Плани мирного врегулювання. Чи можна сподіватися на швидке завершення конфлікту з Росією?
У колонці заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лєліча розглядаються питання, пов’язані з можливістю швидкого завершення конфлікту, західним тиском на українське керівництво, перспективами вступу в НАТО, ініціативами щодо миру та значенням американських виборів.
Існує певне відчуття, що наступний рік принесе завершення поточних подій. Цю думку в різних формах висловлювали численні представники української влади, проте жоден із них не зміг детально пояснити, яким чином це може відбутися. Між теперішньою ситуацією на фронті, глобальними геополітичними силами та бажаним для України завершенням конфлікту існує багато невизначеностей. Складно об'єднати в єдине поняття такі фактори, як "справедливий мир", постійний страх Заходу перед можливими "ескалаціями", гарантії відновлення агресії з боку Росії, настрій українського суспільства та реалії бойових дій.
В останні тижні зійшла чергова лавина публікацій у західних медіа на тему "закінчення війни". Загалом вони зводяться до того, що Україна повільно, але впевнено програє війну, Росія має великі ресурси, перемога над нею на полі бою неможлива, тому Києву треба відмовлятися від максималістських цілей - до чого його схиляє Захід, а українська влада нарешті сигналізує про готовність до поступок.
Зазвичай українські урядовці ігнорують подібні матеріали або ж повторюють основні пункти "формули миру" Зеленського, яка являє собою ідеалізоване бачення України щодо справедливого завершення конфлікту. Однак, трапляються випадки, коли вони прямо спростовують такі заяви.
Наприклад, під час свого недавнього візиту до Франції, Зеленський підкреслив, що питання "перемир'я" або "припинення вогню" не піднімалося під час його зустрічей із західними партнерами. Раніше українське Міністерство закордонних справ рішуче спростувало інформацію Financial Times про можливий "обмін" окупованих Росією територій на вступ вільної частини України до НАТО або "аналогічні гарантії безпеки".
Володимир Зеленський і Емманюель Макрон (зображення: president.gov.ua)
За словами джерела, близького до переговорного процесу між Україною та західними державами, питання про можливий лобістський "обмін" не стоїть на порядку денному. Україна категорично не має наміру відмовлятися від жодної своєї законної території. Ідея замороження конфлікту вздовж нинішньої лінії фронту, без укладення будь-яких меморандумів чи угод, як повідомляє РБК-Україна, також не прийнятна для України, незважаючи на те, що деякі європейські столиці можуть розглядати цей варіант.
Проте, можливий компроміс може полягати у відновленні статусу кво до початку повномасштабного вторгнення, тобто у межах "кордонів 23 лютого 2022 року". ОРДЛО та Крим залишатимуться визнаними територіями України, але їх повернення планується здійснити не військовими методами, а через дипломатичні переговори. Президент Зеленський неодноразово підкреслював, що досягнення кордонів 1991 року не обов'язково має відбуватися лише за допомогою силових дій.
"По суті ми завжди були так чи інакше готові на кордони "23 лютого". Але проблема в тому, що де-факто ми і від цих кордонів зараз далекі", - каже співрозмовник в його оточенні.
Справді, з урахуванням поточних реалій, складно уявити собі картинку, як російські війська в окупованому Бердянську чи Старобільську добровільно згортаються, знімають триколори з адмінбудівель, сідають у вантажівки та їдуть у напрямку Ростова.
Якщо "порівняно більша гнучкість" української влади у переговорах щодо завершення війни переважно відображена в західних ЗМІ, то збільшений тиск з боку Заходу, а також його натяки на надмірність українських амбіцій і нереалістичність очікувань — це реалії, які підтверджують джерела РБК-Україна.
Усвідомлюючи, що розмови про "завершення війни" все одно були, є і будуть, Україна намагається якось захопити ініціативу у цьому процесі, постійно генеруючи нові плани, зустрічі, форуми. Принцип простий: не говоритимеш ти - говоритимуть за тебе.
На даний момент серед усіх глобальних ініціатив основним є "план перемоги", який Зеленський продемонстрував багатьом західним союзникам, а сьогодні його буде офіційно представлено у Верховній Раді.
У розмові з РБК-Україна представник влади високо оцінив як поїздку Зеленського до США, так і його недавні зустрічі з важливими європейськими лідерами, які, в основному, були зосереджені на "плані перемоги".
Однак проблема полягає в деталях: адже план включає, серед іншого, зняття обмежень на використання західної зброї для ударів по території Росії та інтеграцію України в євроатлантичні структури. Щодо першого питання, західні союзники поки що не готові зробити кроки вперед, тоді як щодо другого - запрошення України до НАТО в якійсь формі - багато сподівань покладалися на нещодавній візит президента США Джо Байдена до Німеччини, який не відбувся, а також на засідання "рамштайнської групи" на високому рівні. В цілому, будь-які зміни в напрямку мирного врегулювання експерти РБК-Україна пов'язують із досягненнями на євроатлантичному фронті.
Однак раптово з'явився класичний "чорний лебідь" — ураган "Мілтон", і Байден ухвалив рішення залишитися вдома. Джерела видання у владних колах вважають, що офіційна причина скасування візиту виглядає досить переконливо.
Дійсно, всього за кілька тижнів до виборів та зважаючи на незначний розрив у рейтингах між Камалою Гарріс і Дональдом Трампом, поточна адміністрація повинна діяти вкрай обачно. Всі опитування свідчать про те, що питання внутрішньої політики, такі як вартість життя, стан економіки та питання абортів, турбують американських виборців значно більше, ніж конфлікти в Україні або на Близькому Сході. Тому Білому дому варто уникати різких дій, щоб не піддаватися зайвій критиці з боку Трампа.
З іншого боку, у Пенсільванії, штаті, який, ймовірно, відіграє ключову роль у результатах президентських виборів, мешкає значна кількість українців та поляків. Для них питання безпеки Східної Європи, зокрема у контексті російської агресії, є надзвичайно важливим. Ці ризики, безумовно, враховуються в Вашингтоні напередодні візиту Байдена до Німеччини цього тижня, хоча й з обмеженою програмою та без участі "Рамштайн".
Крім того, у розмовах щодо ймовірних варіантів завершення конфлікту часто забувають, що для цього в будь-якому випадку необхідне рішення агресора. Україна та Захід можуть узгоджувати будь-які умови між собою, але якщо Кремль має намір тривати у війні, він буде її продовжувати, незважаючи на будь-які "мирні ініціативи".
А росіяни, схоже, нікуди не поспішають, повільно, із величезними жертвами, але просуваючись на Донбасі. До їхньої головної мети, описаної інформованим співрозмовником РБК-Україна - захоплення всього Донбасу - ще дуже далеко. Але знову ж таки - час їх не підганяє. Тим більше після того, як вони відкрили новий "прикуп" - Північну Корею, яка тепер постачатиме агресорам не лише снаряди, а й живу силу.
Солдати Північної Кореї (зображення: Getty Images)
Джерела РБК-Україна не можуть точно визначити остаточну мету наступу Росії. Можливо, що її взагалі не існує, і війна триває за принципом "захопимо стільки, скільки зможемо".
Як і всі інші країни, Москва з нетерпінням чекає на результати виборів у США. До цього моменту, напевно, не варто очікувати значних дипломатичних досягнень. Подальші події залишаються невідомими. Навіть якщо перемогу здобуде більш прогнозована та системна Камала Гарріс, це відкриває безліч сценаріїв розвитку. Наприклад, одне з можливих рішень - чи вирішить Джо Байден в останні місяці свого терміну, між виборами та інавгурацією наступниці, зробити якийсь значущий жест на підтримку України, який увійде до його політичної спадщини, чи залишить це питання без уваги. Що стосується перемоги Дональда Трампа, її наслідки залишаються абсолютно непередбачуваними, навіть для самого Трампа.
В Україні розпочався етап надзвичайної турбулентності, який перевершує наші звичні уявлення про стабільність. Існує висока ймовірність, що результати майже трирічного конфлікту (а якщо врахувати більш широкий контекст, то й десятирічної війни) можуть визначитися в найближчі місяці. Проте це не гарантовано: після того, як у Сполучених Штатах вляжеться пил виборчого процесу, може з'ясуватися, що як Україна, так і Росія залишаються готовими і спроможними продовжувати затяжну боротьбу.
