавши її фейком: він стверджував, що ніяких обмежень не знімали, і жодних дозволів не надавали. Що ж це насправді сталося?
Це - дійсно гра. Дуже інтелектуальна. В одному з видань зазначили: "Обмеження скасовано". Але ж використовували європейські ракети - ті самі Storm Shadow. Трамп говорить правду, коли стверджує: "Ми нічого не знімали". Адже саме не США знімали обмеження, а європейські країни. Проте є важливий момент: ці ракети не можуть бути використані без американського "поштовху".
- Там же є американські комплектуючі.
Так, ви праві. Але ці ракети не були доставлені Україні "вчора". Вони вже кілька місяців знаходилися на складах. І ось тепер спостерігаємо за тим самим "сигналом". Перше — заява міністра фінансів про санкції. Друге — реакція Трампа. Третє. Це, якщо хочете, ще одна "тріада", але в політичному контексті. "Wall Street Journal" абсолютно правий у своїх висновках, так само як і Трамп, коли стверджує, що нічого не було скасовано, адже формально й не було чого скасовувати.
- Тепер щодо Європи. Вчора саміт лідерів ЄС у Брюссель, сьогодні у Лондон "коаліція охочих". Прийнято 19-й пакет санкцій. Питання використання заморожених російських активів для фінансування допомоги Україні йде важко, але все ж таки невпинно. Отже, чи можна очікувати якихось серйозних рішень у найближчому майбутньому?
Перед самітом Європейського Союзу стало очевидно, що ключовим питанням буде використання заморожених російських активів, що знаходяться у бельгійському Euroclear. Це питання є найбільш важливим та складним у порядку денному. Якщо б на цей момент надійшов чіткий сигнал від Сполучених Штатів, що вони підтримують цю ініціативу, це могло б суттєво змінити позиції країн, які ще мають сумніви. Серед таких країн – Бельгія, Франція, можливо, трохи Австрія. Німеччина вже визнала важливість даного питання, і Нідерланди, здається, також готові до співпраці. Проте ці кілька столиць ще не прийняли остаточного рішення. В свою чергу, ми повинні залишатися рішучими, але не переступати межу. Європейці – це наші партнери, а не підлеглі, яким можна віддавати накази. Саме зараз важливіший правильний тон, ніж самі слова.
- Європа нарешті підійшла до цієї межі - до рішення використати заморожені російські гроші? Ще рік тому навіть думка про це викликала в них шок. Аргументів "чому ні" було море - від ризику для фінансової стабільності до правових перепон. А тепер? Гроші закінчуються, чи просто прийшло усвідомлення, що війна триватиме довше, ніж вони думали?
- І одне, і друге. У всіх країнах Європи - заборгованість. У деяких - катастрофічна, як от у Франції. І при цьому зростають і ліві, і праворадикальні популістичні рухи. І ті, й інші кричать: "Витрачайте гроші на нас!" - або "Виганяйте іммігрантів!" Тільки от парадокс: працювати замість іммігрантів вони не хочуть. Отже, внутрішньополітична ситуація в Європі така, що виділяти великі кошти Україні відкрито - ризиковано.
Логіка тут очевидна: ми або підтримуємо наших пенсіонерів, або ж українських. Це питання не лише одного політика, а справжня проблема для мільйонів виборців. Отже, якщо потрібні фінанси, їх слід шукати там, де це не викликає негативної реакції серед нашого електорату, наприклад, у Росії. Наші громадяни ще не готові до такого кроку, вони просто "не дозріли". Цікаво, що навіть поляки, які завжди були відданими друзями України, нині стають дедалі обережнішими. Вони не прагнуть вкладати гроші і менше бажають брати участь у нових програмах допомоги. Вони зосереджені на вирішенні своїх власних проблем і переосмисленні історії. Так, питання пам'яті важливе, але питання майбутнього ще більш актуальне. Сьогодні, спростивши ситуацію: або існує Україна, і з нею Польща та Європа, або не залишиться ні України, ні Польщі, ні Європи.
- Генсек НАТО Рютте напередодні мав зустріч з Трампом. Він привіз до Білого дому план з 12 пунктів, який зараз активно обговорюють - з припиненням вогню, але й поступовим зняттям санкцій з Москви, тобто з "пропозиціями від Трампа і для нього" і потенційним лаврами миротворця для нього.
Так, саме так. Це той самий план, але з деякими змінами. Порівняно з попереднім "близькосхідним" варіантом, який складався з 20 пунктів, тепер їх залишилося лише 12. Проте головна відмінність полягає не лише у кількості. У попередньому плані не було відповіді на важливе питання: "Хто це реалізує?" Тепер же в 12-пунктному варіанті є чітка відповідь. Він прямо вказує, що всі дії координуються і виконуються НАТО. У старому плані ХАМАС і ЦАХАЛ залишалися наодинці, а в новому варіанті вже є визначена сила, структура та механізм контролю.
Проте, наскільки реальним є цей план? НАТО виступає як червона лінія для Путіна. Чи це всього лише дипломатичний маневр, щоб продемонструвати, що Путін "знову відмовився"?
Обидва аспекти. Коли згадують "НАТО", це не означає, що завтра всі країни, від Кіпру до Ісландії, зберуть свої бронетранспортери і рушать на Псков. Мова йде про коаліцію тих, хто бажає співпрацювати. НАТО забезпечує логістичну, розвідувальну, фінансову та організаційну підтримку. Але не всі країни беруть участь у бойових діях, а лише ті, хто готовий. Це, до речі, цілком відповідає стилю Трампа, адже він не хоче, щоб його солдати брали участь у війні. Йому важливо, щоб "все робили інші, а похвали діставалися йому". Саме тому Європа охоче грає в цю гру, пропонуючи йому стати "гарантом безпеки" - одночасно в Україні та на Близькому Сході. Тобто, виступати в ролі глобального спостерігача за стабільністю. А там уже й "нобелівська премія" не забариться.
Загалом же, це по суті про те, що альянс бере на себе відповідальність за безпеку України. Не за війну України з Росією, а саме за її безпеку. Як? Дає зброю, дає гроші, дає страхові гарантії. І якщо лінія фронту залишиться такою, як зараз, то саме НАТО у цій новій формі гарантуватиме, що її більше ніхто не перейде.
