Напрямок на південь: Шляхи, якими Україна відповідає на російський вплив в Індії, Бразилії та на африканському континенті.
Про те, наскільки успішною є робота України з країнами Африки, Азії та Латинської Америки, чи вдається протидіяти російській пропаганді там і чи доходять українські меседжі щодо війни до аудиторії Глобального Півдня - в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
ЗМІСТ
Після початку широкомасштабної агресії Росії Україна значно посилила свої зв'язки з державами, що належать до так званого Глобального Півдня, зокрема в Африці, Азії та Латинській Америці. Як неодноразово підкреслювали українські дипломати, раніше зовнішня політика України здебільшого обмежувалася взаємодією в рамках ключових центрів: Вашингтона, Лондона, Парижа, Берліна, Брюсселя та Варшави.
Для "розвороту на Південь" з'явилося чимало причин. І це не лише необхідність шукати підтримки для дипломатичних ініціатив на кшталт "Формули миру". Азія перетворюється на найбільш економічно розвинений регіон світу. Африка та Близький Схід залишаються важливими ринками збуту української аграрної продукції. Одночасно від них залежить стабільність всієї Європи в контексті мігрантів. Латинська Америка є дещо віддаленою від нас, але два десятки країн регіону важливі своїм голосом у міжнародних організаціях та природними ресурсами.
В рамках конференції "Crimea Global 2024. Understanding Ukraine through the South", яка нещодавно пройшла у Києві, РБК-Україна поспілкувалося з експертами з Глобального Півдня про те, наскільки ефективно Україна комунікує з їхніми країнами, чи вдається схилити їх на свою сторону і протидіяти традиційно присутньому там російському впливу.
Індія є однією з провідних економік планети, а також ядерною державою з широкими глобальними прагненнями, на яку покладаються багато країн в Азії та Африці. Завдяки історичним зв'язкам із Росією, що сягають часів Радянського Союзу, Індія в значній мірі залежить від російської військової техніки. З початком повномасштабного вторгнення Росії, Індія стала одним із найбільших імпортерів російської нафти.
Разом з тим, Індія не проявляє явної підтримки Росії, а скоріше намагається скористатися вигодами від ослаблення РФ, зазначила у коментарі для РБК-Україна наукова співробітниця Центру Європи та Євразії Інституту оборонних досліджень та аналітики з Індії Свасті Рао. Яскравим прикладом такого підходу є придбання дешевої російської нафти.
"До початку війни в Україні Індія ніколи не імпортувала російську нафту. Наші постачання здійснювалися з країн Перської затоки. Проте, коли розпочався конфлікт і були введені санкції проти Росії, країна шукала нові ринки і пропонувала нам значні знижки", - підкреслила експерт.
Вона зазначила, що в разі, якщо інші держави запропонують Індії більш вигідні ціни, країна може відмовитися від імпорту російської нафти.
Щодо російських озброєнь, то після початку повномасштабного вторгнення Індія не підписала жодного нового контракту з Росією. Це пояснюється цілком прагматичними причинами. По-перше, Росія спрямовує всі свої ресурси на військові дії проти України, внаслідок чого кілька раніше укладених угод уже не були виконані. Згідно з березневим звітом Стокгольмського міжнародного інституту досліджень миру, у 2009 році Індія отримувала 76% своїх постачань зброї з Росії, тоді як у 2023 році ця частка знизилася до 36%.
З іншого боку, виникає питання технологічного забезпечення. Російська зброя часто містила іноземні елементи, постачання яких з Європи наразі зменшується, і їх замінюють китайськими компонентами. Це викликає занепокоєння в Індії: чи можуть китайські деталі містити вразливі місця, що створює ризики для безпеки країни, враховуючи складні відносини між Нью-Делі та Пекіном.
Укладання двосторонніх угод між Україною та Індією (зображення: Віталій Носач, РБК-Україна)
В даній ситуації Україна, разом із низкою інших країн, отримує вигоду від зростаючої ізоляції Росії. Наприклад, Індія активно шукає альтернативи російським озброєнням і виявляє інтерес до українських технологій у сфері дронів, адже Україна вже зарекомендувала себе як один із провідних гравців у цій галузі. Крім того, значна частина індійського флоту оснащена двигунами українського виробництва. Усе це є реальними факторами, які сприяють зміцненню зв'язків між Україною та Індією.
Публічна позиція Індії щодо російської агресії залишається виваженою, проте візит прем'єр-міністра Нарендри Моді до Києва в серпні цього року став важливим моментом для України. Після цього Індія почала активніше виконувати роль посередника в конфлікті. Значну роль у цьому процесі відіграє особисте ставлення Моді. 8 липня, під час його візиту до Москви, Росія завдала удару по дитячій лікарні "Охматдит", що, за інформацією РБК-Україна, Моді сприйняв як особисту образу.
Разом з тим, у Індії досі немає чіткого розуміння ситуації у Центрально-Східній Європі. Тож у цій сфері продовжується боротьба українських і російських наративів. Порівняно з Росією, в України є набагато менше ресурсів. Однак, на думку Рао, це можна надолужити згуртованою роботою на різних рівнях.
"Рівень дипломатичних відносин, безумовно, повинен зберігатися. Проте я вважаю, що активність громадянського суспільства, наукових установ, проведення конференцій, збільшення спільних публікацій та розширення асоціацій між аналітичними центрами також відіграє важливу роль - це все сприятиме розвитку", - акцентувала увагу експертка.
За її словами, сентименти до Росії зберігаються хіба що серед старого покоління індійських еліт. Нове ж має більш прагматичні погляди.
"На мою думку, Україні слід дотримуватися підходу, відомого як 'Росія плюс один'. Це передбачає, що, хоча у вас є певні зв'язки з Росією, варто також активно розвивати відносини з Україною та іншими країнами світу. Це може допомогти стабілізувати ситуацію в східноєвропейському регіоні та сприяти миру", - підкреслила Рао.
Більше ніж 50 африканських країн мають надзвичайно різноманітні історичні шляхи. Деякі з них мирно здобули свою незалежність, в той час як інші боролися у визвольних війнах проти європейських колонізаторів. Деякі нації змогли розвинути успішну економіку та стабільну політичну систему, тоді як інші, навпаки, опинилися в епіцентрі численних та безкінечних внутрішніх конфліктів.
Про Україну в Африці згадували переважно в контексті постачань продовольства та навчання африканських студентів, і то на рівні експертів. Серед широкого загалу про Україну знали, що вона "існує" - так само як і інші країни у Центрально-Східній Європі, сказав РБК-Україна старший цифровий репортер газети "Star" з Кенії Браян Орута.
Однак після початку повномасштабного вторгнення Росії жителям Африки довелося роз'яснювати, чому раптово зросли ціни на продукти харчування, і як це пов'язано з блокадою українських портів, яку організувала Росія. Саме через цю призму "практичності" Україна досі сприймається на континенті.
Прагматичний підхід африканських країн проявився у червні 2023 року, коли Україну зі спільним візитом відвідали президенти ПАР, Замбії, Сенегалу, Коморських островів, Уганди, Єгипту та Республіки Конго. Африканські лідери тоді висунули свій варіант мирного плану, який передбачав заморозку бойових дій, що на їх думку, мало б вирішити, зокрема, проблеми із постачанням українського продовольства. Україна подібний підхід очікувано відкинула.
Володимир Зеленський разом із керівниками африканських держав під час їхнього візиту до Києва (зображення: Віталій Носач, РБК-Україна)
Та у листопаді 2022 року Володимир Зеленський започаткував ініціативу "Grain from Ukraine". Вона передбачає прямі закупівлі українського зерна та транспортування його до країн, яким загрожує голод. Закупівлі відбуваються за кошти розвинутих держав. В рамках ініціативи 12 країн Африки та Азії вже отримали понад 280 тисяч тонн сільськогосподарської продукції.
Коли йдеться про політичні оцінки російської агресії, варто зазначити, що ситуація в різних країнах істотно відрізняється. У деяких регіонах Росії вдалося нав'язати наративи про "вороже НАТО" і нібито "захист власних інтересів в Україні", завдяки своєму пропагандистському апарату. В Африці Кремль активно інвестує в медіа, реалізує гуманітарні проекти і налагоджує зв'язки з політичними елітами, спираючись на давні радянські почуття.
"Вони (росіяни - ред.) активно співпрацюють з інфлюенсерами, популярними особами та знаменитостями для просування своїх ідей. Крім того, вони пропонують безкоштовні курси з російської мови. Іншими словами, вони просто розміщують оголошення у соціальних мережах, запрошуючи всіх бажаючих приєднатися до вже оплачених занять", - поділився інформацією журналісту Орута.
За словами експерта, освітня складова має особливе значення. Для багатьох людей в Африці диплом стає одним із небагатьох шляхів до успіху в житті. Саме тому існує безліч стипендій і грантів, що надаються для підтримки студентів.
"Найуспішніший меседж російської пропаганди, який поширюється в Африці - Росія виграє цю війну. Нікого не переконаєш (у протилежному - ред.). У мене є друзі, які кажуть мені, що Україна повинна просто сприйняти це. Україна повинна дати Росії те, що вона хоче, щоб закінчити цю війну. Інакше Україна буде знищена", - сказав Орута.
Окрім цього, колишні бійці Вагнера залишаються значним важелем впливу Росії, адже їм вдалося укріпитися в ряді західноафриканських країн, підтримуючи місцеві уряди у збереженні їхньої влади.
Для протидії російському впливу Україна має значно обмеженіші ресурси. Проте, є позитивні зміни. У грудні минулого року Україна вперше розробила стратегію комунікації з африканськими країнами. З 2022 року на континенті відкрито сім нових посольств, і їх загальна кількість планується досягти двадцяти. Водночас, як повідомляє РБК-Україна, існують труднощі з підбором кадрів для цих посольств, оскільки Африка не вважається "найпривабливішим" напрямком для дипломатичної служби.
Десь полегшує, а десь ускладнює роботу те, що багато країн регіону орієнтуються на позицію своїх головних економічних чи політичних партнерів - Китаю, США, Євросоюзу чи навіть Великої Британії.
Це проявилося, зокрема, під час підготовки Глобального саміту миру 15-16 червня цього року. Китай відмовився брати участь у ньому, після чого від поїздки також відмовились низка африканських та азійських країн. Володимир Зеленський тоді навіть звинуватив Китай у спробі зірвати саміт.
З іншого боку, на саміт вдалося залучити частину країн завдяки посередництву США та ЄС. І в подальшому вплив третіх країн на позицію Африки щодо України буде відігравати не останню роль.
Латинська Америка з-поміж інших регіонів Глобального Півдня, здавалося б, має найменше зацікавленості щодо подій в Україні. І загалом головна проблема України у стосунках з країнами регіону - саме у їх віддаленості. Там існує свій окремий порядок денний, далекий від українського чи європейського. Але навіть в таких умовах Україна заручилася підтримкою двох лідерів регіону - Чилі та Аргентини.
На тлі подій, офіційна позиція Бразилії, як найвпливовішої країни континенту, залишається неоднозначною. Президент Луїс Інасіо Лула де Сілва висловив засудження щодо агресії Росії. Водночас, Бразилія підтримала мирний план Китаю, який, по суті, передбачає капітуляцію України. Цей план, що складається з шести пунктів, закликає до термінового припинення вогню, "зменшення напруженості" та старту мирних переговорів між Києвом і Москвою, не вимагаючи від Росії виведення своїх військ з захоплених українських територій.
"Ми можемо виявити громадянські організації, які активно підтримують Україну та готові висловлювати солідарність з українським народом, а також прихильно ставляться до дій України у війні. Проте, на урядовому рівні існує група, яку інколи характеризують як проросійську," - зазначила Фернанда Маньйотта, глобальна експертка Wilson Center та аналітикиня CNN Brazil з Бразилії, в інтерв'ю для РБК-Україна.
На її думку, політичні еліти Бразилії не завжди виступають на боці Росії у конфлікті з Україною. Їхня підтримка обумовлена наявністю потужних стратегічних відносин з РФ, зокрема в рамках БРІКС.
Володимир Зеленський разом з Луїсом Інасіо Лулою де Сілвою (джерело: x.com/ZelenskyyUa/)
Водночас нинішнє керівництво країни в обличчі президента Лули де Сілва підтримує ідею автономії у зовнішній політиці. Вона полягає в тому, щоб не покладатися на якусь конкретну країну чи партнера. На це також накладаються антизахідні настрої, традиційно поширені в багатьох країнах Латинської Америки.
"Багато бразильців, у тому числі в уряді, переконані, що Росія піднімає голос проти США, проти інших країн, які в минулому також становили загрозу для латиноамериканців", - сказала Маньйотта..
Це також одна з причин, чому українські повідомлення про наміри Росії перетворити Україну на колонію не отримують належного розуміння на Глобальному Півдні.
Сучасна риторика, що фокусується на темі колоніалізму, здається, не приносить очікуваних результатів. Коли Україна справедливо критикує російський колоніалізм і висловлює своє законне прагнення стати частиною НАТО та ЄС, вона водночас звертається до інституцій, які багато хто на Глобальному Півдні вважає причинами певного безладу у світі. Це створює повідомлення, які іноді можуть виглядати суперечливими, - зазначив у розмові з виданням міжнародний політичний аналітик і автор, політичний коментатор CNN Portugal Урія Фанчеллі.
За словами Маньйотти, у Бразилії Росія не розглядається як загроза, незважаючи на те, що вона підтримує союзницькі зв'язки з державою, яку вважають джерелом нестабільності на континенті.
Венесуела є надзвичайно чутливою темою для Бразилії. Коли ви прагнете залучити увагу бразильців, незалежно від їхніх політичних поглядів, достатньо згадати про Венесуелу. Сьогодні основними союзниками Венесуели є Росія та Китай. Якщо ви хочете викликати емоцію страху у бразильської аудиторії, не варто стверджувати, що Росія має намір окупувати країну, – зауважила Маньйотта. – Натомість, застереження про те, що російська активність може створити певну загрозу в регіоні через проксі-Венесуелу, може виявитися ефективним підходом.
Така позиція проявилася під час саміту G20, який проходив у Ріо-де-Женейро 18-19 листопада. Бразилія взагалі намагалася "винести за дужки" український порядок денний. На саміті європейські країни наполягали на жорстких оцінках російської агресії, однак Бразилія та низка інших країн Глобального Півдня пропонували м'якші визначення. Зрештою, підсумкова декларація закликала до "всеосяжного, справедливого та міцного миру" в Україні. При цьому, як і на попередній зустрічі, лідери 20 найбільших країн світу прямо не засудили російське вторгнення.
Один із варіантів зміни позиції Бразилії, за словами експерта Фанчеллі, полягає у фокусуванні на майбутньому та спільних соціально-економічних викликах, які постають перед Україною та Бразилією.
"Якщо ви шукаєте ефективніший підхід, варто задуматися про можливість знайти спільну мову. Це допоможе зосередитися на тому, як покращити майбутнє, а не залишатися в тіні минулого. Наприклад, Бразилія вважає, що необхідно реформувати Раду Безпеки ООН, включивши до її складу країни Латинської Америки. Чому б не об'єднати зусилля та використовувати цю ідею як спільну платформу?" - зазначив експерт у своїй заяві для видання.
***
Незважаючи на регіональні особливості, виклики, які постають перед Україною у взаєминах із країнами Глобального Півдня, мають певну схожість. У представленні цих країн Росія не завжди сприймається негативно. Навпаки, це часто пов'язано із спадщиною радянських часів. Під час Холодної війни СРСР активно підтримував Глобальний Південь у тих питаннях, які завдавали шкоди інтересам західних держав. Частина сучасних політичних еліт отримала освіту в СРСР. Сьогодні Росія використовує цю спадщину, інвестуючи в пропаганду та просуваючи свої наративи про боротьбу з "домінуванням США". Не можна також забувати про можливий вплив корупційних практик серед місцевих еліт, лідерів думок і медіа, які можуть бути підтримані Москвою.
Все це тільки підкреслює складність завдань, які стоять перед українськими дипломатами. Україна зі свого боку може задіяти куди менше ресурсів, аби цьому протистояти. Тим не менш, стратегія "говорити правду" про причини російської агресії, а особливо розмова про конкретні прагматичні інтереси потроху дає свої плоди. Особливо в координації із європейськими та американськими партнерами України.
Врешті-решт, Україна та країни Глобального Півдня об'єднують спільні виклики, що стосуються майбутнього розвитку світу. Це включає питання зміни клімату, глобальної економічної нерівності та безпеки, адже жодна країна не може безкарно агресивно діяти щодо іншої. Однак усвідомлення цих проблем у країнах Глобального Півдня лише починає формуватися, тоді як позитивне ставлення до Росії залишається значним.
