Кримський сценарій в Балтійському регіоні - наслідок недалекоглядності Європи та Сполучених Штатів.

Протягом восьми років наші західні партнери використовували терміни «сепаратисти», «зелені чоловічки» та «громадянський конфлікт», описуючи солдатів російської регулярної армії та війну Росії проти України, що розпочалася у 2014 році. Багато хто волів ігнорувати реальність, адже це було простіше і спокійніше, без потреби вжити якісь дії. Нині ж Путін намагається загарбати саму Європу та країни НАТО. Чи не знову мова зайде про вигаданих сепаратистів?

Після публікацій про можливість "гібридного" нападу Росії на Естонію чи інші країни Балтії і в Україні, і на Заході почали серйозно обговорювати можливість конфлікту між Росією та країнами НАТО і навіть політичне банкрутство альянсу внаслідок недостатньо серйозної реакції на таке вторгнення. Але найголовніше - почали усвідомлювати, що сама можливість такого конфлікту, що створює реальний ризик початку Третьої світової війни, повʼязана з неадекватною реакцією західних країн на події в Україні у 2014 році.

Тоді, вперше після закінчення Другої світової війни, президент Росії вирішив не лише окупувати, а й анексувати частину території іншої країни. Проте, провідні держави світу, які також є підписантами Будапештського меморандуму, намагалися ігнорувати те, що відбувалося в Криму, роблячи вигляд, що нічого особливого не трапилося. Якщо пригадати, які санкції були введені проти Росії адміністрацією Барака Обами та Європейським Союзом, стає зрозуміло, чому Кремль не звертав уваги на заклики з Вашингтона уникати подальших агресивних дій і, навпаки, розпочав війну на Донбасі.

Дивовижно, але ця війна фактично не визнавалася як війна і окупація. Замість цього почалася розмова про "сепаратизм" в Донбасі, при цьому намагалися ігнорувати присутність російських військових та спецслужб у регіоні. І це при тому, що до російського вторгнення не існувало жодних політичних сил або вагомих громадських організацій, які б закликали до незалежності цих територій чи їх приєднання до Росії. Насправді, звідки б могли виникнути такі організації, якщо до 2014 року всі ключові політичні фігури країни, зокрема президент, голова Верховної Ради, прем'єр-міністр і більшість міністрів, походили з Донецької області, а фракцію правлячої Партії регіонів очолював представник Луганщини? Про який сепаратизм тоді йдеться?

Проте цей міф слугував як Заходу, так і українцям, дозволяючи їм жити в ілюзорному світі, де проблему можна було вирішити простими переговорами з вигаданими сепаратистами. Ситуація дійшла до того, що не лише західні дипломати говорили про необхідність діалогу з представниками "сепаратистських" (насправді ж окупаційних) адміністрацій, але й звичайні громадяни згадували про "сепарів". Це стало відповіддю на відоме російське питання: "Що ви робили вісім років?" Що ж, ми обманювали самих себе, запевняючи, що вашої окупації не існує, та підтримували вашу неправду, готуючись до великої війни, під час якої вже не було потреби вдаватися до "сепаратистів", і Луганська й Донецька області були просто анексовані, як і Крим!

І ось тепер постає важливе питання: чому Путін не може застосувати той самий механізм у Нарві, що в Естонії? Якщо перед західними столицями виникне вибір між вірогідністю "сепаратизму" серед російського населення Нарви або відкритою війною з Росією, що оберуть, наприклад, у Вашингтоні чи Брюсселі? Відповідь, здається, вже відома. Вона випливає з реакції на події в Україні.

Отже, давайте зафіксуємо це вже сьогодні, щоб ніхто завтра не міг сказати, що його не попереджали. У регіоні Іда-Вирумаа, до якого належить прикордонна Нарва, абсолютно відсутні сепаратистські настрої, так само як і раніше не було їх у Криму та на Донбасі. Якщо такі настрої почнуть виникати, це буде свідчити про початок російської повзучої окупації. Якщо цю окупацію сприйматимуть як складний регіональний і національний конфлікт, а місцевих колаборантів, які обов'язково з'являться — адже це невід'ємна частина окупаційного процесу, — будуть розглядати як сепаратистів, а не як колаборантів, це лише підштовхне Путіна до дій, і врешті-решт Європу охопить велика війна. Війна, від якої Сполученим Штатам не вдасться ухилитися, незважаючи на те, що нині думають у Білому домі. Таким чином, ми отримуємо приблизний прогноз Третьої світової — з естонським... а насправді з українським акцентом.

Усе це свідчить про те, що політичні та безпекові рішення необхідно приймати своєчасно, дорогі мої. І справді, чим ми займалися протягом восьми років?