Нафтогазова "альтернатива" 2025 року: енергетичні ресурси—нафта, газ та пальне—визначатимуть майбутнє України, Росії та глобальної спільноти.

Рік 2025 обіцяє бути сповненим важливих подій у глобальній нафтогазовій індустрії, що активізує ключові економічні та політичні механізми. Це, в свою чергу, матиме наслідки для Російської Федерації, впливаючи на її можливості підтримувати військові дії.

Економіка і політика нерозривно пов’язані між собою, ніби дві грані одного явища. Водночас, нафта, газ та паливні ресурси становлять спільну сутність, що об'єднує обидва аспекти в єдину важливу галузь.

Зростання цін на нафту та газ продовжує забезпечувати Кремлю можливості для фінансування військових дій та розширення свого впливу на Європу і світ. Проте, у 2024 році російський "нафтогазовий гігант" почне зазнавати труднощів. Що ж призвело до цього? Давайте розглянемо деталі в нашій статті.

Рік 2025 обіцяє стати ключовим моментом для численних політичних та економічних подій у нафтогазовій сфері. Це також матиме значний вплив на нашу війну та підтримуючі структури.

Усі фахівці одностайно вважають, що питання нафти та газу вийдуть на передній план у 2025 році. Цей сектор знаходиться на порозі значних змін.

"На протилежному боці планети. Саме там вирішиться майбутнє нашої війни. Не тут, а далеко. У далекій Гайані, Канаді, Бразилії, Аргентині та інших країнах, які не є членами ОПЕК, і де вплив Сполучених Штатів, скажімо, значніший, ніж у Ер-Ріяді, - зазначив Дмитро Льоушкін, співзасновник групи компаній "Прайм" та експерт у сфері пального, на своїй сторінці у Facebook. - У січні, після консультацій з партнерами, Трамп запропонує умови, від яких Путін (як зазначає УНІАН) не зможе відмовитися, принаймні у середньостроковій перспективі. Довгих переговорів не буде. Якщо не погодиться - почнеться повна свобода качання. Ер-Ріяд також не зможе довго чинити опір, спостерігаючи за втратою ринку та доходів, і теж втягнеться в загальний процес. І ось так все закінчиться. Сценарій розпаду Совка."

Для того щоб оцінити сучасну ситуацію, варто звернутися до історії. У 1970-ті роки світ зіткнувся з серйозним "енергетичним шоком", коли вартість нафти підскочила з $1,8 у 1970 році до $36,8 у 1980-му. Цей сплеск цін був викликаний різними факторами, зокрема війною на Близькому Сході, нафтовим ембарго арабських країн проти західних держав, а також Ісламською революцією в Ірані та іншими подіями.

Внаслідок цього прибутки СРСР суттєво зросли, а залежність європейських країн та інших регіонів від Москви посилилася. Це, у свою чергу, "задуло у голову" Брежнєву та його оточенню, що спонукало їх до розв'язання "маленької переможної війни" в Афганістані. Проте ситуація змінилася, і економіка СРСР зазнала серйозних труднощів. Вже у 1982-85 роках ціни на нафту впали до $30 за барель Brent, а з 1986 року вони взагалі скоротилися до $12 за "бочку". В результаті, через 5 років Радянський Союз розпався.

На сьогоднішній день ситуація в історії розвивається "по спіралі": після досягнення цінових максимумів передбачається їхнє зниження. Протягом року котирування вже зменшилися вдвічі у порівнянні з 2022 роком.

У 2014 році, коли Російська Федерація почала анексію Криму та таємну війну проти України, доходи від нафтогазового сектора складали 51% від загальних надходжень федерального бюджету. Після введення антиросійських санкцій, пов'язаних із Кримом, цей показник знизився до нижче 30%. Проте вже з 2018 року ці доходи знову зросли до 45%. Кремль отримав можливість атакувати Україну в 2022 році завдяки значним нафтогазовим прибуткам.

На даний момент російська економіка переживає важкі часи, оскільки її частка знову знижується, а витрати при цьому зростають. Згідно з прогнозами уряду РФ, доходи від нафтогазового сектору у 2024 році складуть 31%, але поступово зменшаться до 22% до 2027 року. Це оптимістичний прогноз, адже він виходить з російських оцінок.

СРСР "зламався", коли частка "енергетичних" доходів знизилася до 5,2% у 1990 році (при цьому під цим терміном розумілися паливо та електроенергія, які в СРСР об'єднувалися в одну галузь). Росія ще має простір для падіння, але інтенсивність військових дій і, відповідно, витрат, що спостерігалася в 80-ті роки під час афганської кампанії, не йде в жодне порівняння з нинішніми витратами Росії у війні з Україною, що значно прискорює цей процес.

Незважаючи на це, Дмитро Льоушкін у своїй заяві для УНІАН закликає не поспішати з оптимізмом — Росія дійсно втрачає свої позиції, проте цей процес навряд чи буде швидким.

"Поточні тренди, звісно, вплинуть на РФ, бо вона стане менше заробляти. Але цей вплив насправді буде не таким вже й значним. Бо вона все одно продаватиме свою нафту. РФ може її продавати навіть собі у збиток протягом 1-2 років, - каже експерт. - Так, падіння цін впливатиме на прибутки РФ, але це буде дуже довгий шлях".

За його словами, ситуація покращиться швидше, якщо Росії "вимкнуть кисень" в контексті продажів до Індії та Китаю.

Просто оголосити Росію "країною-терористом" і загрожувати санкціями кожному, хто купує російську нафту, було б цілком достатньо. Хоча США навряд чи підуть на це, Дональд Трамп матиме можливість реалізувати такі заходи. Як приклад можна розглянути введення санкцій проти "Газпромбанку", - підкреслює експерт. - Росіяни, звісно, знайшли способи обійти санкції, але все ж зазнали істотних втрат. Китай і Індія сильно залежать від європейських і американських ринків, і з ними можна налагодити співпрацю. Досить просто поставити їх перед вибором: торгувати зі США чи з Росією. Вони, безумовно, нададуть перевагу США.

Втім, навіть таке досить помірне зниження прибутків вже викликає у РФ "конвульсії". Втрата впливу у Сирії, антирекорди курсу рубля та запозичень облігацій федеральної позики, "тіньовий флот", який розвалюється від віку (бо судна "пам'ятають" ще Брежнєва), та навіть введення продуктових карток "як у СРСР" наочно показує, що грати у "вищій лізі" Кремль зразка 2024 року вже не здатний. Але й "Башти Кремля" поки що, дійсно, не завалилися.

У 2024 році, незважаючи на постійні політичні труднощі на Близькому Сході, у Південній Америці та Африці, ціни на нафту продовжували повільно знижуватися. Основною причиною цього стало скорочення попиту з боку промислових секторів Китаю та Європейського Союзу.

Прогнозується, що глобальний попит на викопне паливо продовжить повільно знижуватися через зростання популярності електромобілів, які не потребують традиційного пального. Упродовж перших 11 місяців 2024 року у світі реалізовано 15,2 мільйона електричних автомобілів, що на 25% більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Зокрема, в Китаї було продано 9,7 мільйона електромобілів (+40% порівняно з минулим роком), внаслідок чого попит на паливо там також знижується.

Основним чинником, який, в свою чергу, сприяв зростанню котирувань, стала "угода" між країнами-експортерами нафти та ОПЕК, що передбачала зменшення обсягів видобутку.

"Для світового ринку основним підсумком року 2024, безумовно, стане обрання Дональда Трампа президентом Сполучених Штатів. Це кардинально змінює геополітичну ситуацію. Другим важливим аспектом є позиція Саудівської Аравії щодо подальшого скорочення видобутку нафти: чи варто підтримувати нинішні темпи, чи вже час відновити повноцінний видобуток. Хоча остаточного рішення ще не ухвалено, країна вже почала коливатися під впливом зниження цін, викликаного політикою Трампа", - зазначив Дмитро Льоушкін.

Спробувавши відтворити обстановку на ринку, характерну для 1970-х років, коли Саудівська Аравія мала максимальний вплив, країни-експортери нафти, включаючи Саудитів, у 2016 році заснували розширене об'єднання ОПЕК+. Завдяки своїм маніпуляціям із видобутком, їм вдалося підтримувати цінові показники на нафту на порівняно високому рівні, незважаючи на зниження попиту, протягом усього десятиліття.

Проте "святе місце пустим не буває". Видобуток нарощують країни, які до ОПЕК+ не входять, перекриваючи спроби картелю, до якого входить і РФ, "розхитати" ціни. І відбираючи їхню частку ринку. Саме 2024 року вплив цих "штрейкбрехерів" на чолі зі США вийшов на новий рівень, поставивши ОПЕК+ у незручне становище.

Відповідно до звіту Міжнародного енергетичного агентства, країни картелю вже просто не здатні перекривати вплив нових виробників нафти своїми скороченнями видобутку.

Аналітики Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) прогнозують, що світовий попит на нафту в 2024 році збільшиться з 840 тисяч барелів на добу до 1,1 мільйона барелів у 2025 році, що призведе до загального споживання на рівні 103,9 мільйона барелів на добу. У листопаді глобальна пропозиція нафти зросла на 130 тисяч барелів на добу завдяки тривалому відновленню видобутку в Лівії та Казахстані. В цілому, очікується, що пропозиція нафти зросте на 630 тисяч барелів на добу в цьому році та на 1,9 мільйона барелів на добу у 2025 році, досягнувши показника 104,8 мільйона барелів на добу, навіть якщо обмеження ОПЕК+ залишаться в силі. Водночас, обсяги видобутку в країнах, не пов'язаних з ОПЕК+, зростають приблизно на 1,5 мільйона барелів на добу протягом обох років, зокрема в Сполучених Штатах, Бразилії, Гайані, Канаді та Аргентині.

Дмитро Льоушкін, однак, пропонує не списувати ОПЕК+ зовсім - вони слабші, ніж були, але все ще впливові.

"ОПЕК+ має певні важелі впливу на кожну з цих країн. Наприклад, Венесуела вже висловлювала військові загрози на адресу Гайани. Аргентина стикається з серйозними економічними викликами, які роблять її вразливою. І ситуація така по всіх учасниках. Кожна з цих країн піддається впливу різних ризиків, які можуть бути спровоковані Саудівською Аравією, Росією або іншими членами ОПЕК+", - зазначає експерт.

Але й перебільшувати вплив ОПЕК+ експерт не радить: "Попри це, ОПЕК+ досі не може конкурентів приборкати. Все через відсутність злагодженості. Через це вони програють", - зауважує Льоушкін.

Дмитро Льоушкін стверджує, що через внутрішні суперечності в ОПЕК+ учасники вже знизили свою частку на ринку і, ймовірно, продовжать це робити. Однак вони також побоюються збільшити видобуток, оскільки це може призвести до незворотних наслідків.

Відразу після позитивного рішення Саудівська Аравія дійсно отримає вигоду від підвищення видобутку. Проте, якщо вони запустять "маховик" зниження цін, це може статися з такою силою, що важко буде передбачити, де саме ціни зупиняться. Можливо, вони опустяться до $40-45 за барель, і тоді зниження виробництва в США стане фактором, що зупинить падіння, адже саме на цьому рівні рентабельності вони працюють, - зазначає експерт. - США в даний час є потужним учасником ринку. Однак, якщо ціни досягнуть такого рівня, то і Саудівська Аравія відчує на собі наслідки. Тому вони дуже обережні щодо рішення про збільшення видобутку.

Згідно з оцінками Міжнародного валютного фонду, для того щоб бюджет королівства став збалансованим при нинішньому рівні виробництва, ціна на нафту повинна перевищувати $112, що наразі виглядає малоймовірно. Єдиним способом підвищити доходи для них залишається збільшення видобутку. І до цього рішення вони поступово рухаються.

Після останнього саміту ОПЕК було ухвалено рішення про збільшення видобутку нафти на 180 тисяч барелів на добу, яке вступить в силу з січня 2025 року. Однак, під впливом російського тиску та в очікуванні інавгурації Дональда Трампа, Саудівська Аравія та ОПЕК+ вирішили знову відкласти ухвалення рішення про відновлення видобутку, перенісши його на перший квартал наступного року.

Обговорюючи ціни на нафту, важливо зазначити, що мова йде про "еталонну" Brent. Російська Urals продається з відповідним дисконтом. У цьому контексті варто відзначити, що Bank of America прогнозує зниження ціни Brent до $65 за барель у 2025 році, в той час як сьогоднішня ціна складає $73. Ще в вересні, як і багато інших західних банків, вони очікували середню ціну на наступний рік на рівні $74 за барель. Таким чином, прогнози стають все більш оптимістичними для нас і водночас викликають розчарування в Кремлі.

Кріс Райт, кандидат у міністри енергетики США від Трампа та представник нафтової індустрії, ще не розпочав виконання своїх обов'язків. Він активно підтримує ідею збільшення видобутку нафти і газу в країні та є ключовою фігурою в реалізації передвиборчого гасла Дональда Трампа: "Drill, baby, drill". Це означає, що зниження прогнозів не є остаточним. Однак найголовніше — це щоб ці прогнози справдилися.

"Існує ймовірність, що ціна на нафту опуститься до $65, що призведе до того, що вартість Urals залишиться нижче встановленої "стелі" у $60. Проте це все ще перевищуватиме собівартість, - зазначає Дмитро Льоушкін. - Наразі російська Urals продається з дисконтом у розмірі $10-12 до ціни Brent. Однак точну ціну важко визначити, оскільки дані про продажі залишаються конфіденційними. Ми можемо лише припускати справжні ціни. Особливо це стосується продажів до Індії, де нафта реалізується за рупії - невідомо, за яким курсом вона потім обмінюється. Проте певний дисконт завжди присутній. Також слід враховувати комісії посередників, які складають близько 1,5-2% від загальної вартості."

Тема газу також викликає чималий резонанс, особливо в контексті Європи. Основним підсумком 2024 року стало те, що більшість країн ЄС вдалося знайти альтернативні джерела постачання газу, хоча деякі з них, наприклад, Словаччина, Угорщина та раніше Австрія, продовжують активно імпортувати російське "блакитне паливо".

Диверсифікація імпорту веде до того, що ціни на газ стабілізувалися й поступово зменшуються, порівняно з піками 2022 року. Проте найбільші газові виклики для Європи очікуються "під ялинку" - у ніч з 31 грудня на 1 січня закінчується російсько-українська угода на транзит газу з РФ до ЄС.

Попри розмови про постачання українською ГТС "азербайджанського" газу (насправді - російського), поки що найбільш вірогідним сценарієм є завершення угоди і повне припинення російських поставок українською територією. Це призведе до втрати Україною $1 млрд на рік від транзиту, а РФ - близько $6,5 млрд у рік від продажів, що складає зараз третину їх поставок трубопровідного газу до ЄС.

"Ми не плануємо продовжувати транзит російського газу. Ми не дозволимо заробляти додаткові мільярди на нашій крові. Кожна країна, яка прагне отримати дешеві ресурси з Росії, врешті-решт опиниться в залежності від Російської Федерації. Це їхня стратегія. Тому ми не будемо займатись транзитом російського газу", - підкреслив президент Володимир Зеленський 19 грудня.

Це ще не всі "анонси" на 2025 рік. Наприклад, після витіснення російських сил з Сирії, Туреччина активно обговорює не лише питання доступу до сирійських запасів нафти та газу, але й відновлення газопроводу з Катару до Болгарії, який проходитиме через території Сирії та Туреччини. Цей проект був затверджений ще у 2009 році, але через громадянську війну в Сирії та вплив Ірану й Росії на режим Асада його реалізація була призупинена. Однак у 2025 році є ймовірність, що проект можуть знову активізувати. Проте, будівництво такого довгого газогону вимагатиме декількох років.

На фоні світових подій внутрішні газові питання України можуть виглядати менш масштабно, але все ще викликають інтерес. Україна повільно, але впевнено відновлює власний видобуток газу, зменшуючи свою залежність від імпортованого "блакитного пального".

Значення "блакитного палива" для України набуває все більшої ваги, особливо в регіонах, що знаходяться ближче до фронту, де відчутна залежність місцевої енергетики від так званих "міні-ТЕЦ", які функціонують на газі. Після завершення угоди про транзит існує ймовірність, що російські сили почнуть атакувати не лише електричну, а й газову інфраструктуру. Безумовно, ця мережа має настільки складну структуру, що знищення газорозподільної системи стане для агресорів справжнім викликом. Однак це не виключає можливості спроби з їхнього боку.

Ще один фактор, що викликає песимізм серед українців, – це "паралельна реальність", яка формується у нафтогазовій сфері під впливом Кабміну. Незважаючи на зниження світових цін на нафту та газ, нові податкові ініціативи в Україні ведуть до зростання цін для споживачів.

"Власне, це схоже на паралельну реальність, - зазначає Дмитро Льоушкін. - На ринку нафтопродуктів в Україні основним чинником є, безумовно, законодавство про підвищення акцизів. Наступним важливим аспектом є закон про обов'язкові мінімальні запаси пального на автозаправних станціях, хоча його ухвалення постійно відтерміновується. Наразі він, здається, знаходиться "на паузі". Першочергово планувалося, що вже цієї зими ціни на паливо зростуть до 4 гривень за літр. Однак через затримку в ухваленні закону очікуване підвищення обмежиться лише 2,5 гривнями."

Отже, навіть якщо передбачення Bank of America щодо зниження цін на нафту виявиться точним, в Україні вартість пального продовжить зростати.

"Якщо ціни світові ростуть, то й в Україні ціна на паливо зростає. Якщо ціни у світі падають, то в Україні вони просто перестають зростати. Якщо ціни світові впадуть нижче $70 - до $68-69 наприклад, то це відкладе збільшення цін на пальне на оті 2,5 гривні до кінця першого півріччя 2025 року. Якщо ж ціни залишаться на сьогоднішньому рівні $73-74 долари за барель, то збільшені ціни ми побачимо вже наприкінці січня - після 20 числа", - продовжує пан Льоушкін.

Наступний внутрішній чинник, що стане ключовим у галузі 2025 року, - це орієнтація на "консолідацію" ринку.

"Мова йде про скорочення числа учасників на ринку. Цей процес підтримується державними структурами, які здійснюють різноманітні перевірки, контролюють ситуацію та вносять зміни в державне регулювання цін на паливо тощо. Усе це негативно впливає на малих гравців, що може призвести до закриття нерентабельних автозаправок і продажу мереж. За два-три роки ми спостерігатимемо лише обмежену кількість АЗС, які залишаться на ринку, - прогнозує засновник мережі "Прайм"."

Ослаблення гривні разом із зростанням податкових ставок призведе до зростання цін не лише на паливні ресурси, а й на всі товари в Україні.

Ситуація в нафтогазовій галузі та ринку пального у 2024 і 2025 роках є надзвичайно складною. З політичної точки зору вона виглядає обнадійливою, оскільки поступово зменшує потенціал агресії з боку нашого противника. Проте економічно ситуація залишається досить тривожною, оскільки це не зможе стримати інфляційні процеси.